490/4040/26 11.05.2026
нп 1-кс/490/2057/2026
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua
Код ЄДРПОУ 02892528
07 травня 2026 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого курєром поштоматчиком ТОВ "Нова Пошта", зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 114-1 КК України за наступних обставин.
Так, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.
Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 року визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно ст. 12 Закону України «Про Збройні Сили України» підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров'я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
Статтею 4 Закону України «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3542-XII встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно п. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов'язано громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення), Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до п. 12 Положення територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в особі його керівника представляє інтереси Збройних сил України у відносинах, у тому числі з громадянами на відповідній території.
24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2119-ІХ продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
Строк проведення загальної мобілізації продовжувався Указами Президента України від 17 травня 2022 року № 342/2022, і продовжувався неоднорозово, та діє по теперішній час.
На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов'язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками Миколаївського обласного, міських та районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зсрф змінили місце проживання та, прибувши на територію Миколаївської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов'язку громадянами України.
Розкриття та розповсюдження інформації про місця проведення заходів оповіщення військовозобов'язаних представниками обласного та районних ТЦК та СП у публічному просторі (в засобах масової інформації та соціальних мережах, зокрема у месенджерах «Телеграм», «Вайбер» тощо) перешкоджає їх законній діяльності, сприяє порушенню вимог статей 1, 33, 34, 37, частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призводить до зриву заходів мобілізації людських ресурсів, невиконання планових завдань, визначених з даного напрямку ТЦК та СП, що у свою чергу підриває обороноздатність держави через незадовільну укомплектованість особовим складом підрозділів Збройних Сил України і інших складових Сил оборони.
Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.04.2026, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи що російська федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, а також в силу свого віку, освітнього рівня, широкого висвітлення в засобах масової інформації та розголосу серед місцевого населення питань мобілізації військовозобов'язаних, достовірно були обізнані, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації, або не бажають виконувати свій обов'язок та бути призваними на військову службу, а серед населення виник посилений попит ухилення від мобілізаційних заходів здійснюваних співробітниками ТЦК та СП, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом внесення недостовірних відомостей в офіційні документи та виготовлення фіктивних документів, військовозобов'язаним особам, які підлягають призову на військову службу за мобілізацією, з метою безперешкодного пересування територією України та ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України, за грошову винагороду в розмірі 6 тисяч доларів США.
Так, до органу досудового розслідування звернувся з заявою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який за віком та станом здоров'я підлягає призову на військову службу до лав ЗС України за мобілізацією, щодо протиправної діяльності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які під час особистої зустрічі запропонували ОСОБА_8 за грошову винагороду виготовити підроблені офіційні документи іноземних держав з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією України та ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України.
Надалі від свідка ОСОБА_10 органом досудового розслідування в ході допиту отримано фотозображення останнього на білому фоні для подальшого використання його в слідчо-оперативній діяльності.
Встановлено, що ОСОБА_4 діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, домовився з ОСОБА_8 про зустріч, яка відбулась 18.03.2026 року о 08 годині ранку, на АЗС «Amic» за адресою: Миколаївська обл., с. Коблеве, вул. Одеська, 32/1. В ході зустрічі останні домовились про виготовлення пакету документів для товариша ОСОБА_8 , яким є ОСОБА_10 .
Так, зустрівшись в домовлений час, ОСОБА_4 в ході спілкування із ОСОБА_8 , запропонував останньому за грошову винагороду в розмірі 6 тисяч доларів США вчинити дії, направлені на оформлення «фіктивних» документів Румунії чи Республіки Болгарії, а саме закордонного паспорту, паспорту та водійського посвідчення для подальшого безперешкодного пересування територією України та ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України. ОСОБА_4 пояснив та завірив ОСОБА_8 , що відповідні документи виготовляються в Республіці Молдова, і надалі відправляються до України маршрутним таксі. Документи мають всі потрібні реквізити характерні оригіналам. Також останній повідомив, що кожні три місяці зможе допомагати ОСОБА_8 за попередньо домовлену суму ставити штампи про в'їзд та виїзд з України.
