Справа № 336/9762/24
Пр. 2/336/241/2026
04.05.26
04 травня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/9762/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
за відсутності сторін та їх представників, -
01.10.2024 представник позивача адвокат Тараненко А.І. за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду із вказаною позовною заявою, за змістом якої просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №536164743 від 26.10.2021 у сумі 84 627,48 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 21 999,40 гривень, по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 62 628,08 гривень.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 26.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №536164743.
Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Згідно з п.1.3 перший транш у вказаній сумі має бути повернутий до 25.11.2021. 26.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 гривень на банківську карту № НОМЕР_1 .
Крім того, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. 28.11.2019 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому, інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. Інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. 31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. 31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.
Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно з п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Так, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №170 від 25.01.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 65 615,66 гривень.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п.4.1). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 84 627,48 гривень.
Також відповідно до тверджень сторони позивача, 20.08.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №200824, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За даними реєстру боржників до договором факторингу №200824 від 20.08.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 84 627,48 гривень.
Сторона позивача стверджує, що відповідач не виконала взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим має заборгованість в сумі 84 627,48 гривень, з яких: 21 999,40 гривень - заборгованість по кредиту; 62 628,08 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Щодо нарахування відсотків у позовній заяві зазначено, що сторонами узгоджено такі умови кредитування:
П.1.9.1. передбачено, що виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 175,20 процентів річних, що становить 0,48 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 583,31 процентів річних, що становить 1,60 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Згідно із п. 1.9.3. якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов?язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. 3 огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.
Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Пунктом 1.12. Договору Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на таких умовах:
П. 1.12.1. зобов?язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов?язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев?яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
П. 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 1.13. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.
З урахуваннями викладеного, як зазначено в позовній заяві, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Окремо звернуто увагу суду на тому, що в наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником. При цьому, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем не здійснювалось нарахувань за кредитним договором.
Враховуючи наведене, із посиланням на приписи ст.512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, представник ТОВ «Юніт Капітал» просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/9762/24, пр. 2/336/555/2025 позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 526164743 від 26.10.2021 року в сумі 84 627 грн. 48 коп. (21999,40 грн. - заборгованість по кредиту; 62628,08 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом), витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Представник заявниці адвокат Черкашин І.І. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, за змістом якої просить переглянути та скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2025 у справі №336/9762/24 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.04.2025 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, замінено головуючого суддю Дмитрюк О.В. та 15.04.2025 матеріали цивільної справи передано визначеному головуючому судді Вайнраух Л.А. на підставі протокола повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025.
Ухвалою судді від 21.04.2025 заяву про перегляд заочного рішення суду прийнято до провадження, визначено дату, час і місце проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 21.05.2025 заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі №336/9762/24 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Скасовано заочне рішення, ухвалене 19.02.2025 Шевченківським районним судом м. Запоріжя у цивільній справі №336/9762/24, пр.2/336/555/2025. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з мотивувальною частиною даної ухвали суду відповідно до п. 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст.19, п. 1 ч. 1 ст.274, ст.277 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до категорії малозначних, що підлягає розгляду лише в порядку спрощеного позовного провадження. Представник заявниці за змістом заяви про перегляд заочного рішення суду просить провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а представник заінтересованої особи спрощеного позовного провадження. Проте, відповідно до ч.7ст.277 ЦПК Українич.2-6 цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження. Так, виходячи з наведених критеріїв, строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не визначається, заявлені сторонами клопотання про розгляд справи в певному порядку, задоволенню не підлягають.
03.06.2025 за підписом представника відповідачки адвоката Черкашина І.І. за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого як визначено п. 1.9.1 договору кредитної лінії, за 30 днів строк кредитування процентна ставка складає 0,48 відсотка в день, отже, підлягають сплаті проценти у сумі 22 000 : 100 х 0,48 х 30 = 3 168 гривень. З розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидк фінансова допомога», видно, що протягом дисконтного періоду (до 25.11.2021) позичальником сплачені проценти у розмірі 3 062,40, тобто, не повністю, отже за змістом п.1.8. кредитного договору кредитної лінії, стро дисконтного періоду і відповідно строк надання кредитної лінії не був продовжений. Тому строк кредитування закінчився 25.11.2021 і право кредитодавця нараховувати проценти за договором після закінчення цього строку припинилося.
