Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 травня 2026 року Справа№200/1900/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Кичка Романа Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
16 березня 2026 року адвокат Кичко Роман Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» пункту 3 (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оформлену листом від 15 лютого 2026 року №2657/2811/дск;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти нове рішення, яким звільнити ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
За змістом викладеного позивач 19 січня 2024 року уклав контракт про проходження військової служби громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу та станом на теперішній час позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 строком на два роки. 23 листопада 2025 року позивачем подано рапорт, в якому останній повідомив, що не бажає продовжувати військову службу після закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. У подальшому позивачем на адресу третьої особи подано рапорт від 30 січня 2026 року, у якому позивач просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану). На що третя особа у листі від 25 лютого 2026 року №2726/714 серед іншого зазначила, що листом Військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2026 року №2657/2811/дск Військову частину НОМЕР_2 повідомлено про відхилення зазначеного подання, у зв'язку з відсутністю законних підстав для звільнення позивача з військової служби за зазначеними у поданні на звільнення обставинами, з чим позивач не погоджується.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що позивач проходив військову службу за контрактом з 27 серпня 2018 року, в подальшому у 2024 році пройшов курси офіцерів тактичного рівня у Військовій академії м. Одеса та отримав первинне офіцерське звання молодшого лейтенант. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 19 січня 2024 року №125 між начальником Військової академії м. Одеса та позивачем укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу строком на 2 роки. Відповідач зауважує, що контракт укладений з відступом від загальних вимог законодавства щодо встановлення тривалості строків військової служби. Відповідно до вимог законодавства мінімальним терміном першого контракту для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу для військовослужбовців (курсантів), які закінчили курси підготовки офіцерського складу - становить 5 років, а не 2 роки. Відповідач вважає, що оскільки строк контракту, зазначений у документі, суперечить вимогам закону, він не може бути покладений в основу рішення про звільнення. Фактичний строк проходження служби має обчислюватися в межах строку, встановленого законом, тобто п'яти років. Крім того, відповідач зауважує, що укладений позивачем контракт містив пряму умову, що у разі настання особливого періоду строк дії контракту продовжується до його завершення. Вказана умова не була визнана недійсною, відповідала законодавству, чинному на момент укладення контракту, була добровільно прийнята військовослужбовцем.
Представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що застосування нової редакції закону до спірних правовідносин є неправомірним, оскільки змінює істотні умови вже існуючих правовідносин, фактично надає нормі зворотну дію та суперечить принципу правової визначеності.
Третя особа правом надання письмових пояснень по суті заявлених позивачем вимог не скористалась.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вирішено ряд процесуальних питань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року витребувано у сторін визначені судом докази по справі.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії № НОМЕР_3 .
Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , що видано Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_6 02 липня 2019 року.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач безперервно проходить військову службу з 27 квітня 2018 року, у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 23 листопада 2025 року по теперішній час, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується сторонами.
27 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони в особі командира Військової частини НОМЕР_7 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.
Пунктом 3 вказаного контракту визначено, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.
27 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони в особі тво командира Військової частини НОМЕР_8 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.
Пунктом 3 вказаного контракту визначено, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на один рік.
Відповідно до витягу з наказу начальника Військової академії (по особовому складу) від 12 грудня 2023 року №67-РС сержанта ОСОБА_1 призначено курсантом штатним навчального батальйону резерву офіцерського складу.
Відповідно до витягу з наказу начальника Військової академії (з основної діяльності) «Про зарахування курсантів штатних на навчання до навчального батальйону резерву офіцерського складу у 2023 році» від 12 грудня 2023 року №975 сержанта ОСОБА_1 зараховано з 13 грудня 2023 року курсантом навчального батальйону резерву офіцерського складу, з метою виконання вимог телеграми начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 22 листопада 2023 року №300/ПУ/3588/П/дск, директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30 грудня 2022 року №Д159дск та якісної підготовки військових фахівців з присвоєнням первинного військового звання «молодший лейтенант».
19 січня 2024 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони в особі начальник Військової академії (м. Одеса) укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
Пунктом 3 вказаного контракту визначено, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 2 (два) роки.
Відповідно до витягу з наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 19 січня 2024 року №20 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 19 січня 2024 року №125 на посаду командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_8 ( АДРЕСА_1 ), виключено зі списків особового складу Військової академії (м. Одеса), знято з усіх видів забезпечення з «19» січня 2024 року та вважати такими, що вибув для подальшого проходження військової служби.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18 вересня 2025 року №189 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів розвідувального батальйону, звільнено з займаної посади та призначено до Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23 листопада 2025 року №167 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від «18» вересня 2025 року №189 на посаду командира взводу 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів Військової частини НОМЕР_2 , який прибув з Військової частини НОМЕР_9 , з «23» листопада 2025 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що з «23» листопада 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 із рапортом, вх.№1210/Р від 23 листопада 2025 року, в якому зазначив, що відповідно до пункту 4 умов контракту про своє небажання продовжувати військову службу, просив звільнити його з лав Збройних сил України по завершенню дії строку контракту. До рапорту додав копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 19 січня 2024 року.
