Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 травня 2026 року Справа№200/2048/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,
19.03.2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2025 року № 0378375-2405-0533-UA14160230000060952 форми «Ф», винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області, про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, код платежу 18010300, на суму 346,13 грн. за 2022 рік за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 21,30 кв.м, в частині нарахування податку на суму 288,44 грн. за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2025 року № 0378373-2405-0533-UA14160230000060952 форми «Ф», винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області, про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, код платежу 18010300, на суму 6829,88 грн. за 2022 рік за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Донецька обл., м. Селидове, загальною площею 420,30 кв.м, в частині нарахування податку на суму 5691,57 грн. за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2025 року № 0378382-2405-0533-UA14160230000060952 форми «Ф», винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області, про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, код платежу 18010300, на суму 7040,03 грн. за 2023 рік за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Донецька обл., м. Селидове, загальною площею 420,30 кв.м, в частині нарахування податку на суму 2346,68 грн. за період з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2025 року № 0378379-2405-0533-UA14160230000060952 форми «Ф», винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області, про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, код платежу 18010300, на суму 356,78 грн. за 2023 рік за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 21,30 кв.м, в частині нарахування податку на суму 118,93 грн. за період з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року.
Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржені податкові повідомлення-рішення, якими йому визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, які належать йому на праві власності та розташовані на території Селидівської міської територіальної громади Донецької області, на його думку, в частині спірних періодів 2022 та 2023 років (коли цю територію було віднесено до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії) прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме без урахування положень підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону України від 24.03.2022 року № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», згідно з якими не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані, зокрема на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.
З урахуванням таких положень він звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за такі об'єкти нежитлової нерухомості за податкові періоди з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року. Відповідно, спірні податкові повідомлення-рішення в частині нарахування йому податкового зобов'язання за зазначені періоди є протиправними.
Також вважав, що з огляду на незворотність дії у часі Закону України від 11.04.2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності з 06.05.2023 року та застосований відповідачем, норми цього Закону не можуть бути застосовані до правовідносин, що передували набранню ним чинності.
Відповідач (через свого представника) подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що згідно з ІКС ДПС за позивачем обліковуються, зокрема, об'єкти нежитлової нерухомості, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 21,3 кв.м, адреса місцезнаходження об'єкту нежитлової нерухомості: АДРЕСА_1 ; будівлі торговельні, загальною площею 420,3 кв.м, адреса місцезнаходження об'єкту нежитлової нерухомості: АДРЕСА_2 .
Податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 - 2024 роки позивачу сформовано в автоматичному режимі відповідно до бази даних ІКС ДПС України.
З приводу застосування підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо позивача, то відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, територію Селидівської міської територіальної громади Донецької області віднесено до територій активних бойових дій з 19.08.2024 року, а тому платник податку звільняється від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, що розташовані на території Селидівської міської територіальної громади, з 01.08.2024 року.
Вважав, що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства України, а тому є правомірними.
Просив в задоволенні позову відмовити
Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви. Також зазначав, що наведені відповідачем у відзиві аргументи не мають правового значення для вирішення цієї справи, відсутня правова позиція відповідача щодо наведених у позові розрахунків та щодо застосування норм права, зокрема в частині дії закону в часі. Просив задовольнити позов.
Позивач подав додаткові пояснення щодо його права власності на об'єкти нежитлової нерухомості, надав підтверджуючі документи.
Відповідач (через свого представника) також подав додаткові пояснення, в яких (з урахуванням пояснень щодо допущеної технічної описки) зазначав, що відповідно до бази даних ІКС ДПС України податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 23.12.2025 року № 0378373-2405-0533-UA14160230000060952 та від 23.12.2025 року № 0378382-2405-0533-UA14160230000060952 сформовані в автоматичному режимі саме за будівлі торговельні, загальною площею 420,3 кв.м, адреса місцезнаходження об'єкту нежитлової нерухомості: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать об'єкти нежитлової нерухомості:
- нежитлове приміщення - приміщення магазину загальною площею 21,3 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (право власності позивачем набуто 27.04.2015 року та зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 27.04.2015 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.03.2026 року);
- будівлі торгівлі (торгові центри, універмаги, магазини) загальною площею 420,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (право власності позивачем набуто 08.10.2018 року та зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.10.2018 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.03.2026 року).
23.12.2025 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області винесені податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України позивачу визначено податкові зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» (код платежу 18010300), зокрема:
- № 0378375-2405-0533-UA14160230000060952 на суму 346,13 грн. за 2022 рік (податковий період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року) за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 21,30 кв.м;
- № 0378373-2405-0533-UA14160230000060952 на суму 6829,88 грн. за 2022 рік (податковий період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року) за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (відображена неповна адресу: Донецька обл., м. Селидове), загальною площею 420,30 кв.м;
- № 0378382-2405-0533-UA14160230000060952 на суму 7040,03 грн. за 2023 рік (податковий період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року) за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (відображена неповна адресу: Донецька обл., м. Селидове), загальною площею 420,30 кв.м;
- № 0378379-2405-0533-UA14160230000060952 на суму 356,78 грн. за 2023 рік (податковий період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року) за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 21,30 кв.м.
