Справа № 466/3956/26
Провадження № 2-о/466/218/26
11 травня 2026 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Єзерського Р.Б.
при секретарі Свита А.І.
за участю заявника ОСОБА_1
заінтересованої особи ОСОБА_2
представника заінтересованої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
01 травня 2026 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить суд ухвалити рішення, яким видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покладення на нього обов'язків: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.
В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що вона ОСОБА_1 , проживає по АДРЕСА_1 . Заінтересована особа - ОСОБА_2 , який є її цивільним чоловіком (співмешканцем) та проживає по АДРЕСА_1 , та з яким в них є спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що протягом останніх двох років їх стосунки з ОСОБА_2 значно погіршились через зловживання ним алкогольних напоїв, після чого останній агресивно себе поводить, систематично виганяє її з дитиною з місця їхнього спільного проживання, словесно ображає, б'є її та виражається нецензурною лайкою. Крім цього, зважаючи на те, що вона є працівником поліції, під час таких систематичних конфліктів ОСОБА_2 погрожує їй створенням проблем на службі, наголошуючи на цьому. Протягом останнього місяця така поведінка ОСОБА_2 має місце не лише по відношенні до неї, а й відносно їхньої малолітньої дитини. Така поведінка співмешканця негативно впливає на її здоров'я та здоров'я їхньої дитини. Після частих скандалів, сварок, перешкоджань в її пересуванні, образ та погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_2 вона не може працювати по домогосподарству, погіршується стан її здоров'я, оскільки ОСОБА_2 не контролює свої дії (вчинки). 08.04.2023 року вона зверталась за допомогою на лінію 102 з приводу вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 , проте останній відразу заспокоївся та пообіцяв виправитись, та в подальшому не повторювати такого. Проте ОСОБА_2 і дотепер не змінив своєї поведінки. 28 квітня 2026 року ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство в сім'ї відносно неї та їхньої доньки (словесно ображав, погрожував, викручував руки, хапав за шию та душив без нанесення їй тілесних ушкоджень). Вона викликала працівників поліції, та за результатами реагування на її повідомлення відносно ОСОБА_2 останні склали два протоколи про адміністративне правопорушення за вчинення домашнього насильства та винесли два термінові заборонні приписи стосовно кривдника терміном на 9 діб.
З огляду на вищенаведене, вона змушена звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала, просила заяву задовольнити з підстав наведених у ній.
Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні просили у даній заяві відмовити, зазначивши, що заявником не наведено, які саме дії здійснювалися ОСОБА_2 по відношенню до заявниці та їхньої спільної дитини, крім того, доказів, що заявниця зверталася з приводу вчинення відносно неї домашнього насильства на лінію 102 матеріали справи не містять. Крім того, щодо переліку вимог заявниці, ОСОБА_2 не заперечує, щодо заборони наближатися до Заявниці, також не заперечує щодо заборони вести телефонні переговори з Заявницею, також не збирається розшукувати Заявницю, де би вона не знаходилась. Однак ОСОБА_2 заперечує щодо заборони перебувати в місці свого проживання у власній квартирі АДРЕСА_2 , так як дана квартира є його приватною власністю, чим підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.06.2021 року.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає до задоволення з таких мотивів.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 та їхньою спільною дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить останньому, що не заперечувалося учасниками справи у судовому засіданні.
28 квітня 2026 року працівниками поліції було видано два термінових заборонних приписів серії СТ №108379 та серії ЕТ №108378, у зв'язку із скоєнням психологічного домашнього насильства ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини та співмешканки ОСОБА_1 відповідно, із забороною в будь-який спосіб контактування з постраждалою особою
Також, відносно ОСОБА_2 працівниками поліції 28.04.2026 складено два протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 серії ВАД №990303 та серії ВАД №990836 відповідно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до частини першої ст.24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи(п. 9 ч.1 ст.1 Закону).
Відповідно до ст.26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи-опікун, орган опіки та піклування. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1)заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2)усунення перешкоду користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3)обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4)заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5)заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6)заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно з ч.8 ст.26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно положень глави 13 Розділу IV ЦПК України справи про видачу і продовження обмежувального припису розглядаються судами в порядку окремого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів заінтересованих осіб. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
За таких обставин, положеннями чинного ЦПК України чітко зазначено, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису заявник повинен надати суду докази, що підтверджують необхідність видачі судом обмежувального припису. Виняток із вищенаведеного поширюється лише на випадки не можливості надання доказів, у разі чого заявником може бути подане клопотання про їх витребування.
Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).
У справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19) Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2019 року, підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, вказав, що звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
В обґрунтування вимог заяви, заявниця покликається на те, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, після чого агресивно себе поводить, систематично виганяє її з дитиною з місця їхнього спільного проживання, словесно ображає, б'є її, виражається нецензурною лайкою та погрожує фізичною розправою.
Однак, матеріали справи не містять доказів систематичності вчинення домашнього насильства, окрім двох протоколів, які складено працівниками поліції в один і той самий час, про вчинення домашнього насильства відносно заявниці та відносно їхньої спільної дитини, без винесення судового рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, які б набрали законної сили, а відтак доказів які б підтверджували факти вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, або того, що він є беззаперечним кривдником, суду не надано.
Відтак, у зв'язку із відсутністю доказів, які б підтверджували вище наведені обставини, суд вважає, що підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника у зв'язку з відмовою у видачі обмежувального припису, відсутні.
З огляду на викладене, беручи до уваги те, що судом не встановлено випадків систематичного домашнього насильства відносно заявниці, також не надано доказів про вчинення домашнього насильства, які б підтверджувалися постановою суду з датою набрання законної сили таким рішенням, а також і ризиків настання насильства у майбутньому, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису слід відмовити.
Керуючись ст.ст.5,9,12,19,20,81,82,258,259,264,265,350-1 - 350-6,353,354 ЦПК України,Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,-
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи віднести на рахунок держави.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р. Б. Єзерський