Справа № 359/12973/25
Провадження №2-з/439/2/26
11 травня 2026 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі головуючого-судді Петейчука Б.М., розглянувши заяву представника позивача Борисевича Д.В. про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, постановив таку ухвалу.
Позивач: ОСОБА_1 звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_2 в яких просила суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 9 800 Євро.
13 лютого 2026 року відкрито провадження у справі.
11 травня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Борисевича Д.В. надійшла заява про забезпечення позову, в якому він просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, яке зареєстровано та належить на праві власності ОСОБА_2 в межах суми позовних вимог, та заборонити відчуження належного ОСОБА_2 майна. Мотивував свою заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розгляд справи здійснювався без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з нормами статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, з аналізу зазначених норм чинного законодавства, що стосуються підставності забезпечення позову, слід дійти висновку, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати, розтратити, продати або знецінити майно, яке є предметом позову, а однією з основних підстав задоволення такої заяви є спроможна вірогідність повідомлених стороною спору обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, представник позивача належно не обґрунтував ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, позивач в поданій заяві про забезпечення позову не зазначив суду на яке саме майно накласти арешт та докази, що підтверджують наявність будь-якого майна у відповідача, а також про наявність грошових котів у відповідача, які б підлягали арешту. Сама заява про забезпечення позову має узагальнений характер, який означає, що у випадку її задоволення, арешт повинен був би накладатися на усе майно (як рухоме, так і нерухоме) відповідача. На думку суду вжиття таких заходів забезпечення позову є непропорційним заходом до пред'явлених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149-154, 157, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Б.М. Петейчук