Податкові повідомлення-рішення направлені позивачу засобами електронного кабінету платника та отримані позивачем 26.12.2025 року.
08.01.2026 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою про звірку даних та перерахунок нарахованих сум податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 23.12.2025 року.
За результатами розгляду вказаної заяви (вхідний реєстраційний індекс Головного управління ДПС у Донецькій області від 09.01.2026 року № К/22/ЕЗ) листом Головного управління ДПС у Донецькій області від 30.01.2026 року № 55/К/05-99-24-05-08 повідомлено, що податкові повідомлення-рішення сформовані відповідно до діючого законодавства та скасуванню (відкликанню) не підлягають.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними в частині, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом також встановлено, що в податкових повідомленнях-рішеннях від 23.12.2025 року № 0378373-2405-0533-UA14160230000060952 та від 23.12.2025 року № 0378382-2405-0533-UA14160230000060952 податковим органом зазначено неповну адресу об'єкта нежитлової нерухомості, а саме вказано: «Донецька обл., м. Селидове», замість вірного: « АДРЕСА_2 ».
Правильність адреси об'єкта нежитлової нерухомості, щодо якого винесені податкові повідомлення-рішення, підтверджується відомостями з бази даних ІКС ДПС України щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та розрахунками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 та 2023 роки по об'єктах оподаткування, які належать позивачу на праві власності, а також відображено в поясненнях відповідача, що подані до суду.
Певні дефекти адміністративного акта (допущення описки/помилки у зазначенні інформації про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості (населений пункт, назва вулиці, номер будинку), його площі, ставки податку, пільги зі сплати податку) не можуть пов'язуватися з його змістом, якщо податкове зобов'язання визначене правильно, а наявні документи щодо права власності на нерухоме майно підтверджують факт володіння особою таким майном.
Відтак, допущена податковим органом помилка у зазначенні адреси об'єкта нерухомого майна не впливає на суть адміністративних актів (податкових повідомлень-рішень) та не свідчить про їх недійсність. Крім того, така помилка не є підставою позову.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Питання податку на майно врегульовано розд. ХІІ Податкового кодексу України.
Питання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано ст. 266 вказаного Кодексу.
Відповідно до п.п. 266.1.1 та 266.2.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 вказаного Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.7 ст. 266 вказаного Кодексу встановлено порядок обчислення суми податку.
Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 цього ж Кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 вказаного Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266.10 цього Кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
З 24.02.2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Законом України від 24.03.2022 року № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», що набрав чинності 05.04.2022 року, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.22 такого змісту, зокрема:
« 69.22. Тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов'язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».
З 06.05.2023 року набрав чинності Закон України від 11.04.2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», внесено зміни до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до яких його викладено в новій редакції, зокрема:
«Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:
1) за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:
за 2021 та 2022 роки - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;
за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.
Починаючи з 1 січня 2023 року за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
При цьому річна сума платежу по об'єктах нерухомого майна, визначених цим підпунктом, визначається пропорційно до кількості місяців, коли такі об'єкти нерухомого майна підлягали оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Щодо застосування норм Закону від 11.04.2023 року № 3050-IX у спірний період з 01.03.2022 року по 30.04.2023 року
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 року (справа № 1-7/99) зазначено: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)».
У рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2001 від 05.04.2001 року (справа № 1-16/2001) вказано: «Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи».
У рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2012 від 13.03.2012 року (справа № 1-14/2012) зазначено: «Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях вже висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001)».
Відповідна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 9901/315/20:
« 39. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
40. Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).
41. Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом'якшення юридичної відповідальності».
Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов'язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм. До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на викладене, Закон України від 11.04.2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06.05.2023 року, має застосовуватися до правовідносин, що виникли з 06.05.2023 року.
Отже, з огляду на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів до спірних правовідносин, які виникли до 06.05.2023 року, застосуванню підлягає пп. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу в редакції Закону України від 24.03.2022 року № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану».
Відтак, відповідно до норм Податкового кодексу України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин щодо спірного періоду з 01.03.2022 року по 30.04.2023 року, єдиною умовою для не нарахування та не сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості було розташування цих об'єктів на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.
Об'єкти нежитлової нерухомості, які знаходяться у власності позивача та щодо яких податковим органом нараховані спірні податкові зобов'язання, розташовані на території міста Селидове Донецької області.
Згідно зі змінами в адміністративно-територіальному устрої України відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» місто Селидове входить до Покровського району Донецької області.
Абзацами 2, 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (у редакцій, яка була чинною як станом на час прийняття цієї постанови, так і станом на час прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень) установлено, що:
перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується відповідним суб'єктом владних повноважень (зазначено яким саме);
до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004 та був чинним до 20.03.2025 року, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
До пункту 1 «Території можливих бойових дій» розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» цього Переліку внесена Селидівська міська територіальна громада (за винятком м. Українськ) Покровського району Донецької області з датою початку можливих бойових дій - 24.02.2022 року, дата завершення - 18.08.2024 року.