Позивач звернувся до командира роти безпілотних авіаційних комплексів Військової частини НОМЕР_2 із рапортом, вх.№299/Р від 31 січня 2026 року, яким просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , НОМЕР_4 , з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану). Рапортом доповів, що претензій до Військової частини НОМЕР_2 та Міністерства оборони України не має, погоджується на виключення його зі списків особового складу військової частини до проведення всіх необхідних розрахунків. Також просив особову справу надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_2 . До рапорту долучено копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 19 січня 2024 року.
02 лютого 2026 року командиром 3 окремого розвідувального батальйону 3 армійського корпусу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил направлено до Військової частини НОМЕР_1 подання, вх.№6947/дск від 04 лютого 2026 року, щодо звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 (за контрактом) з військової служби у запас, відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з закінченням строку контракту.
15 лютого 2026 року Управління 3 армійського корпусу листом вих.№2657/2811/дск повідомило командиру 3 окремого розвідувального батальйону, за результатом розгляду його подання від 03 лютого 2026 року №2726/96/ДСК, зареєстрованого в діловодстві Військової частини НОМЕР_1 04 лютого 2026 року вх.№ 6947/дск щодо можливості звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби у запас за підставою, передбаченою підпунктом «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, наступне.
«Дослідивши документи надані до подання, встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 проходив військову службу з 27 квітня 2018 року, в подальшому у 2024 році пройшов курси офіцерів тактичного рівня у Військовій академії м. Одеса та отримав первинне офіцерське звання молодшого лейтенант.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 19 січня 2024 року №125 між начальником Військової академії м. Одеса та курсантом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ на посадах офіцерського складу строком на 2 роки.
Разом із тим варто зазначити відповідно до пункту 34 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення) в редакції від 20 липня 2023 року (чинній на момент укладення контракту 19 січня 2024 року):
Контракт припиняється (розривається) у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби па інший.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший укладений з ним контракт припиняється, а з таким військовослужбовцем укладається відповідний контракт для проходження відповідного виду військової служби на строк, визначений частиною другою статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:
для осіб офіцерського складу з числа:
військовослужбовців, які закінчили вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти за програмою підготовки для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу та оволоділи:
спеціальностями льотного складу авіації - 10 років;
іншими спеціальностями - 5 років.
Відповідно до пункту 18 Положення контракт про проходження військової служби укладається:
з курсантами вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти і слухачами курсів військової підготовки офіцерського складу в зазначених закладах, які не мають військових звань офіцерського складу, після успішного закінчення навчання (підготовки) на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу - строком на 5 років, а за спеціальностями льотного складу осіб офіцерського складу авіації - строком на 10 років.
З огляду на зазначене, повідомляємо, що контракт укладений з порушенням вимог законодавства щодо встановлення тривалості строків військової служби. Відповідно до вимог законодавства мінімальним терміном першого контракту для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу для військовослужбовців, які закінчили курси підготовки офіцерського складу - становить 5 років.
Також відповідно до абзацу 2 пункту 1 контракту від 13 жовтня 2023 року укладеного між курсантом сержантом ОСОБА_1 та начальником Військової академії м. Одеса генерал-майором ОСОБА_2 , військовослужбовець ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду понад установлений строк контракту.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 13 липня 2018 року №60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту' Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
По теперішній час, Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Разом із тим повідомляємо що особи які уклали контракт до внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (18 травня 2024 року) звільненню не підлягають.
Вказана позиція підтверджується зауваженням Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України від 10 квітня 2024 року №07/2-2024/79109 до проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, яким було добавлено зазначену підставу для звільнення з військової служби. А саме Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України зазначено наступне:
«Що стосується такої підстави, як «у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану», для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, то таке положення буде застосовуватися до нових правовідносин, які виникнуть після набрання цим законом чинності».
Отже, законодавець, приймаючи дану норму, чітко усвідомлював, що вона не буде стосуватись військовослужбовців, які заключили контракт під час воєнного стану введеного та продовженого Указами Президента України з 24 лютого 2022 року до 18 травня 2024 року - дати набрання чинності зазначених змін у законодавстві.
Також зазначена позиція підтверджується судовою практикою, наприклад, відповідно до Постанови п'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №420/28418/24 судом встановлено дві обов'язкові умови для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану у зв'язку із закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, а саме: Колегія суддів зазначає, що умову підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232 щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану слід розуміти, як таку, що новий контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18 травня 2024 року.
