Справа № 466/6418/21
Провадження № 1-кп/466/93/26
29 квітня 2026 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі:
головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021141090000191 від 31.03.2021 року про обвинувачення
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України;
ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України
клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження,-
У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження №12021141090000191 від 31.03.2021 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України.
31.03.2026 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 на адресу суду надійшло письмове клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_8 висунуто обвинувачення у тому, що 30.03.2021 року він вчинив заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а саме таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 , вчиненого 30.03.2021 року на території АЗК "ВОГ", розташованого в м.Львові на пр-ті В.Чорновола, 107. З урахуванням приписів ст.ст.12, 44, 49 КК України, провадження у справі № 466/6418/21 підлягає закриттю, а ОСОБА_8 - звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки на даний час, згідно ч. 1 ст. 49 КК України, строк притягнення до кримінальної відповідальності сплив, а отже він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності. З врахуванням викладеного, просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 підтрима письмове клопотання свого захисника, зазначивши про те, що підстави звільнення від кримінальної відповідальності та наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав обвинуваченому зрозумілі, як і безумовна можливість судового розгляду з вирішенням справи по суті.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечив проти клопотання його захисника про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_9 не заперечував щодо задоволення зазначеного клопотання.
Заслухавши думку прокурора, який не заперечив щодо клопотання захисника обвинуваченого, думку обвинуваченого ОСОБА_8 , представника потерпілого, після всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів на які посилаються учасники кримінального провадження, як на докази та обґрунтування поданого до суду клопотання, суд приходить до наступного висновку
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.
Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до численної практики Верховного Суду, останній неодноразово роз'яснював у своїх рішеннях, що ст. 49 КК України визначає матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. При цьому застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінально-правових процедур. Тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе із одночасним застосуванням норм кримінального процесуального закону (постанова від 09.02.2021 у справі №753/5553/18, постанова від 31.05.2018 у справі № 520/6591/15-к, постанова від 11.11.2020 у справі № 455/229/17, постанова від 13.11.2018 у справі № 219/11564/16-к, постанова від 20.03.2018 № 463/5277/16-к).
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинкувачується в тому, що 30.03.2021 року він вчинив заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а саме таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 , вчиненого 30.03.2021 року на території АЗК "ВОГ", розташованого в м.Львові на пр-ті В.Чорновола, 107.
Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини ч. 1 ст. 12 КК України. У свою чергу, злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі - ч. 3 ст. 12 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Відтак, обвинуваченому інкримінавано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України.
Санкцією ч. 1 ст. 396 КК України за вчинення кримінального правопорушення передбачено покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Враховуючи положення ст. 12 КК України, до нетяжкого злочину можна віднести кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 396 КК України.
Отже, передбачений ст. 49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.
Таким чином, починаючи від 30 березня 2021 року і станом на час подання цього клопотання, строки давності стосовно вчинення інкримінованого обвинуваченому протиправного діяння - кримінального правопорушення, - є такими, що минули.
Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло десять років. що є підставою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
В матеріалах справи відсутні дані про судимості обвинуваченого, а відтак і про переривання строків давності відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України, а також про ухилення обвинуваченого від досудового розслідування або суду, що могло б вплинути на зупинення строків давності згідно з ч. 2 ст. 49 КК України.
Постановою від 06.12.2021 у справі № 521/8873/18 Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого за змістом приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності. На підставах, передбачених ст. 49 КК України, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК України), зокрема у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цієї підстави. Слід звернути увагу на те, що імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання. Виходячи з аналізу зазначених норм кримінального процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно до положень ст. 285 КПК України роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Нероз'яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК України зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зі змісту ст.ст. 284, 288 КПК України вбачається, що підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Тобто, саме наявність цих процесуальних умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Також суд бере до уваги, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
При цьому, визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину. Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду від 29 липня 2021року у справі № 552/5595/18.
Крім цього, як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.05.2025 у справі №709/2049/17 положеннями КПК України не передбачено імперативних норм, які зобов'язують суд під час розгляду клопотання про застосування ст. 49 КК України встановлювати фактичні обставини справи, оскільки для суду розгляд такого клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є першочерговим. Якщо клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності було подано в ході судового розгляду справи по суті, під час або після стадії з'ясування обставин та перевірки їх доказами (ст. 363 КПК України), то суд за результатами розгляду цього клопотання, установивши наявність підстав для застосування положень ст. 49 КК України, у своєму рішенні може (однак не зобов'язаний) установити факт скоєння обвинуваченим інкримінованого йому кримінально караного діяння та наявність у його діях складу злочину.
Судом не закінчено з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, однак обвинувачений клопотання підтримав, тому суд позбавлений можливості встановлювати фактичні обставини справи.
За даних обставин відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим. Відтак, клопотання слід задовольнити.
Заставу в розмірі 181600,00 грн. ( сто вісімдесят одну тисячу шістсот) грн., внесену 12.08.2021 року ОСОБА_12 за ОСОБА_8 на рахунок ТУ ДСА у Львівській області №598201720455219002000000757, банк одержувача Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 8201 72, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА в Львівській області- слід повернути заставодавцю ОСОБА_12 .
Керуючись ст. ст. 284, 288, 369-372 КПК України, ст.49 КК України, суд,-
постановив :
клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 - задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.12 ст.396 КК України, на підставі ч.1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження №12021141090000191 від 31.03.2021 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, - закрити.
Заставу в розмірі 181600,00 грн. ( сто вісімдесят одну тисячу шістсот) грн., внесену 12.08.2021 року ОСОБА_12 за ОСОБА_8 на рахунок ТУ ДСА у Львівській області №598201720455219002000000757, банк одержувача Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 8201 72, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА в Львівській області- слід повернути заставодавцю ОСОБА_12 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1