Справа № 466/502/26
Провадження № 2/466/1573/26
(заочне)
08.05.2026 м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді Торської І.В.
секретаря судового засідання Гавдульського Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
ТзОВ «Споживчий центр» через підсистему "Електронний суд" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №04.07.2025-100001893 від 04 липня 2025 року у розмірі 68 536,12 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №04.07.2025-100001893. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 27 000 грн. на 140 днів. Оскільки, ОСОБА_1 свої зобов'язання перед позивачем не виконує, кредит та проценти не сплачує, що підтверджується карткою по особовому рахунку відповідача, у нього наявна заборгованість у сумі 68 536,12 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 30.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Представниця позивача ТОВ «Споживчий центр» - Сарана А.О. в судове засідання не прибув, однак у позовній заяві просить розглядати справу без участі позивача і у випадку неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що стверджується довідками про доставку смс-повідомлень, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представниця позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Суд встановив, що 04.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №04.07.2025-100001893.
Відповідно до умов кредитного договору кредит надається на наступних умовах: сума кредиту: 27 000,00 грн.; строком на 140 днів; процентна ставка 1 % за 1 (один) день користування, термін повернення 20.11.2025.
Згідно з квитанцією про видачу коштів, кредитором надано, а ОСОБА_1 отримано кредитні кошти у розмірі 27 000,00 грн.
Таким чином, ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором №04.07.2025-100001893.
Відповідач ОСОБА_1 не повернув своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, що підтверджено розрахунком заборгованості за договором.
У свою чергу, відповідач лише частково повернув позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом на суму 5 815,76 грн від 17.07.2025 та на суму 7 975,76 грн. від 08.08.2025.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань у нього, як стверджує позивач, утворилася заборгованість за кредитним договором в сумі 68 536,12 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 26 978,48 грн.; по процентам в розмірі 30 217,64 грн., по неустойці за кожен день невиконання кожного окремого зобов'язання у розмірі 11 340,00 грн.Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов'язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Договори, укладені між сторонами в електронній формі, мають силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 20.06.2022 у справі № 757/40396/20, від 04.12.2023 у справі № 212/10457/21.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що кредитний договір (оферти) №04.07.2025-100001893 від 04.07.2025 між позивачем та відповідачем підписаний останнім електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, наявність якого підтверджує його волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено часткову сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором, а саме 17.07.2025 в сумі 5 815,76 грн, та 08.08.2025 на суму 7 975,76 грн.
У відповідності до ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Враховуючи те, що суд встановив факт укладення між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, встановлено факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та факт їх часткового повернення суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26 978, 48 грн.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за процентами суд виходив з наступного.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, заборгованість за процентами за період з 04.07.2025 по 20.11.2025 становить 30 217,64 грн.
Відтак, заборгованість відповідача за процентами, що підлягає стягненню на користь позивача становить 30 217,64 грн., а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Щодо стягнення неустойки за кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні, отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення 11 340,00 грн неустойки слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 57 196,12 грн, з яких 26 978,48 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30 217,64 грн. - заборгованість за процентами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 221,77 грн., виходячи з наступного розрахунку 57 196,12 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 2 662,40 грн. (ставка судового збору) : 68 536,12 грн. (сума заявлених позовних вимог).
Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263- 265, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за Кредитним договором (оферти) укладено кредитний договір (оферти) №04.07.2025-100001893 від 04.07.2025 в розмірі 57 196,12 грн. (п'ятдесят сім тисяч сто дев'яносто шість гривень 12 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 221,77 грн. (дві тисячі двісті двадцять одна гривня 77 копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Сторони в справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» : 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133 «А», код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено та підписано 08.05.2026.
Суддя І. В. Торська