З огляду на зазначене, повідомляємо, що підстави для звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби за обставинами зазначеними у поданні - відсутні.».
25 лютого 2026 року командир Військової частини НОМЕР_2 листом вих.№2726/714 повідомив позивачу, що в порядку опрацювання його рапорту від 30 січня 2026 року (вх. №299/р) Військовою частиною НОМЕР_2 підготовано відповідне подання на звільнення адресата з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» пункту 3 (у зв'язку з закінченням строку контракту) частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яке було направлено на розгляд для прийняття відповідного рішення до Військової частини НОМЕР_1 . Листом Військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2026 року №2657/2811/дск Військову частину НОМЕР_2 повідомлено про відхилення зазначеного подання у зв'язку з відсутністю законних підстав для звільнення позивача з військової служби за зазначеними у поданні обставинами.
Із зазначеним листом позивача ознайомлено 29 березня 2026 року, про що свідчить власноручний підпис позивача та не заперечується останнім.
Факт подання позивачем рапорту від 30 січня 2026 року на звільнення, у зв'язку із закінченням строку контракту, не є спірним та визнається сторонами.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (у редакції, чинній на дату підписання контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу - 19 січня 2024 року) (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок зокрема, включає: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
Частинами першою, другою, шостою, чотирнадцятою статті 2 Закону №2232-XII визначено, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2232-XII на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, військовослужбовці, які закінчили вищі військові навчальні заклади або військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти та яким присвоєно військове звання офіцерського складу, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
Згідно з частинами другою, третьою статті 23 Закону №2232-XII для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб офіцерського складу з числа:
військовослужбовців, які закінчили вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти за програмою підготовки для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу та оволоділи:
спеціальностями льотного складу авіації - 10 років;
іншими спеціальностями - 5 років;
громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років;
інших громадян - від 1 до 5 років.
Для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом в особливий період та призначаються на посади, крім осіб, зазначених в абзаці другому цієї частини, строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої цієї статті.
Для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом в особливий період, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється один рік. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на шість місяців або на строки, визначені частиною четвертою цієї статті. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.
Під час дії воєнного стану для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, у тому числі з числа військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, строк військової служби може встановлюватися на час до оголошення рішення про демобілізацію або на строки, визначені частиною другою цієї статті.
Пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).
Разом із цим, суд констатує, що спірним у справі є саме відмова Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» пункту 3 (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оформлену листом від 15 лютого 2026 року №2657/2811/дск.
Як встановлено судом вище, листом від 15 лютого 2026 року №2657/2811/дск Військовою частиною НОМЕР_1 надавалась відповідь за результатом розгляду подання командира НОМЕР_10 окремого розвідувального батальйону від 03 лютого 2026 року №2726/96/ДСК, зареєстрованого в діловодстві Військової частини НОМЕР_1 04 лютого 2026 року вх.№6947/дск, щодо можливості звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби у запас за підставою, передбаченою підпунктом «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
У той час, як вбачається з матеріалів справи, зазначене подання підготовлене за результатом звернення позивача до командира роти безпілотних авіаційних комплексів Військової частини НОМЕР_2 із рапортом, вх.№299/Р від 31 січня 2026 року, а не на підставі його рапорту до командира Військової частини НОМЕР_2 вх.№1210/Р від 23 листопада 2025 року.
Проте, незважаючи на зазначене, доводи представника позивача, викладені у тексті позовної заяви, ґрунтуються виключно на тому, що позивач подав рапорт від 23 листопада 2025 року, де вказав про своє небажання продовжувати військову службу після завершення дії контракту. Всупереч цьому, представник позивача зауважує, що на дату розгляду відповідачем рапорту позивача, 15 лютого 2026 року діяла редакція Закону №2232-ХІІ, яка передбачала, що позивач має право на звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії його контракту.
Крім того, у позовній заяві представник позивача також зазначає, що відмова відповідача у задоволені рапорту позивача, викладена у листі від 04 липня 2025 року №08/9804-25-Вих, є протиправною. Проте, по-перше, така відповідь не могла бути надана за результатом розгляду рапорту від 23 листопада 2025 року, по-друге, такий лист не оскаржується в межах розглядаємої справи та відсутній в матеріалах цієї справи.
Тобто, суд констатує, що такі доводи представника позивача викривляють дійсні обставини справи, та є такими, що не мають жодного відношення до предмета спору.
Відтак, враховуючи, що рішення про відмову Військовою частиною НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» пункту 3 (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оформлене листом від 15 лютого 2026 року №2657/2811/дск, не стосується розгляду рапорту вх.№1210/Р від 23 листопада 2025 року, суд відхиляє доводи представника позивача щодо вказаної обставини як абсолютно безпідставні та помилкові.
