Справа № 442/2713/26
Провадження №3/442/568/2026
11 травня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого судді - Кучаковського Ю.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи не повідомив, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 30.03.2026 о 00:23 год. в м. Стебнику, по вул. Симоненка, 23 керував транспортним засобом Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення дикції мовлення, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 30.03.2026 о 01:24 год. в м. Стебнику, по вул. Симоненка, 23 не виконував неодноразове законне розпорядження працівників поліції про припинення правопорушення, а саме виражався нецензурною лайкою в громадському місці та поводив себе зухвало та нахабно.
Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.
На підставі вимог ст. 36 КУпАП справи: № 442/2713/26 (провадження № 3/442/568/2026), № 442/2714/26 (провадження № 3/442/569/2026) підлягають об'єднанню в одне провадження з присвоєнням єдиного реєстраційного номера № 442/2713/26 (провадження № 3/442/568/2026).
Представник Дрогобицької окружної прокуратури у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відповідності до рішення ЄСПЛ від 16.11.2023 «Фігурка проти України» (Заява № 28232/22) фізична відсутність прокурора під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не впливає на можливість органів прокуратури відповідно до національного законодавства втрутитися, якщо вони вважають це за необхідне, і подати письмові пояснення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав. Його захисник подав клопотання про закриття провадження у справі, в обгрунтування якого зазначає, що його клієнт транспортним засобом у зазначений в протоколі час не керував, оскільки не має права керувати транспортним засобом в принципі (відсутнє посвідчення водія відповідної категорії). Наголошує на тому, що від огляду в цілому клієнт не відмовлявся, проте працівники поліції не надали належних та достатніх доказів, котрі б підтверджували факт його керування авто, а отже, вважає, що правомірність вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння незаконна. ОСОБА_1 дав показання згідно з якими він попросив автомобіль у матері, вона скинула ключі, а за кермом був його товариш. Вказав, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте вимагав надати докази вчинення правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт вчинення даного адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення 2335 серія ЕПР1 № 627518 від 30.03.2026, згідно якого ОСОБА_1 30.03.2026 о 00:23 год. в м. Стебнику, по вул. Симоненка, 23 керував транспортним засобом Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення дикції мовлення, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя; результати огляду на стан сп'яніння: відмовився;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6932537;
відеозаписами з місця події, на яких зафіксовано погоню за транспортним засобом Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , момент зупинки даного транспортного засобу. Коли працівники поліції підійшли до автомобіля, водій автомобіля Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , пересів на заднє сидіння. На запитання поліцейського кому належить транспортний засіб, ОСОБА_1 відповів, що товаришу. В подальшому працівниками поліції було з'ясовано, що зупинений т.з. Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , належить матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Також на відеозаписах зафіксовано як пасажир даного автомобіля ОСОБА_3 повідомив поліцейським, що за кермом автомобіля був ОСОБА_4 , який пересів на заднє сидіння. Також він пояснив, що вони їхали з Трускавця на заправку. ОСОБА_1 не заперечував, що він вживав спиртні напої, проте заперечував, що він був водієм транспортного засобу. На цій підставі ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі. Також на відеозаписах зафіксовано, як ОСОБА_1 в публічному місці поводився зухвало та агресивно, голосно висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, не реагував на їхні зауваження щодо припинення протиправної поведінки та продовжував конфліктну лінію поведінки протягом тривалого часу. Після чого працівниками поліції було затримано ОСОБА_1 та застосовано до нього кайданки.
Аргументи ОСОБА_1 та його захисника щодо того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , суд вважає необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню, оскільки відсутність безпосередньої фіксації перебування за кермом автомобіля зумовлена вчиненням ОСОБА_1 дій, спрямованих на уникнення відповідальності, а не відсутністю самого факту керування.
Зокрема, як вбачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів, з моменту зупинки транспортного засобу працівниками поліції жодна стороння особа з автомобіля не виходила. На момент підходу поліцейських до транспортного засобу місце водія було порожнім. Водночас на задньому сидінні автомобіля перебувало три особи, одним з яких був ОСОБА_1 , який під час спілкування з працівниками поліції повідомив, що транспортним засобом не керував, а перебував на задньому сидінні як пасажир, стверджуючи, що водієм була інша особа.
Водночас пасажир транспортного засобу на ім'я ОСОБА_3 одразу зазначив поліцейським, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 .
Сам ОСОБА_1 просто зазначав, що він не водій, а тому відмовлявся пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки чи в закладі охорони здоров'я.
Суд звертає увагу на поведінку ОСОБА_1 , який відмовлявся виконувати законні вимоги працівників поліції, ввадив в оману щодо належності транспортного засобу, просив у пасажира «завести автомобіль».
Таким чином, правопорушник неодноразово намагався ввести працівників поліції в оману, повідомляючи взаємовиключні відомості та свідомо створюючи плутанину з метою уникнення відповідальності.
За таких обставин доводи ОСОБА_1 та його захисника щодо заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 є необґрунтованими та підлягають відхиленню, оскільки відсутність безпосередньої фіксації його перебування за кермом автомобіля зумовлена вчиненням ним дій, спрямованих на уникнення відповідальності, а не відсутністю самого факту керування. Зазначене узгоджується з його суперечливою поведінкою на місці зупинки та підтверджується даними відеозапису.
Аргументи ОСОБА_1 та його захисника щодо того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду спростовуються дослідженими судом матеріалами справи, зокрема на досліджених судом відеозаписах зафіксовано, як працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_5 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте останній питав чому він повинен проходити огляд, якщо він не водій, всіляко уникав проходження огляду, у зв'язку з чим його дії обґрунтовано розцінено як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на місці події та у медичному закладі.