Також Позичальником, як видно з відзиву, здійснено платіж на користь первісного кредитора 24.11.2021 у сумі 3 063,00 грн, з них 60 копійок зараховано в рахунок погашення тіл кредиту. Відповідно, сума процентів, яка залишилася непогашеною складає 105,60 гривень. Сума заборгованості за тілом кредиту, заявлена до стягнення, визнається.
Стороною відповідача наголошено, що здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду відповідачкою оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови (як вказано в договору) якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, матеріали справи не містять, тобто, відповідно до п.1.8 договору пролонгації не відбулось.
Згідно з відзивом, у ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів та підстав нарахувань відсотків після закінчення 30-денного строку кредитування, то положення кредитного договору щодо обов?язку позичальника сплачувати відсотки після закінчення строку дії кредитування є нікчемними відповідно до ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Також сторона відповідача стверджує, що договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов?язання між первісним кредитором та відповідачем, відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов?язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Тому, на переконання сторони відповідача, відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно відповідача, як боржника у зобов?язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу від 30.10.2023, а потім 20.08.2024 за договором факторингу ТОВ «Юніт Капітал». Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором.
Щодо витрат на правову допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, те що розгляд даної справи здійснюється з порядку спрощеного позовного провадження, дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення, понесені Позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень, відповідно до позиції сторони відповідача, не є співмірними.
09.06.2025 за допомогою системи «Електронний суд» за підписом представника позивача адвоката Тараненка А.І. до справи скеровано відповідь на відзив, за змістом якої згідно з п. 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 583,31 процентів річних, що становить 1,60 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, тобто, по 352,00 гривні на день. Далі є застосованим п.1.9.3. договору та базова процентна ставка, в разі, якщо позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору. Відповідно до базової процентної ставки позичальник має сплачувати по 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Також Позичальник зобов?язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
Так, 28.12.2021 позичальниці нараховано різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. Відповідно до п 1.12.2 з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов?язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1 087,70 % річних, що становить 2.98 % в день від суми кредиту за кожний день користування, тобто, по 655,60 гривень.
Окремо наголошено представником відповідача, що згідно з п.4.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. Таким чином за умовами договору існувало два періоди нарахування відсотків: відповідно до ст.1048 ЦК України та ч.2 ст.625 ЦК України (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду), що є відповідальністю за порушення зобов'язання.
Окремо у відзиві наголошено на чинності договорів факторингу, зокрема, від 28.11.2018, враховуючи укладення додаткових угод, а також ту обставину, що право вимоги переходить до фактора у момент підписання реєстру, який є невід?ємною частиною договору. Інші доводи тотожні змісту позовної заяви. Відповідно, сторона позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
09.06.2025 до справи також надійшли доповнення до відзиву, що з урахуванням приписів ч.2 ст.174 ЦПК України не приймаються судом до розгляду, позаяк вказаною нормою чітко врегульовано види заяв по суті справи. До тотожного висновку суд приходить й щодо письмових пояснень, скерованих стороною відповідача 29.04.2026.
Згідно з засвідченою копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) 02.09.2023, 02.09.2023 зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка у зв'язку із реєстрацією шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Відповідачка ОСОБА_1 змінила місце реєстрації 04.02.2025, що підтверджено витягом з реєстру територіальної громади від 04.02.2025.
17.09.2025 в судовому засіданні представники сторін підтримали позовні вимоги та заперечення проти позову, підтримавши доводи, висловлені в заявах по суті справи. Судом після вступного слова учасників справи визначено порядок дослідження доказів.
17.09.2025 адвокат Светашова І.В. скерувала заяву про подальший розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
Аналогічну заяву скеровано представником позивача - керівником Хлопковою М.С. 25.09.2025.
30.04.2026 суд дослідив письмові докази та, закінчивши з?ясування обставин та дослідження доказів, перейшов до стадії ухвалення рішення.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.
Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв'язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
Судом встановлено, що 26.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_6 у відповідних відмінках) уклали договір кредитної лінії №526164743 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV25M8N 26.10.2021.
Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на суму 22 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 25.11.2021. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором (п.1.7. Кредитного договору).
Виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 175,20 процентів річних, що становить 0,48 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1. Кредитного договору).
За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 583,31 процентів річних, що становить 1,60 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (п. 1.9.2. Кредитного договору).
Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду (п. 1.9.3. Кредитного договору).
При цьому, у вказаному вище п.1.8 договору для продовження і строку дисконтного періоду, і строку надання кредитної лінії, позичальник має протягом дисконтного та пільгового періоду здійснити сплату всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.
Ані повної сплати фактично нарахованих процентів протягом вказаного періоду, ані активування функцію продовження строку Дисконтного періоду позичальницею стороною позивача не доведено.
Суд також звертає увагу на п.1.11 договору, відповідно до якого основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, із врахуванням всіх його подовжень, або відповідно до п.1.12, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку дії або дострокового розірвання).
Також слід зазначити, що зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п. 1.12.1. Кредитного договору). В даному випадку строку дії кредитної лінії продовжується (загальний строк дії договору, п.12.1).
Крім того, з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.12.2. Кредитного договору).
Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.3. Кредитного договору).
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п.4.1. договору сторони узгодили, що невід'ємною частиною договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Сторони також дійшли згоди, що договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 4.15 договору).
Так, відповідачка за допомогою мережі Інтернет, перейшла на сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилась з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого подала заяву, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
В матеріалах справи, як встановлено судом, міститься відповідна заявка на отримання грошових коштів в кредит від 26.10.2021, досліджена під час розгляду справи.
За результатами заповнення заявки товариство перевірило дійсність та аутентифікацію платіжної картки позичальника згідно зі стандартами відповідних платіжних систем.
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перевірило й особисті дані відповідача і платіжну картку, з метою ідентифікації, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.
Позичальнику відправлено одноразовий ідентифікатор 26.10.2021 на вказані відповідачем контактні дані, після чого даний ідентифікатор введено позичальником та відправлено товариству 26.10.2021.
На підставі вищезазначеного кредитного договору позичальнику надано кредит відповідно до умов кредитного договору у сумі 22 000,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом, при цьому сторонами узгоджено умови нарахування відсотків за дисконтною та базовою процентними ставками. Факт надання коштів підтверджений платіжним дорученням від 26.10.2021, проте не підлягає доведенню, позаяк визнається стороною відповідача, як і розмір заборгованості за тілом кредиту, відповідно, є застосованими приписи ч.1 ст.82 ЦПК України. Таким чином, первісний кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Суд зауважує, що вказані умови кредиту доведені до відома споживача та узгоджені сторонами. У кредитному договорі сторони погодили всі істотні умови щодо суми кредиту, строку кредитування, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Договір, паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому суд дійшов до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Відповідачка всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов'язки не виконала, порушила умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом (тілом) у сумі 21 999,40 гривень, за відсотками за користування кредитом у сумі 43 616,66 гривень (станом на 25.01.2022).
З розрахунка видно, що в рахунок тіла кредиту зараховано 0,60 гривень. В період з 26.10.2021 по 24.11.2021 (дату, коли позичальницею сплачено частково заборгованість у сумі 3 063,00 гривень замість 3 168,00 гривень, які мали бути сплачені в строк до 25.11.2021) первісним кредитодавцем нараховувались відсотки по 105,60 гривень на день, виходячи з процентної ставки 0,48% на день (30 днів).
З 26.11.2021 по 24.12.2021 відповідно до розрахунку проценти нараховувались по 351,99 гривень на день (по 1,6% на день) (29 днів, виходячи з тіла кредиту 21 999,40).
28.12.2021 кредитодавцем нараховано 14 946,71 гривень (відповідний розрахунок позивачем не наведено), із врахуванням того, що представник позивача стверджував про нарахування у цю дату різниці між процентною ставкою (базовою) та фактично сплаченими відсотками.
З 29.12.2021 по 25.01.2022 (день відступлення права вимоги вперше), як видно з розрахунку, щодня нараховано позичальниці по 655,58 гривень (28 днів), тобто, по 2,98 % на день.