Отже, при розгляді цього спору суд приймає до уваги та досліджує виключно рапорт позивача вх.№299/Р від 31 січня 2026 року та відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» пункту 3 (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оформленої листом від 15 лютого 2026 року №2657/2811/дск, яка й оскаржується представником позивача у позовних вимогах.
Пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на дату подання рапорту - 31 січня 2026 року) визначено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на дату подання рапорту - 31 січня 2026 року) визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
ж) у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
з) у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;
и) у зв'язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 цього Закону (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
і) через службову невідповідність (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
ї) у зв'язку з відмовою від проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
й) у зв'язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною сьомою статті 20-2 цього Закону (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону);
к) через службову невідповідність (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону);
л) з інших підстав, визначених Законом України "Про розвідку" (крім звільнення за згодою сторін).
Відтак, відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на дату подання рапорту - 31 січня 2026 року) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
З аналізу наведених норм судом встановлено, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на дату подання рапорту - 31 січня 2026 року) виникає за наявності таких обставин: 1) укладання контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.
Водночас, суд звертає увагу відповідача, що в межах цієї справи не є спірним питанням підстави укладання та зміст контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, який укладено між ОСОБА_1 та Міністерством оборони в особі начальник Військової академії (м. Одеса) 19 січня 2024 року, тому суд відхиляє доводи відповідача відносно того, що такий контракт укладено з відступом від загальних вимог законодавства щодо встановлення тривалості строків військової служби, як безпідставні та необґрунтовані.
Крім того, суд зауважує, що матеріали розглядаємої справи не містять доказів того, що контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, який укладено між ОСОБА_1 та Міністерством оборони в особі начальник Військової академії (м. Одеса) 19 січня 2024 року, або окремі його положення визнавались у судовому порядку недійсними, та були нечинними на дату звернення позивача до суду із цим позовом.
Суд констатує, що спірні правовідносини у цій справі безпосередньо виникли саме у зв'язку із поданням 31 січня 2026 року позивачем рапорту про звільнення на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII, а не у зв'язку із укладенням контракту (19 січня 2024 року).
Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2024 року у справі №120/10413/22 зазначив, що новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності; якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
Застосування стосовно триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, допускається за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Адміністративні суди оцінюють законність рішень суб'єктів владних повноважень виключно з точки зору законодавства, яке діяло на момент прийняття таких рішень.
Отже, з огляду на викладене, до спірних правовідносин належить застосовувати пряму дію норми у часі, а саме у тій редакції, яка була чинною на момент розгляду відповідачем рапорту позивача від 31 січня 2026 року.
Згідно з підпунктом 2 пункту 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, (у редакції, чинній на дату подання рапорту - 31 січня 2026 року), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення), зокрема, за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "ж", "к" пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "й" та "к" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Підпункт «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII у редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»: «контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану».
Згідно з пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні» вказаного закону положення останнього набирають чинності через один місяць з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзаців дванадцятого і тринадцятого підпункту 2 пункту 8 розділу I цього Закону (щодо внесення змін до частин четвертої і п'ятої статті 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), які набирають чинності через вісім місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Отже, станом на 31 січня 2026 року позивач мав право на звільнення зі служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII (як такий, що уклав контракт під час дії воєнного стану), яке він й реалізував, звернувшись до командира роти безпілотних авіаційних комплексів Військової частини НОМЕР_2 із рапортом, вх.№299/Р від 31 січня 2026 року.
Більш того, зміни внесені до Закону №2232-XII Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» гармонізували між собою положення пункту 2 частини восьмої та підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII, а саме для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Враховуючи зазначене, суд висновує, що відмова Військової частини НОМЕР_1 у задоволені рапорту ОСОБА_1 , вх.№299/Р від 31 січня 2026 року, викладена в листі від 15 лютого 2026 року №2657/2811/дск, є протиправною.
Так, у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Комітет Міністрів Ради Європи сформулював принципи, які слугують змістовими гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримується принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.
У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №3-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.
Практика ЄСПЛ свідчить, що надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (див. рішення від 02 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 02 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).
Враховуючи наведене, суд вважає, що не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача, установивши достатність підстав, які підтверджуються відповідними доказами у справі, у даному випадку, наявні всі підстави для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», шляхом зобов'язання НОМЕР_11 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_12 ) звільнити ОСОБА_3 з військової служби на вказаних підставах.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові 25 червня 2020 року по справі №520/2261/19, згідно яких «обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги».
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов адвоката Кичка Романа Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_13 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оформленої листом від 15 лютого 2026 року №2657/2811/дск.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 травня 2026 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна