Справа № 465/3000/26
Провадження 2-а/465/134/26
Іменем України
11.05.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м .Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б.,
з участю секретаря судового засідання Пони Ю.Л.,
представника позивача Ювченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора, старшого лейтенанта поліції Черкашиної Лади Сергіївни, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Ювченко Андрій Васильович звернувся до суду із позовною заявою до інспектора, старшого лейтенанта поліції Черкашиної Лади Сергіївни, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.03.2026 о 12:24:15 год інспектором 2 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Черкашиною Л.С. винесено постанову ЕНА №6871650 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 510 гривень. Представник позивача зазначає, що оскаржувану постанову було винесено на підставі порушення Позивачем вимог п. 14.6.в Правил дорожнього руху України, як вбачається зі змісту постанови, порушення правил обгону. Не погоджуючись зі складеною постановою про адміністративне правопорушення, Позивач вказував про це поліцейському, наголошував на відсутності складу будь-якого правопорушення у своїх діях, відсутності обставин, на які той посилається при прийнятті рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності. Однак поліцейський доводів та зауважень Позивача не прийняв, що змусило не погодитися з постановою про адміністративне правопорушення. В свою чергу, поліцейським не було надано ніяких ґрунтовних пояснень чи доказів щодо законності притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
У зв'язку із вище наведеним просить суд постанову серії ЕНА № 6871650від 20.03.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 510 гривень скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу такого правопорушення. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати та витрати по сплаті судового збору в сумі 532,48 гривень.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01.04.2026 позовну заяву прийнято до свого провадження у справі з визначенням дати і часу розгляду, про що повідомлено сторони.
09.04.2026 через підсистему «Електронний суд" від представника Департаменту патрульної поліції - Заброцької Я.Р. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вказується, що оскаржувана постанова про притягнення до адмінвідповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення прийнята відповідно до норм чинного законодавства. Відповідно до Постанови, 20 березня 2026 року, близько 09 год. 50 хв., у м. Львів, вул. Клепарівська, 28А, Позивач керував транспортним засобом VOLKSWAGEN POLO, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , здійснив обгін ближче ніж за 50м перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.14.6.в Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Зазначає, що надане позивачем відео з автомобільного відеореєстратора лише підтверджує, що позивачка, рухаючись вулицею Клепарівська, здійснювала обгін по зустрічній смузі руху, при цьому порушивши п. 14.6.в (обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом). Окрім цього, зазначає, що позивачці не ставиться у причинно-наслідковий зв'язок вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та дорожньо-транспортна пригода, що трапилась згодом. У зв'язку із чим просить суд відмовити повністю у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю такого.
20.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ювченко Андрія Васильовича надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що представником відповідача прямо ігнорується факт порушення правил дорожнього руху зі сторони водія сірого автомобіля, та вбачаються спроби відмежування обгону від факту ДТП. Позивач рухаючись по крайній смузі користувався наданою можливістю обрати смугу руху самостійно, згідно приписів п.11.1 ПДР, у зв'язку із відсутністю дорожніх знаків, що встановлюють кількість смуг на дорозі, для руху по більш кращій частині дорожнього покриття. На відео, наданому позивачем зафіксовано, що у якості дорожнього покриття використано бруківку, саме тому користуючись наданим правом п. 11.1 ПДР, Позивач обрала крайню ліву смугу як частину дороги з кращим покриттям, на якому вона більший контроль керування автомобілем та для збереження технічного стану самого транспортного засобу. Оскільки Позивач тривалий час рухалась по крайній лівій смузі, це лише підтверджує вину водія сірого автомобіля як винуватця ДТП, адже перед здійсненням маневру він мав переконатись у відсутності перешкод та автомобілів.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив проводити розгляд справи у письмовому провадженні.
Департамент патрульної поліції уповноваженого представника явку в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у відзиві на позовну заяву просили проводити розгляд справи без участі сторони відповідача у порядку письмового провадження.
Відповідач ОСОБА_2 подала через електронну адресу суду подала заяву про розгляд справи без її участі.
Суд в судовому засіданні 11.05.2026 протокольною ухвалою вирішив перейти до письмового провадження.
Дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Із змісту ст.5 КАС України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання приписів частини п'ятої статті 14 Закону 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як встановлено судом, що 20.03.2026 о 12:24:15 год Інспектором 2 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Черкашиною Л.С. винесено постанову ЕНА №6871650 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 510 гривень.
З фабули цієї постанови слідує, що ОСОБА_1 , 20 березня 2026 року, близько 09 год. 50 хв., у м. Львів, вул. Клепарівська, 28А, керувала транспортним засобом VOLKSWAGEN POLO, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , здійснила обгін ближче ніж за 50м перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.14.6.в ПДР - Порушення правил обгону ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.п. 14.6 Правил дорожнього руху «Обгін заборонено»: а) на перехресті; б) на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними; в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом; г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості; ґ) транспортного засобу, який здійснює обгін або об'їзд; д) у тунелях; е) на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку; є) колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).
Згідно ч. 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування підчас руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів підчас виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Вирішуючи питання щодо правомірності рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР України, а саме п. 14.6 в суд зазначає про таке.
Надане позивачем відео з автомобільного відеореєстратора, яке долучено до позовної заяви, підтверджує факт, що Позивачка, рухаючись по вулиці Клепарівська по зустрічній смузі руху, тобто здійснювала обгін по зустрічній смузі руху, при цьому порушивши п. 14.6.в (обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом). (див. файли 7OMAI від 20.03.2026 09:40:13 год).
Твердження представника позивача, що ні дорожніми знаками, ні розміткою вулиці не підтверджується факт двохстороннього руху по вказаній вулиці спростовується відео з автомобільного відеореєстратора поліцейського автомобіля, долученого до відзиву на позовну заяву.
Відповідно положень пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 14.6.в обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.
Відповідальність за порушення правил обгону передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 КУпАП) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Доводи позивача про правомірність його дій спростовуються наведеними вище нормами ПДР України, та дослідженими судом доказами у справі, зокрема наданими відеоматеріалами події адміністративного правопорушення, якою підтверджується порушення водієм Правил дорожнього руху та спростовуються зазначені в позовній заяві обставини.
Отже, матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другої статті 122 КУпАП.
Разом з тим, суд не встановив порушень при винесенні поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Також доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення чи допущення поліцейським процесуальних порушень під час складання постанови про адміністративне правопорушення, судом не здобуто, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, на переконання суду, наведені ним з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позову не знайшли своє обґрунтування та підтвердження, відтак рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до інспектора, старшого лейтенанта поліції Черкашиної Лади Сергіївни, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - залишити без задоволення, а постанову ЕНА №6871650 від 20.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, залишити без змін.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 11.05.2026.
Суддя Кушнір Б.Б.