Справа № 482/508/25
нп 2/490/1289/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
11 травня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Скотникова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі,
11.03.2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Новоодеського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди землі, в якому просила розірвати Договір оренди землі, укладений 23 червня 2005 року між ОСОБА_3 та орендарем суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , зареєстрований у Новоодеському реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 січня 2006 року за № 040601900029, із припиненням шляхом дострокового розірвання Додаткової угоди «Про зміну і доповнення договору» за № 482480004002351 від 11.04.2012 р., припинивши речове право та скасувавши державну реєстрацію іншого речового права.
В обгрунтування позову представник позивачки вказала, що 23 червня 2005 року орендодавець ОСОБА_3 та орендар - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 уклали Договір про оренду землі, предметом якого є передача земельної ділянки, сільськогосподарського призначення площею 7,43 га ріллі за кадастровим номером 4824880800:03:004:0029, а 11.04.2012 року між ними укладено Додаткову угоду про зміну і доповнення договору.
Позивачка зазначає, що з 04.02.2025 року вона є власницею вищевказаної земельної ділянки на підставі Договору купівлі-продажу серії НТК 212573-212574.
При цьому, позивачка стверджує, що попередній орендодавець ОСОБА_3 та орендар ОСОБА_2 , скориставшись принципом свободи договору, за згодою між собою передбачили у п. 40 договору оренди землі умову про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставо для зміни умов або розірвання договору. Зазначає, що оскільки припинення договору шляхом його розірвання передбачено у самому договорі, зазначене відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.03.2025 року було відкрито провадження у справі за вищезазначеним позовом. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
Розпорядженням Голови Новоодеського районного суду Миколаївської області у зв'язку з неможливістю утворити склад суду для розгляду справи №482/508/25, відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передано вищезазначену справу Центральному районному суду м. Миколаєва, як найбільш територіально наближеному до Новоодеського районного суду Миколаївської області
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
27.11.2025 року матеріали справи передано судді Саламатіну О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від 28.11.2025 року справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, почато підготовче провадження та призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою суду 26.03.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 06.05.2026 року на 15:00 год.
В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Скотников О.М., проти задоволення позову заперечував. В обгрунтування заперечень вказав, на продовженні умов договору оренди з новим власником земельної ділянки на попередніх умовах, наголошував на обов'язковості договору як для орендаря так і для нового власника. Також представник відповідача наголошував на відсутності як законодавчих так і фактичних підстав для розірвання договору оренди, оскільки протягом строку оренди, відповідач сумлінно виконував умови договору.
Суд, дослідивши документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи дійшов наступного висновку.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Судом встановлено, що 23.06.2005 року між ОСОБА_3 (Орендодавцем), що діяла на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №039370 від 22.03.2002 року, та ПП ОСОБА_2 (Орендарем), укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Новоодеському реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.01.2006 р. за №040601900029.
Згідно вказаного Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Бузької сільської ради, загальною площею 7,43 гектарів, у тому числі: рілля - 7,43 га.
Зазначений Договір відповідно до п. 8 укладено терміном на 30 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Крім того, п. 40 вказаного Договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
11 квітня 2012 року державним реєстратором Відділу Держкомзему у Новоодеському районі Миколаївської області зареєстровано Додаткову угоду про зміну і доповнення договору за № 482480004002351, яка укладена між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , якою сторони погодили внести зміни до Договору оренди землі від 23.06.2005 року в частині нормативної грошовї оцінки землі та орендної плати, а також погодили продовження терміну договору оренди на 49 років.
04.02.2025 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець передає у власність Покупцю земельну ділянку площею 7,4336 га, в тому числі за угіддями: рілля - 7,4336 га, а Покупець приймає майно і сплачує за нього оговорену грошову суму. Місце розташування земельної ділянки: Миколаївська область, Миколаївський (колишній Новоодеський) район, Бузька сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Кадастровий номер земельної ділянки: 4824880800:03:004:0029.
Вказаний Договір-купівлі продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстровано в реєстрі за №504.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав (інд. №411452872), виданого 04.02.2025, ОСОБА_1 є одноосібною власницею зазначеної земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно, ст. 317 ЦК України надає власнику права володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом власності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі стаття 2 Закону України «Про оренду землі».
Спеціальним законом, що регулює орендні відносини щодо земельних ділянок є Закон України «Про оренду землі».
Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендодавцями землі відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Ст. 13 Закону вказує, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 цього Закону).
Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, на що вказує ст. 35 Закону України «Про оренду землі».