Аргументи сторони захисту, що у протоколі 2335 серія ЕПР1 № 627518 від 30.03.2026 невірно зазначений номер транспортного засобу, а саме в фабулі протоколу невірно зазначено номер транспортного засобу, водієм якого був ОСОБА_1 «НОМЕР_2 » заслуговують на увагу суду, разом із тим, судом встановлено, що згідно із долученого відеозапису ОСОБА_1 був водієм саме автомобіля Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , а зазначений в фабулі номер т.з. «НОМЕР_2 »є нічим іншим як опискою та не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_1 .
Описка - це зроблена механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка, яка допущена під час письмово - вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Також, під описками слід розуміти, неправильне написання слів.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що в діяхОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вважає за доцільно застосувати до нього вид адміністративного стягнення, передбаченого даною статтею у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При обранні адміністративного стягнення суддя враховує характер та обставини адміністративного правопорушення, його наслідки, які не є тяжкими, дані про особу правопорушника, оскільки судом не встановлено обставин, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, його майновий стан, враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно з ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Непокора - це відкрита відмова правопорушника від виконання конкретних вимог поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, який мав право пред'явити таку вимогу, а правопорушник був зобов'язаний і міг її виконати, але умисно не виконав.
Непокора є злісною у випадку, коли відмова від виконання чітких, конкретно сформульованих і законних вимог зазначених уповноважених осіб була неодноразовою, демонстративною чи зухвалою.
Протиправним діянням є саме злісна непокора, яка виражається у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до осіб, які охороняють громадський порядок (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).
Факт вчинення даного адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 790953 від 30.03.2026, згідно якого ОСОБА_1 30.03.2026 о 01:24 год. в м. Стебнику, по вул. Симоненка, 23 не виконував неодноразове законне розпорядження працівників поліції про припинення правопорушення, а саме виражався нецензурною лайкою в громадському місці та поводив себе зухвало та нахабно;
протоколом про адміністративне затримання АА № 192748;
відомостями, що містяться у рапорті, згідно з якими 30.03.2026 близько 00:18 год. наряд, який патрулював у м. Стебнику, зупинив т.з., потрібна була допомога, то вони зв'язались з іншим нарядом. По прибуттю ними було виявлено громадянина, який поводив себе неадекватно, на зауваження не реагував, в подальшому виражався нецензурною та погрожував фізичною розправою. В подальшому дана особа вела себе ще зухваліше та на неодноразові законні розпорядження припинити правопорушення та пред'явити документи громадянин відповів відмовою нецензурною лайкою. На законні розпорядження не реагував, в подальшому даного громадянина було попереджено, що якщо він поводитиме себе агресивно, то згідно ст. 45 Закону України «Про національну поліцію» до нього будуть застосовані кайданки. Однак даний громадянин проігнорував дане зауваження та розпорядження, де в подальшому був затриманий та доставлений в Дрогобицький РВП ГУ НП у Львівській області для встановлення особи та складання адмінматерівалів.
відеозаписами з місця події, на яких зафіксовано погоню за транспортним засобом Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , момент зупинки даного транспортного засобу. Коли працівники поліції підійшли до автомобіля, водій автомобіля Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , пересів на заднє сидіння. На запитання поліцейського кому належить транспортний засіб, ОСОБА_1 відповів, що товаришу. В подальшому працівниками поліції було з'ясовано, що зупинений т.з. Peugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , належить матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Також на відеозаписах зафіксовано як пасажир даного автомобіля ОСОБА_3 повідомив поліцейським, що за кермом автомобіля був ОСОБА_4 , який пересів на заднє сидіння. Також він пояснив, що вони їхали з Трускавця на заправку. ОСОБА_1 не заперечував, що він вживав спиртні напої, проте заперечував, що він був водієм транспортного засобу. На цій підставі ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі. Також на відеозаписах зафіксовано, як ОСОБА_1 в публічному місці поводився зухвало та агресивно, голосно висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, не реагував на їхні зауваження щодо припинення протиправної поведінки та продовжував конфліктну лінію поведінки протягом тривалого часу. Після чого працівниками поліції було затримано ОСОБА_1 та застосовано до нього кайданки.
Суд зауважує, що дії ОСОБА_1 відбувалися у місці, доступному для сторонніх осіб, у присутності працівників поліції, які виконували службові обов'язки щодо забезпечення публічного порядку. Його поведінка об'єктивно перешкоджала нормальному виконанню поліцейськими своїх функцій та порушувала спокій інших осіб, які могли бути свідками події.
Частиною 2 ст. 62 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 вказаного закону одним з завдань поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що в діяхОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та вважає за доцільно застосувати до нього вид адміністративного стягнення, передбаченого даною статтею у виді штрафу.
При обранні адміністративного стягнення суддя враховує характер та обставини адміністративного правопорушення, його наслідки, які не є тяжкими, дані про особу правопорушника, оскільки судом не встановлено обставин, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, його майновий стан, враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (ст. 36 КУпАП).
Враховуючи наведене, з ОСОБА_1 підлягає стягненню штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
У відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП та ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 665 грн 60 к.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 40-1, 122-2, 130, 185, 268, 283, 284, 285 КУпАП, суд -
Об'єднати в одне провадження справи: № 442/2713/26 (провадження № 3/442/568/2026), № 442/2714/26 (провадження № 3/442/569/2026), присвоївши єдиний номер № 442/2713/26 (провадження № 3/442/568/2026).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, 185 КУпАП та накласти на нього штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 к. в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК Львiв/Дрогобицька тг /22030101, ідентифікаційний код отримувача - 38008294; рахунок отримувача - UA628999980313121206000013931, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету - 22030101).
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Строк пред'явлення до виконання даної постанови три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Ю.С. Кучаковський