З 20.03.2025 року набрав чинності наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року за № 380/43786, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Вказаний Перелік щодо Селидівської міської територіальної громади Покровського району Донецької області містить аналогічні положення щодо спірного періоду 2022 - 2023 роки, що й попередній Перелік (що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309).
Отже, щодо спірного періоду (з 01.03.2022 року по 30.04.2023 року) Селидівську міську територіальну громаду (за винятком м. Українськ) Покровського району Донецької області було віднесено до території можливих бойових дій, яка відповідно до зазначених Порядків та абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» включається до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Зважаючи на те, що нерухоме майно (об'єкти нежитлової нерухомості), що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, розташовані на території Селидівської міської територіальної громади Покровського району Донецької області (м. Селідове), то позивач звільнений від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вказані об'єкти нежитлової нерухомості за спірні періоди 2022 та 2023 року - за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року та за період з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року.
Відтак, розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік по об'єктах оподаткування (об'єкти нежитлової нерухомості), які належать позивачу, мав бути здійснений наступним чином:
- за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 :
21,30 кв.м х 16,25 грн. х 2 місяця / 12 = 57,69 грн., де:
21,30 кв.м - загальна площа нежитлового приміщення, що належить позивачу;
16,25 грн. - ставка податку (0,25 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування);
2 місяця - кількість місяців, коли об'єкт нерухомого майна підлягав оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік;
- за нежитлове приміщення (будівлі торговельні), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 :
420,30 кв.м х 16,25 грн. х 2 місяця / 12 = 1138,31 грн., де:
420,30 кв.м - загальна площа нежитлового приміщення, що належить позивачу;
16,25 грн. - ставка податку (0,25 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування);
2 місяця - кількість місяців, коли об'єкт нерухомого майна підлягав оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік.
Відтак, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягав сплаті позивачем як фізичною особою, яка є власником об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік становив:
- за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , - 57,69 грн., а не 346,13 грн., як помилково порахував контролюючий орган, чим завищив суму податкового зобов'язання на 288,45 грн. (346,13 грн. - 57,69 грн. = 288,45 грн.);
- за нежитлове приміщення (будівлі торговельні), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , - 1138,31 грн., а не 6829,88 грн., як помилково порахував контролюючий орган, чим завищив суму податкового зобов'язання на 5691,57 грн. (6829,88 грн. - 1138,31 грн. = 5691,57 грн).
Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік по об'єктах оподаткування (об'єкти нежитлової нерухомості), які належать позивачу, мав бути здійснений наступним чином:
- за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 :
21,30 кв.м х 16,75 грн. х 8 місяців / 12 = 237,85 грн., де:
21,30 кв.м - загальна площа нежитлового приміщення, що належить позивачу;
16,75 грн. - ставка податку (0,25 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування);
8 місяців - кількість місяців, коли об'єкт нерухомого майна підлягав оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік;
- за нежитлове приміщення (будівлі торговельні), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 :
420,30 кв.м х 16,75 грн. х 8 місяців / 12 = 4693,35 грн., де:
420,30 кв.м - загальна площа нежитлового приміщення, що належить позивачу;
16,75 грн. - ставка податку (0,25 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування);
8 місяців - кількість місяців, коли об'єкт нерухомого майна підлягав оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік.
Відтак, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягав сплаті позивачем як фізичною особою, яка є власником об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік становив:
- за нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , - 237,85 грн., а не 356,78 грн., як помилково порахував контролюючий орган, чим завищив суму податкового зобов'язання на 118,93 грн. (356,78 грн. - 237,85 грн. = 118,93 грн.);
- за нежитлове приміщення (будівлі торговельні), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , - 4693,35 грн., а не 7040,03 грн., як помилково порахував контролюючий орган, чим завищив суму податкового зобов'язання на 2346,68 грн. (7040,03 грн. - 4693,35 грн. = 2346,68 грн.).
З огляду на наведене, оскільки відповідачем помилково застосовані наведені норми Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачу сум податкових зобов'язань за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за 2022 та 2023 роки за спірні нежитлові приміщення, що порушувало права позивача як платника податку, тому оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині завищення сум.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення основних позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору, які оплачені позивачем в сумі 1064,96 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Решта судового збору в сумі 266,24 грн. як зайве сплачена за подання даного позову в електронній формі може бути повернута позивачу з бюджету за його заявою (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
При обчисленні розміру судового збору судом враховані положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; адреса взяття на облік в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59; код ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Донецькій області від 23.12.2025 року № 0378375-2405-0533-UA14160230000060952 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року в сумі 288,44 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Донецькій області від 23.12.2025 року № 0378373-2405-0533-UA14160230000060952 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року в сумі 5691,57 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Донецькій області від 23.12.2025 року № 0378382-2405-0533-UA14160230000060952 за 2023 рік в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за період з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року в сумі 2346,68 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Донецькій області від 23.12.2025 року № 0378379-2405-0533-UA14160230000060952 за 2023 рік в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за період з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року в сумі 118,93 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59; код ЄДРПОУ ВП 44070187) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; адреса взяття на облік в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 11 травня 2026 року.
Суддя Т.В. Логойда