ЄУН: 336/885/26
Провадження №: 1-кп/336/884/2026
підготовчого судового засідання
11 травня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої сторони ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_10 ,
обвинуваченої ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за № 42025082030000005 від 16.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя Запорізької області, українця, громадянин України, з вищою освітою, є фізичною особою підприємцем, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Луганськ Луганської області, українці, громадянина України, з вищою освітою, працює директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Енергодар Запорізької області, українка, громадянка України, з вищою освітою, свідоцтво адвоката, видане Радою адвокатів Запорізької області № 001450 від 30 жовтня 2017 року, голова адвокатського об'єднання « ІНФОРМАЦІЯ_5 », зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судима, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Запоріжжя Запорізької області, українка, громадянка України, з вищою освітою, співвласниця ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , раніше не судима, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,
встановив:
03.02.2026 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42025082030000005 від 16.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.
До обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки про отримання вказаних документів обвинуваченими та захисниками, а також цивільний позов.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим обрано суддю ОСОБА_1 .
До суду від захисника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 надійшла скарга на бездіяльність прокурора, яка полягає у невинесенні вмотивованої постанови про закриття кримінального провадження в частині підозри за ст. 191 КК України (в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України) мотивована наступним:
30.07.2025 року ОСОБА_11 повідомили про підозру з за ч.5 ст. 191 КК України, про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого вказаною статтею, а саме: в розтраті та привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, скоєні за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчинена в особливо великих розмірах.
30.10.2025 року повідомлення про підозру було змінено із перекваліфікацією на ч.4, 5 ст. 191 КК України та обґрунтовано таким чином:
- про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: у пособництві розтрати та привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, скоєні за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану;
- про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: у пособництві розтрати та привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, скоєні за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчинена в особливо великих розмірах.
Проте, 19.01.2026 року ОСОБА_11 повідомили про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
З цього моменту вона має всі процесуальні права підозрюваного у кримінальному провадженні №42025082030000005 від 16.01.2025 у ч. 2 ст. 209 КК України.
Також, 30.01.2026 стороною обвинувачення було вручено обвинувачення акт, згідно з яким ОСОБА_11 обвинувачується виключно за ч. 2 ст. 209 КК України.
Інкримінована ОСОБА_11 , ч. 4, 5 ст. 191 КПК України передбачає притягнення до відповідальності за розтрату та привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, скоєні за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчинена в особливо великих розмірах. Враховуючи неспроможність доказів, на яких ґрунтувалася початкова версія сторони обвинувачення, 19.01.2026 року орган досудового розслідування вручив ОСОБА_11 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, фактично відмовившись від інкримінування статей 191 КК України.
Відповідно до змісту обвинувального акта від 30.01.2026 у кримінальному провадженні № 42025082030000005, обсяг обвинувачення ОСОБА_11 було докорінно змінено порівняно з початковими етапами слідства. Замість розтрати та привласнення бюджетних коштів (ст. 191 КК України), як це стверджувалося раніше, ОСОБА_11 наразі інкримінується виключно легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 1 073 000 грн. Зокрема, в обвинуваченні зазначено, що вона, діючи за попередньою змовою та за вказівкою ОСОБА_8 , здійснювала фінансові операції у формі банківських переказів коштів, фактичні обставини яких свідчать про їх злочинне походження.
Таке остаточне формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, є підтвердженням відмови сторони обвинувачення від первинних підозр щодо участі ОСОБА_11 у розкраданні бюджетних коштів за ст. 191 КК України.
30.01.2026 стороною захисту було подано клопотання про закриття кримінального провадження в частині підозри за ч. 4, 5 ст. 191 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Всупереч імперативним вимогам ч. 2 ст. 220 КПК України, за результатами розгляду клопотання захисту від 30.01.2026 про закриття провадження в частині ч.4, 5 ст. 191 КК України, вмотивованої постанови прокурора надано не було.
Замість належного процесуального рішення сторона захисту отримала лист ІНФОРМАЦІЯ_8 № 57-101-918ВИХ-26 від 04.02.2026 року. У вказаному листі стверджується про неможливість розгляду клопотання у зв'язку з передачею обвинувального акта до суду, проте таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи. Надану відповідь сторони обвинувачення у формі листа не можна вважати вмотивованою постановою, оскільки: 1. Порушено процесуальну форму: відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення прокурора про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання має прийматися виключно у формі постанови. Лист/відповідь не є процесуальним рішенням і не породжує належних правових наслідків. 2. Відсутність вмотивованості: лист не містить правової оцінки аргументів захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_11 складу злочину за ч.4,5 ст. 191 КК України, що є порушенням вимог щодо законності та обґрунтованості рішень. 3. Ухилення від обов'язків: посилання на передачу справи до суду (яка фактично відбулася пізніше) є спробою уникнути обов'язку процесуально оформити відмову від частини підозр, які не увійшли до остаточного обвинувального акта від 30.01.2026 року.