Також судом встановлено, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. Строк дії договору продовжений відповідно до додаткових угод. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з приводу чого суд не приймає заперечення сторони відповідача.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №170 від 25.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача щодо основної суми боргу 21 999,40 гривень, відсотків у сумі 43 616,26 гривень, тобто, всього - на суму 65 615,66 гривень.
Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за кредитним № 536164743 від 26.10.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 25.01.2022, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Право нараховувати проценти боржникам після відступлення права вимоги передбачено п.5.3.4 договору.
Згідно з розрахунком ТОВ «Таліон Плюс» станом на 30.10.2023 сума тіла кредиту, яка рахується як наявна заборгованість відповідачки, становить 21 999,40 гривень, процентів - 62 628,08 гривень, проценти нараховувались з 26.01.2022 по 24.02.2022 із розрахунку 655,58 гривень, тобто, по 2,98 % на день.
В подальшому, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 84 627,48 гривень, а саме основну суму боргу - 21 999,40 гривень, суму процентів - 62 628,08 гривень.
Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Так, 20.08.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу №200824, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище Кредитним договором. За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників.
Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників за даним Договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 84 627,48 гривень. Даний факт підтверджується й Актом прийому-передачі Реєстру Боржників до договору від 20.08.2024. Також позивачем долучено виписку з особового рахунку станом на 29.08.2024, за даними якої тіло кредиту дорівнює 21 999,40 гривень, відсотки - 62 628,08 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з таких норм цивільного законодавства.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631, 638 ЦК України).
За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків. Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1,2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Главою 73 розділу І книги 5 ЦК України врегульовує положення, що стосуються договору факторингу.
Так, згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові у справі відсутнє (щодо обох договорів), хоча на виконання умов договорів факторингу могло бути витребувано клієнтом. Разом з цим, виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. Такі відомості стороною відповідача не надані.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).
Відступлення права вимоги в даній справі знайшло своє належне підтвердження, відповідно, ТОВ «Юніт Капітал» є належним позивачем, у зв?язку із чим твердження сторони відповідача не визнаються судом доведеними.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, за нормою ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Суд, проаналізувавши доводи сторін, наголошує, що право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача поза межами строку кредитування забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, та у постанові від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, дійшла висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
З розрахунків заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що відповідачка не повернула отримані кредитні кошти у сумі 22 000,00 грн. протягом обумовленого сторонами «Дисконтного періоду» і до теперішнього часу. Також позичальниця не сплатила в кінці Дисконтного періоду погоджені сторонами кредитного договору проценти за користування кредитними коштами. Стороною відповідача дана обставина не спростована належними доказами під час розгляду справи.
Останньою на виконання умов договору за день до закінчення «Дисконтного періоду» сплачено 0,60 гривень в рахунок тіла кредиту та 3 062,40 гривень в рахунок процентів, відповідно, із розрахунку за період з дати укладення договору до 25.11.2021, по 0,48% на день, до сплати залишилось 105,60 гривень.
Внаслідок невиконання свого обов'язку позичальником протягом обумовленого сторонами договору строку, позикодавцем було здійснено донарахування суми процентів, по 1,6 % на день.
Проте, суд зауважує, що п.1.9.2 договору в даному випадку не є застосованим, враховуючи невиконання відповідачкою умов п.1.8, а нарахування відсотків за ставкою 1,98 % (п.1.9.3), як і різниці між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду з наведеного розрахунку не вбачається та не визнається судом доведеним.
Так, після нарахування процентів за ставкою 1,6%, різниці (обґрунтування порядку нарахування якої не зазначено), одразу нараховувались проценти за ставкою 2,98 % на день.
Відповідно, суд вважає, що після завершення дисконтного періоду нарахуванню з наступного дня протягом 90 днів підлягали відсотки за ставкою 2,98 % на суму тіла кредиту 21 999,40 гривень, тобто, з 26.11.2021 по 03.02.2022.
Натомість за вказаний період заявлено до стягнення саме проценти за ставкою 1,6% на день, тобто, по 351,99 гривень на день за 29 днів, що становить 10 207,71 гривень, оскільки дана процентна ставка є сприятливішою для споживача як для слабкої сторони договору, суд за період з 26.11.2021 по 24.12.2021 вважає за необхідне стягнути саме вказану суму (виходячи із суми кредиту 21 999,40 гривень).