Частинами 1 та 2 статті 93 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
Частиною третьою статті 9 Закону України «Про оренду землі» також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.
Тож чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.
При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов'язаний стати орендодавцем за договором оренди.
За змістом статей 30 та 31 Закону України «Про оренду землі» зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України «Про оренду землі», а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Разом з тим частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ч. 1 ст. 626 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За правилами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом досліджено копію Договору оренди землі від 23.06.2005 року, згідно п. 40 якого погоджено між сторонами, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов договору або розірвання договору.
Таким чином, Договором оренди землі від 23.06.2005 передбачено що перехід права власності на орендовану земенльну ділянку до другої особи є самостійною підставою для розірвання договору.
Додатковою угодою до Договору оренди землі від 23.06.2005 р., яка зареєстрована у відділі Держкомзему 11.04.2012 року, редакцію п.40 Договору не змінено, пунктом 3 зазначеної Додаткової угоди підтверджено, що всі інші умови Договору оренди землі залишаються без змін.
Зважаючи на те, що зміст п.40 Договору був погоджений сторонами на власний розсуд, ними не змінений, не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, тому п. 40 Договору є обов'язковим для виконання сторонами Договору, а відтак наявні підстави для розірвання оспорюваного договору.
Таким чином, сторони договору - орендодавець та орендар, скориставшись принципом свободи договору, за згодою між собою передбачили у п. 40 Договору оренди землі від 23.06.2005 року умову про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Оскільки припинення договору шляхом його розірвання передбачено в самому договорі, зазначене відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При укладенні договору оренди з відповідачем досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі, й підстав розірвання при зміні власника земельної ділянки. Відмова у розірванні спірного правочину суперечитиме його умовам, з якими погодився сам відповідач.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.
При цьому, суд зазначає, що в якості орендаря земельної ділянки в Договір орендиземлі від 23.06.2005 року підписано саме ПП ОСОБА_2 та об'єктом оренди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення: рілля - 7,43 га, яка згідно п.15 договору передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.
При цьому, згідно відповіді №2702588 від 06.05.2026 року, інформація щодо ОСОБА_2 міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата державної реєстрації: 19.08.2002, номер запису в реєстрі: 25170170000000845, дата запису в реєстрі: 07.11.2005. Види економічної діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культу і насіння олійних культур (основний).
Таким чином, Договір орендиземлі від 23.06.2005 року було укладено орендарем - ПП ОСОБА_2 саме для здійснення господарської діяльності, а не з метою задоволення особистих потреб громадянином ОСОБА_2 , а за такого позов підлягає задоволенню лише в частині вимог щодо ФОП ОСОБА_2 , а в частині вимог до ОСОБА_2 в позові слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 3 статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Проаналізувавши зазначені норми права про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується правовим висновком викладеним у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 361/3659/18, від 23 червня 2020 року у справі №906/516/19.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що наявні підстави для скасування державної реєстрації іншого речового права (номер запису про інше речове право: 24197135), здійсненої на підставі Договору оренди землі від 23.06.2005 року, запис внесено на підставі рішення державного реєстратора Фомича Олескандра Володимировича про державну реєстравцію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 39004270 від 27.12.2017 року, з одночасним припиненням права оренди ПП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824880800:03:004:0029, загальною площею 7,4336 га, місце знаходження якої: Миколаївська область, Миколаївський (колишній Новоодеський) район, Бузька сільська рада.
Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, в частині вимог щодо ФОП ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, при зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн, а тому з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивачки підялгає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 5, 30, 76, 79, 80, 81, 133, 137, 141 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі - задовольнити частково.
Розірвати Договір оренди землі, укладений 23 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_2 , зареєстрований у Новоодеському реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 січня 2006 року за № 040601900029, об'єктом оренди за яким є земельна ділянка загальною площею 7,4336 га, в тому числі за угіддями: рілля - 7,4336 га, кадастровий номер 4824880800:03:004:0029, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування земельної ділянки: Миколаївська область, Миколаївський (колишній Новоодеський) район, Бузька сільська рада.
Скасувати державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право: 24197135), здійсненої на підставі Договору оренди землі від 23.06.2005 року, запис внесено на підставі рішення державного реєстратора Новоодеської районної державної адміністрації Фомича Олександра Володимировича про державну реєстравцію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 39004270 від 27.12.2017 року, з одночасним припиненням права оренди ПП ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 4824880800:03:004:0029, загальною площею 7,43 га, місце знаходження земельної ділянки: Миколаївська область, Миколаївський (колишній Новоодеський) район, Бузька сільська рада.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Саламатін О.В.