Справа № 466/2595/26
Провадження № 2/466/2490/26
11 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря судового засідання Васинчик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26 березня 2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №598505443 від 25.12.2021 року , у розмірі 24 197,42 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.
На адресу суду, 05.05.2026 року від матері відповідача, ОСОБА_2 , надійшло клопотання про зупинення провадження у справі . Вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 зник безвісти 07.03.2024 року п, ід час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Табаївка, Куп'янського району, Харківської області. Вказане стверджується долученим до клопотання Сповіщенням сім'ї №6 від 09.03.2024 року, виданим Командиром військової частини НОМЕР_1 . В зв'язку з наведеним ОСОБА_2 просить суд зупинити провадження по справі.
В судове засідання учасники справи не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оглянувши та перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що провадження по справі слід зупинити у зв'язку із наступним.
Судом встановлено, що стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу 18.07.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До ОСОБА_2 надійшло сповіщення сім'ї від 09.03.2024 року, видане Командиром військової частини НОМЕР_1 , про те, що ОСОБА_1 зник безвісти 07.03.2024 року, під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Табаївка, Куп'янського району, Харківської області.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено відповідними Указами Президента України і який діє до цього часу.
Як регламентує ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували зі Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та службу).
Частина третя ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок та службу» передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Стаття 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі ЗСУ.
Так, указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено і такий триває і на час розгляду даної справи.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану »воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено військовий обов'язок. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Іншими словами, для висновку про можливість зупинення провадження у справі, як виконання обов'язку визначеного п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суду необхідно надати чіткі докази (інформацію) про перебування учасника справи у складі Збройних Сил України, зокрема, у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та залучення його до виконання бойових завдань на території України з метою забезпечення національної безпеки і оборони України, у зв'язку із повномасштабним вторгненням та збройною агресією російської федерації.
За таких обставин постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі, ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Натомість, зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції визначив строк до звільнення особи з військової служби, при цьому, як зазначено вище, у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони, в даному випадку відповідача, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Даний висновок Апеляційного суду викладений у постанові від 28.01.2025 року, у справі 466/6146/24.
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
За положеннями частин перших статей 4, 5 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.
Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи (ч. 1ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).
Статтею 20 цього ж Закону визначено, що розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім'ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім'ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.
Таким чином, оскільки відповідач 18 липня 2023 року був призваний на військову службу по мобілізації, і відомостей про припинення ним зазначеної служби відповідно до чинного законодавства матеріали справи не містять, суд доходить висновку про необхідність зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Разом із тим, суд зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.
Враховуючи наведене, керуючись п.2 ч.1 ст. 251, 253 ЦПК України, суд ,-
цивільну справу №466/2595/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 - зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.
Суддя: І. Є. Зима