Після цього, з 25.12.2021 по 03.02.2022, виходячи із суми кредиту 21 999,40 гривень, стягненню підлягають проценти, із розрахунку 2,98 % на день відповідно до п.1.12.2 договору за 41 день, тобто, по 655,58 гривень на день, що становить 26 878,78 гривень.
Відповідно, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає тіло кредиту у сумі 21 999,40 гривень та проценти у сумі 37 192,09 гривень, а всього - 59 191,49 гривень.
При цьому, суд зауважує, що неповернення кредитних коштів та несплата відсотків позичальницею протягом дисконтного періоду є підставою для продовження строку кредитування у відповідності до положень п. 1.12. Договору до повернення кредиту, але більше 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Крім того, за змістом позовної заяви, а також відповіді на відзив, скерованої до суду, під час судового засідання, стороною позивача не обґрунтовано розрахунок для нарахування процентів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України відповідно до умов договору (п.4.3), зокрема, період. Тому судом не встановлено підстав для задоволення позовної заяви в іншій частині.
Суд також зауважує, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, судом встановлено, що 26.10.2021 між первісним кредитодавцем та відповідачем укладено саме електронний договір про надання споживчого кредиту. Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, тобто, відповідно до ч.6,8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що відповідач дійсно ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до досліджених судом договорів факторингу, позивач набув статусу нового кредитора відповідача за вказаним вище кредитним договором.
Відповідно, із врахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суд дійшов висновку, що позивач набув право вимоги на ту суму заборгованості, на яку мав право первісний кредитор, за кредитним договором №536164743 від 26.10.2021 у сумі 59 191,49 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 21 999,40 гривень, по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 37 192,09 гривень.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню частково, у спосіб, визначений позивачем, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором у визначеній вище сумі.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідачки слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 1 694,31 гривень, пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.
Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити таке. Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Судом встановлено, що професійна правова допомога ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» надавалася адвокатським бюро «Тараненко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги від 26.08.2024 №26/08/24-02, додаткової угоди №1 від 26.08.2024 (перелік справ про стягнення кредитної заборгованості), довіреності від 31.08.2024, при цьому, додатком до договору є протокол погодження вартості послуг між сторонами правочину. На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано й Акт прийому-передачі наданих послуг від 26.08.2024. Вартість складання позовної заяви протягом 2 годин, як передбачено актом, становить 5 000,00 гривень, вивчення матеріалів справи щодо боржника - 500,00 гривень, надання усної консультації - 500,00 гривень, тобто, загальна сума дорівнює 6 000,00 гривень.
Суд приймає вказані документи в якості доказів на підтвердження виконання адвокатом Тараненком А.І. робіт на підставі договору, а також на підтвердження вартості наданих адвокатом послуг на загальну суму 6 000,00 гривень згідно з наявним описом послуг, викладеним в акті.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
За приписами ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, суд враховує загальні засади цивільного процесуального законодавства та критерії відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, відсутність належним чином висловлених заперечень з боку відповідач. Суд наголошує, що при розгляді справи учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Так, стороною відповідача у відзиві висловлено заперечення проти розміру витрат на професійну (правничу) допомогу, беручи до уваги їх неспівмірність із складністю справи, обсягом доказів, порядком розгляду.
Враховуючи наведене обґрунтування, ціну позову, наявні докази на підтвердження надання правової допомоги адвокатом, із врахуванням наведеного стороною позивача розрахунка, заперечень відповідачки, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість судових витрат, понесених стороною позивача у загальній сумі 3 000,00 гривень. Суд також наголошує, що відшкодування витрат на професійну правову допомогу здійснюється незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
З огляду на вказані норми права, часткове задоволення позову, критерії відповідно до ч.4-6 ст.137 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 гривень, інша частина залишається за позивачем.
В цьому контексті суд зауважує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 174, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №536164743 від 26.10.2021 у сумі 59 191,49 гривень (п?ятдесят дев?ять тисяч сто дев?яносто одна гривня 49 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у сумі 1 694,31 гривень (одна тисяча шістсот дев?яносто чотири гривні 31 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок).
Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 04.05.2026.
Суддя Л.А. Вайнраух