Справа №443/920/26
Провадження №2-а/443/9/26
про передачу справи за підсудністю
11 травня 2026 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №1 (м.Жидачів) Лівого Павла Васильовича, Головного управління Національної поліції у Львівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гивель Василь Петрович звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із адміністративним позовом до інспектора відділення поліції №1 (м.Жидачів) Лівого Павла Васильовича, Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить скасувати постанову серія ЕНА №7103709, яку винесено інспектором відділення поліції №1 (м. Жидачів) Стрийського районного управління поліції у Львівській області від 28.04.2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
Вивчивши матеріали справи вважаю, що вищевказана позовна заява підлягає направленню за територіальною підсудністю до іншого суду, виходячи з такого.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Виходячи з аналізу глави 2 розділу 1 КАС України під адміністративною юрисдикцією розуміється сукупність предметної, інстанційної, територіальної підсудності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, за предметною підсудністю вищевказаний позов належить до юрисдикції місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Згідно ч.1 ст.25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача) територіальну підсудність.
Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання (перебування, знаходження) або за місцезнаходженням відповідача.
У поданій позовній заяві представник позивач зазначає, що місце проживання позивача є АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області №18 від 06.05.2026, який долучений представником позивача до позовної заяви, то з такої видно, що ОСОБА_1 , 1969 р.н., згідно Акту про підтвердження фактичного проживання від 06.05.2026 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.6 ст.171 КАС України, суддя з метою визначення підсудності може користуватись даними Єдиного держаного демографічного реєстру.
Суддею на виконання вимог ч. 6 ст. 171 ЦК України зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та 11.05.2026 отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру за №2717000, згідно якої позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 06.11.2001.
Згідно ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем проживання є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
За положеннями ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр, зокрема, використовується для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування)ст.ст.3,4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Враховуючи вищевикладене, законодавством чітко встановлений порядок декларування/реєстрації як місця проживання, так і місця перебування фізичної особи на території України, яке вимагає обов'язкового внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи.
Зважаючи на наведене, для застосування положень ч.1 ст.25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому, місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Також слід зазначити, що наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за тимчасовим місцем проживання без реєстрації у встановленому законом порядку.
Окрім цього, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлену у постанові від справа № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23), відповідно до якої «реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Приписами статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються органами Національної поліції (зокрема справи про адміністративне правопорушення, передбачені частиною 2 статті 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, зокрема, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Цей висновок повністю узгоджується з правовим висновком, зробленим Верховним Судом 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17.
Суд звертає увагу на те, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов'язком суду.
Враховуючи вищевикладене, належним відповідачем у даній справі є відповідний орган (підрозділ) Національної поліції, яким є Головне управління Національної поліції у Львівській області, а тому при визначенні територіальної підсудності слід брати до уваги саме місцезнаходження такого органу Національної поліції.
Частиною 5 ст. 171 КАС України, яка регулює питання відкриття провадження у справі, передбачено, що в разі встановлення судом того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 29 КАС України.
Пунктом 2 ч. 1ст. 29 КАС України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Отож, враховуючи те, що ОСОБА_1 подав цей позов до Жидачівського районного суду Львівської області без підтвердження свого зареєстрованого місця проживання (перебування) на території, що територіально підсудна Жидачівському районному суду Львівської області, тобто з порушення правил територіальної підсудності, суддя приходить до висновку, що дана справа не підсудна Жидачівському районному суду Львівської області, а її розгляд має здійснюватись за зареєстрованим місцем проживання позивача (м.Львів, вул. Гетьмана Івана Мазепи, 19/9), що відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Львова.
На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 7, ч. 2 ст. 20, ст. 29, ст. 241-243, 248 КАС України, суддя
Позов ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №1 (м.Жидачів) Лівого Павла Васильовича, Головного управління Національної поліції у Львівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - передати за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Львова (адреса: вулиця Січових Стрільців, 12, м.Львів, Львівська область, 79000).
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Суддя С.І. Сливка