Справа № 466/2301/26
Провадження № 2/466/2304/26
11 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря с/з Васинчик М.О.
відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
20 березня 2026 року, ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №12.03.2025-100001990 від 12.03.2025 року, у розмірі 8 300 грн. та судовий збір. Свої вимоги мотивує тим, що 12 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №12.03.2025-100001990 в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Укладення договору відбулося шляхом реєстрації відповідачки в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця, проходження процедури ідентифікації та акцепту умов договору за допомогою одноразового ідентифікатора, отриманого на номер телефону позичальника. Позивач вказує, що відповідно до умов оферти електронний кредитний договір складався із самої оферти, заявки, сформованої після ідентифікації позичальника, та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором.
Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору відповідачці було надано кредит у розмірі 2500 грн, строком на 217 днів , із кінцевою датою повернення 14.10.2025 року. Договором передбачено процентну ставку «Стандарт» , у розмірі 1% за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, а також процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5% за кожен день користування кредитом у наступних періодах. Крім цього, договором передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 225 грн, комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а також неустойку у розмірі 37 грн 50 коп. за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
На підтвердження факту укладення договору та належної ідентифікації відповідачки позивачем до матеріалів справи долучено інформацію з центрального вузла системи BankID НБУ, відповідно до якої встановлено персональні дані відповідачки, її номер телефону, паспортні дані та адресу проживання.
Також позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого 12.03.2025 року на платіжну картку відповідачки було перераховано 2500 грн , із призначенням платежу «Видача за договором кредиту №12.03.2025-100001990».
Позивач зазначає, що після отримання кредитних коштів відповідачка належним чином умови договору не виконувала, кредит та проценти у передбачені договором строки не повернула, в зв'язку з чим станом на 09.03.2026 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 8300 грн, яка складається з : 2500 грн основного боргу, 3875 грн процентів, 675 грн комісій та 1250 грн штрафних санкцій. У зв'язку з чим, позивач змушений звернутись до суду.
Ухвалою суду від 25.03.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідачка заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначала, що заявлена до стягнення сума є надмірною та неспівмірною з отриманим кредитом у розмірі 2500 грн. Вона намагалась в позасудовому порядку врегулювати спір, проте їй було відмовлено у зменшенні розміру заборгованості. Натомість, їй телефонували невідомі особи та від імені відповідача чинили на неї тиск та виголошували погрози, у разі несплати боргу у зазначеному в позові розмірі. Відзиву на позов відповідачка не подала.
Заслухавши пояснення відповідачки, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 12 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №12.03.2025-100001990 в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов оферти електронний кредитний договір складався із самої оферти, заявки, сформованої після ідентифікації позичальника, та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), яка підписувалась одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при реєстрації.
Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено надання відповідачці кредиту у розмірі 2500 грн , строком на 217 днів, із кінцевою датою повернення 14.10.2025 року. Договором передбачено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1% за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5% за кожен день користування кредитом у наступних періодах. Крім того, умовами договору передбачено комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредитної заборгованості та неустойку у розмірі 37 грн 50 коп. за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
На підтвердження факту укладення договору та належної ідентифікації відповідачки позивачем надано інформацію з центрального вузла системи BankID НБУ, відповідно до якої встановлено персональні дані відповідачки, її номер телефону, паспортні дані та адресу проживання.
Окрім цього, матеріали справи містять лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого 12.03.2025 року на платіжну картку відповідачки було успішно перераховано 2500 грн , із призначенням платежу «Видача за договором кредиту №12.03.2025-100001990».
Оцінюючи вказані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт укладення між сторонами кредитного договору та факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 2500 грн є доведеними належними та допустимими доказами.
Суд також враховує, що відповідачка у судовому засіданні не заперечувала факту отримання кредитних коштів, однак вказувала на надмірність заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 09.03.2026 року позивачем нараховано: 2500 грн основного боргу, 3875 грн процентів, 675 грн комісій та 1250 грн штрафних санкцій.
При цьому суд зазначає, що відповідачкою не надано належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів чи погашення заборгованості у будь-якій частині.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки основної суми боргу у розмірі 2500 грн.
Щодо вимог про стягнення процентів суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувались відповідно до умов договору та в межах строку кредитування, погодженого сторонами.
Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16, відповідно до яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред'явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Разом із тим у даному випадку позивачем не заявлено вимог про стягнення процентів за межами строку кредитування, а заявлена до стягнення сума процентів є процентами за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку дії договору.
Суд враховує, що відповідачкою не подано контррозрахунку, не надано доказів неправильності нарахування процентів чи доказів часткового погашення заборгованості.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 3875 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом із тим суд не погоджується із вимогами позивача в частині стягнення комісій та штрафних санкцій.
Так, позивач просить стягнути з відповідачки 675 грн комісій, які складаються із комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
З аналізу умов договору вбачається, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості здійснювати платежі онлайн, відновлення забутого паролю, інформування про дати сплати платежів, консультаційні послуги та інші послуги, пов'язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.
Разом із тим позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачці зазначених послуг, не підтверджено їх обсяг та вартість, а також не доведено, що такі платежі не є фактично прихованою платою за користування кредитом.
Суд враховує, що відповідачка є споживачем фінансової послуги, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Суд приходить до висновку, що включення до структури заборгованості окремих платежів за інформаційну підтримку, консультаційні послуги, доступ до особистого кабінету та інші супутні послуги без належного підтвердження їх фактичного надання не відповідає принципам добросовісності та справедливості у споживчих правовідносинах.
За таких обставин суд вважає вимоги про стягнення 675 грн комісій необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1250 грн суд зазначає наступне.
Умовами договору передбачено неустойку у розмірі 37 грн 50 коп. за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
При цьому пунктом 6.1 договору визначено, що неустойка підлягає сплаті з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги про нарахування таких санкцій.
Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач звертався до відповідачки із вимогою про сплату штрафних санкцій, а також доказів отримання відповідачкою такої вимоги.
Окрім цього, суд враховує, що заявлена до стягнення неустойка фактично має каральний характер, оскільки нараховується за кожен день невиконання зобов'язання незалежно від розміру невиконаного зобов'язання, що у сукупності з процентами та комісіями призводить до значного збільшення розміру заборгованості порівняно із сумою фактично отриманого кредиту.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки штрафних санкцій у розмірі 1250 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідачки 2500 грн основного боргу та 3875 грн процентів за користування кредитом, а всього 6375 грн, із відмовою у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення комісій та штрафних санкцій.
Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1054 ЦК України, суд,
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № №12.03.2025-100001990 від 12 березня 2025 року у розмірі 6375 (шість тисяч триста сімдесят п'ять) гривень, з яких: 2500 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 3875 гр.- проценти за користування кредитом. В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Сторони в справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя І. Є. Зима