В ході подальшої розмови ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 , що для виготовлення пакету документів йому потрібне фото на білому фоні.
Надалі, 23.04.2026, приблизно о 09 год. 40 хв., на стоянці автотранспорту біля закладу «MacDonalds» за адресою: м. Одеса, просп. Князя Володимира Великого, 116А, відбулась зустріч між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою предачі останнім завдатку за виготовлення ОСОБА_12 та ОСОБА_4 «фіктивних» документів Румунії чи Республіки Болгарії для ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, після попередньої розмови між ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 стосовно виготовлення документів громадянам України та обговорення відповідного механізму, а також схеми ухилення від мобілізації осіб, яким надаються вказані документи, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , попрямували до автомобіля червоного кольору, який стояв на стоянці автотранспорту біля закладу «McDonalds», в якому ОСОБА_8 надав ОСОБА_4 першу частину грошових коштів в розмірі 3000 доларів США, а саме: 30 (тридцять) купюр номіналом 100 доларів США з наступними серійними номерами: «KG34681441B, KF37397280C, KF54398407C, KD57075118A, KJ31087119A, FF75073332B, HK92583922B, KB34429946N, KB60415685E, KB03429152G, KB34429945N, KK33603546C, FG76760176A, HG28727621A, FF87727593B, HF03014677D, HL33318088F, KL43891192B, DF86846137A, KB01734002N, KB70698335L, HL01382355G, KB21355432J, KB87454140J, KB72183522F, DF41910366B, KB21355433J, KB31603747I, KB03742646E, HB39503957J» за початок процедури оформлення «фіктивних» документів Румунії чи Республіки Болгарії, а саме закордонного паспорту, паспорту та водійського посвідчення для подальшого безперешкодного пересування територією України та ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України, за результатами якої в подальшому ОСОБА_8 має надати ОСОБА_4 другу частину неправомірної вигоди, зазначивши, що першу частину розрахунку необхідно було здійснити в євро, а не в доларах і на наступний раз просив це врахувати та доплатити різницю курсів. В подальшому, ОСОБА_4 має розподілити з іншим учасником злочинного механізму, а саме з ОСОБА_13 .
Також для подальшого виготовлення пакету документів 23.04.2026 року о 13 год. 50 хв., ОСОБА_8 використовуючи належний йому мобільний термінал з встановленим на ньому месенджером «Телеграм», надіслав користувачу « ОСОБА_14 » три фотозображення ОСОБА_10 на білому фоні.
Надалі, 05.05.2026 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи умисно, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин попередньо виготовивши закордонний паспорт громадянина Румунії, паспорт громадянина Румунії та водійське посвідчення громадянина Румунії на ім'я ОСОБА_15 , на яких зображено громадянина України ОСОБА_10 та з метою передачі зазначених документів ОСОБА_8 за решту грошових коштів у розмірі чотири тисячі доларів США, домовився із останнім про зустріч на стоянці автотранспорту біля ринку, за адресою: Миколаївська область, с. Коблеве, вул. Степова о 18 годині 30 хвилин.
У подальшому, 05.05.2026 року близько о 18 год. 30 хв., ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи умисно, ОСОБА_16 на автостоянцібіля ринку, за адресою: Миколаївська область, с. Коблеве, вул. Степова, де знаходячись в автомобілі марки «Renault» моделі «Logan» д.н. знак НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_4 ,отримали від останнього решту несправжніх (імітаційних) грошових коштів у розмірі 39 (тридцять дев'ять) купюр номіналом 100 доларів США ззовні схожих на долари США та 100 доларів США з серійним номером: КВ81784924К. Натомість ОСОБА_8 передали закордонний паспорт громадянина Румунії, паспорт громадянина Румунії та водійське посвідчення громадянина Румунії на ім'я ОСОБА_15 , з метою використання вказаних документів для ухилення від мобілізації в Україні, в т. ч. безперешкодного проходження блок постів, а також пересування по території України.
Одразу після передачі ОСОБА_11 та ОСОБА_4 вищезазначених документів, їх злочинна діяльність була припинена працівниками УСБУ в Миколаївській області.
Дії підозрюваного ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, як у перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
05.05.2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та 06.05.2026 р. йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке йому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що дає підстави вважати, що підозрюваний розуміючи вказані наслідки своїх протиправних дій з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, крім того на даний час не встановлено повне коло свідків, які можуть надати покази стосовно ОСОБА_4 , що може надати можливість підозрюваному негативно впливати для досягненні істини у кримінальному провадженні, крім того на даний час, досудове розслідування перебуває на початковій стадії, наразі не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_4 міг діяти, а також вживаються відповідні слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на їх притягнення до відповідальності, разом з тим зважаючи на характер злочинних дій у яких підозрюється ОСОБА_4 , які були припинені за втручання правоохоронних органів, його погляди, останній перебуваючи на волі може продовжувати вчиняти злочини проти основ національної безпеки, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також на неможливість контролю за поведінкою підозрюваного у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, слідчий просить про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених.
Підозрюваний ОСОБА_4 , який свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав, від надання пояснень відмовився, та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, пославшись на необгрунтованість підозри, безпідставну кваліфікацію дій підозрюваного, недоведеність ризиків, просили обрати більш м'який запобіжний захід або визначити розмір застави.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку підозрюваного та його захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, підтверджується даними: відповіді на доручення слідчого№64.25-802 від 20.03.2026; відповіді на доручення слідчого№64.25-677 від 09.03.2026; відповіді на доручення слідчого №64.25-1256 від 30.04.2026; протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 21.04.2026; протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 09.03.2026; протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 19.03.2026; протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 23.04.2026; протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 24.04.2026; протоколу обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.05.2026; протоколу обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.05.2026; протоколу обшуку авто марки «Renault» моделі «Logan» д.н. знак НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_4 від 05.05.2026.
Досліджені у судовому засіданні дані у своїй сукупності є достатньо вагомими для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, згідно до Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5-328кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні в справі Фокс, Кепмбел і Хартлі проти Великої Британії від 30.08.1990 року (п.32), «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що дана особа могла вчинити злочин.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину, правильність кваліфікації дій підозрюваного органом досудового розслідування на даному його етапі.
Також матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, підозрюваний ОСОБА_4 , який хоча і до кримінальної відповідальності притягується вперше, має зареєстроване місце проживання, проте неодружений, утриманців не має, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що свідчить про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, а у зв'язку з введенням в країні воєнного стану підвищує ризик втечі на тимчасово непідконтрольну Україні територію, крім того злочинна діяльність ОСОБА_4 була припинена лише за втручання правоохоронних органів, шляхом затримання останнього, що свідчить про існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, продовження вчинення кримінальних правопорушень.
Також з огляду на обставини ймовірно вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, враховуючи, що останній вів переписку, з особами, які мають на меті перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період, та на даний час не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_4 міг діяти, а також враховуючи, що досудове розслідування триває, перебуває на початковій стадії, здійснюється збір доказів, за такого слідчий суддя вважає, що існують ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваному в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер та спосіб ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованою і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не є можливим відповідно до імперативних вимог положень ч.6 ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст.176 КПК України - тримання під вартою.
Слідчий суддя також враховує правову позицію, викладену у рішенні Другого сенату Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2024 від 19 червня 2024 року, відповідно до якої КСУ дійшов висновку, що частина шоста статті176 Кримінального процесуального кодексу України не суперечить статтям 3, 8, частинам першій, другій статті 29, частині першій статті 55, частині першій статті 62, частині першій статті 64 Конституції України.
Так, Конституційний Суд України вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 КПК, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану та зазначив, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 статті 176 КПК у суду є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177та178Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід.
Викладене свідчить про те, що застосування застави як більш м'якого запобіжного заходу є правом з урахуванням конкретних, встановлених слідчим суддею обставин, а не його обов'язком.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-05,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вищевикладені встановлені обставини в їх сукупності, слідчий суддя вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного є неможливим, оскільки менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання встановленим ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв'язку з чим, слідчий суддя вважає за доцільне відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначити розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на особу підозрюваного та обставини ймовірно вчиненого ним злочину, який є наднебезпечним в умовах воєнного стану.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст.176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали по 03 липня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1