Єдиний унікальний номер 205/17797/25
Номер провадження2/205/187/26
23 квітня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
27.11.2025 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена позовна заява, у якій позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 71254947 від 06.05.2025 року в розмірі 19 560,30 грн.,з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 900,30 грн. - сума заборгованості за відсотками; 900,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 11 760,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.
Позов мотивований тим, що 06.05.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 71254947, за яким ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» надало позику в розмірі 6 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування позикою. У зв'язку з тим, що відповідач не виконала грошові зобов'язання в обумовлений строк, у неї виник борг за договором у розмірі 19 560,30 грн.,з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 900,30 грн. - сума заборгованості за відсоткам; 900,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 11 760,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою. 16.10.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 16/10/25, за яким ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило позивачу право вимоги до відповідача за договором позики № 71254947 від 06.05.2025 року. Відповідач ухиляється від добровільного повернення боргу за вказаним договором, тому позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23.04.2025 року відкрито провадження у справі у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, письмово просив розглядати справу без його участі, позов підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Письмово просила розглядати справу без її участі, визнала наявність основної заборгованості. Проте відсотки, штрафні санкції та інші нарахування не визнала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши надані та здобуті докази, дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 06.05.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 71254947, за яким ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» надало позику в розмірі 6 000,00 грн. строком на 30 днів (з 06.05.2025 року по 04.06.2025 року); фіксована процентна ставка - 0,35 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає - 15,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 900,00 грн.). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховуються 4 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.
28.05.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 15036903 до договору про надання коштів у кредит № 71254947 від 06.05.2025 року, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування до 27.06.2025 року та змінити денну процентну ставку (фіксовану) на 1 %.
16.10.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило позивачу право вимоги до відповідача за договором позики № 71254947 від 06.05.2025 року.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 16/10/25 від 16.20.2025 року позивач набув право вимоги до відповідача за договором позики № 71254947 від 06.05.2025 року в розмірі 19 560,30 грн.,з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 900,30 грн. - сума заборгованості за відсотками; 900,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 11 760,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Встановлено, що договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказану позичальником електронну адресу) у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
Укладання кредитного договору в електронному вигляді регулюється Законом України «Про електронну комерцію». Такий договір укладається шляхом акцепту оферти через інформаційно-телекомунікаційну систему, із застосуванням електронного підпису, зокрема - одноразового ідентифікатора. Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється до письмового.
Особа, що укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою особистих даних (паспорт, ІПН, телефон, банківська картка тощо). Відповідно до законодавства, факт входу користувача в особистий кабінет, подання заявки, акцепт умов та підтвердження через одноразовий ідентифікатор свідчать про волевиявлення на укладення договору.
Щодо відступлення права вимоги за договором про надання коштів у кредит суд зазначає наступне.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15).
Встановлено, що 16.10.2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором кредиту № 71254947 від 06.05.2025 року (а.с. 46-59).
Доказів того, що договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 року, укладений між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» визнаний недійсним суду не надано. При цьому, відповідачем не оспорюється правомірність відступлення права вимоги за договором про надання коштів у кредит № 71254947 від 06.05.2025 року.
Отже, судом встановлено, що на підставі вищезазначеного договору факторингу до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшли права первісного кредитора - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за укладеним із відповідачем кредитним договором № 71254947 від 06.05.2025 року, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Щодо розміру заборгованості суд зауважує наступне.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У постанові Верховного Суду від 09.01.2020 року в справі № 643/5521/19 зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12).
Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача наявна заборгованість за договором позики № 71254947 від 06.05.2025 року в розмірі 19 560,30 грн.,з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 900,30 грн. - сума заборгованості за відсотками (за період з 06.05.2025 року по 27.06.2026 року); 900,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 11 760,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Отже, відсотки нараховані в межах строку дії Договору, з дотриманням узгоджених сторонами істотних умов договору та чинного законодавства.
До того ж, зауважень із посиланням на неправильність проведеного позивачем розрахунку із наданням відповідних доказів чи контррозрахунку відповідачем не надано.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 11 760,00 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до п. 10.5.2. Договору, якщо сума кредиту, що надається позичальнику за Договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, за користування кредитом (його частиною) понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання позичальником умов Договору кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною) за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».
Разом з тим, п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 71254947 від 06.05.2025 року в розмірі 7 800,30 грн., з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 900,30 грн. - сума заборгованості за відсотками; 900,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються договором № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року, який укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2099 від 03.04.2018 року, виданого Радою адвокатів Полтавської області, і ордеру на надання правничої допомоги Серії АХ №1287257 від 03.09.2025 року; актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до договору № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року; витягом з акту № 5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21.10.2025 року за договором № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року з детальним переліком проведеної роботи щодо відповідача на загальну суму 4 500,00 грн.; актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; копією платіжної інструкції №579941967.1 від 10.11.2025 року.
Враховуючи, що рішенням суду позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2 760,53 грн., з яких:
966,01 грн. - судовий збір (2 422,40 х 7 800,30 : 19560,30 = 966,01 грн.),
1 794,52 грн. - витрати на правничу допомогу (4 500,00 х 7 800,30 : 19560,30 = 1 794,52 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 6, 11, 15-16, 203-204, 207, 509, 512, 525-526, 530, 611-612, 625-628, 633-634, 638-639, 1050, 1054-1055, 1077-1078 ЦК України, ст. ст. 3, 11-12 Закону України «Про електрону комерцію», ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 133, 137, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 71254947 від 06.05.2025 року в розмірі 7 800,30 грн., з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 900,30 грн. - сума заборгованості за відсотками; 900,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати в розмірі 2 760,53 грн., з яких: 966,01 грн. - судовий збір, 1 794,52 грн. - витрати на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Басова