Отже, станом на 18.02.2026 року сторона обвинувачення не надала захисту вмотивовану постанову про результати розгляду клопотання від 30.01.2026. Невинесення такої постанови є процесуальною бездіяльністю , оскільки зміна підозри (фактична відмова від частини обвинувачення) вимагає чіткого процесуального оформлення щодо закриття провадження у відповідній частині.
Згідно ст. 191 КК України, стосується привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Оскільки стаття 191 КК України передбачає кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння майном, а матеріалами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 не здійснювала заволодіння коштами, оскільки такі дії вчинені ОСОБА_8 , і вона виконувала виключно свої службові обов'язки у межах бухгалтерської діяльності, у її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.
Це не просто перекваліфікація, це визнання невинуватості за первинним обвинуваченням. Перекваліфікація мала б місце, якби, наприклад, дії перекваліфікували з розбою (ст. 187 КК України) на грабіж (ст. 186 КК України) подія та ж сама, змінюється лише оцінка насилля. При цьому змінюється сама подія: замість участі у тендерній змові інкримінуються банківські перекази.
Згідно ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Відповідно до ч. 2 ст. 220 КПК України, про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова , копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин- надсилається їй. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
На підставі викладеного, захисник просить прийняти скаргу до розгляду та визнати протиправною бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42025082030000005, яка полягає у невинесенні вмотивованої постанови про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_11 в частині підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, зобов'язати процесуального керівника у відповідному кримінальному провадженні розглянути подане клопотання від 30.01.2026 року про закриття кримінального провадження в частині, передбаченій ч. 4, 5 ст. 191 КК України, та прийняти вмотивовану постанову стосовно закриття кримінального провадження № 42025082030000005 у частині підозри ОСОБА_11 за частинами 4, 5 статті 191 КК України.
До суду від прокурора надійшли письмові заперечення щодо скарги, які мотивовані наступним:
На розгляді ІНФОРМАЦІЯ_9 перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025082030000005 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . У підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченої ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_12 подано скаргу на бездіяльність прокурора, яка, на думку скаржника, полягає у невинесенні вмотивованої постанови про закриття кримінального провадження в частині підозри на ст. 191 КК України.
Скарга адвоката подана в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, та
мотивована тим, що 30.01.2026 стороною захисту було подано клопотання про
закриття кримінального провадження у частині підозри ОСОБА_11 за ч. 4, 5 ст. 191 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, однак всупереч ч. 2 ст. 220 КПК України за результатами розгляду вказаного клопотання прокурором не винесено вмотивованої постанови.
У відповідь на клопотання захисником отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_8 № 57-101-918 Вих-26 від 04.02.2026.
Прокурор вважає, що скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам провадження 24.01.2026.
Клопотання захисника від 30.01.2026 про закриття кримінального провадження подано прокурору після отримання ним на його підзахисною обвинувального акту у кримінальному провадженні. При цьому, клопотання подане в порядку ст. 220 КПК України, відповідно до якої урегульовано порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 283 КПК України формами закінчення досудового розслідування є закриття кримінального провадження, звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Таким чином, станом на час отримання клопотання адвоката від 30.01.2026 досудове розслідування у кримінальному провадженні було завершене складанням обвинувального акту, тому таке клопотання не могло бути розглянуто в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України.
Відповідно до практики Верховного суду України системне тлумачення кримінальних процесуальних норм, передбачених ст. 283,284 КПК, свідчить, що право обрати ту чи іншу форму закінчення досудового розслідування належить до виключних повноважень прокурора у кримінальному провадженні, а його реалізація відбувається у формі прийняття ним відповідного процесуального рішення (Постанова ККС ВС від 02.03.2023
№757/12712/22-к). Крім того, під час досудового розслідування захисниками
ОСОБА_11 подавались клопотання про закриття кримінального провадження відносно неї, у задоволенні яких було відмовлено відповідними постановами (постанова прокурора від 16.10.2025, постанова прокурора від 15.10.2025).
Як вірно зазначено адвокатом у своїй скарзі, 30.07.2025 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, 30.10.2025 ОСОБА_11 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри а саме повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК
України; 19.01.2026 ОСОБА_11 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України. На думку захисника, перекваліфікація дій можлива у випадку коли залишається подія, а змінюється лише оцінка дій (як приклад захисником наведено зміну кваліфікації зі ст. 187 КК України на ст. 186 КК України). У випадку кваліфікації дій ОСОБА_11 її дії також не змінювались - основна роль ОСОБА_11 відповідно до повідомлень про підозру була у виведенні грошових коштів, отриманих на рахунки ФОП ОСОБА_13 від ДНЗ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », на рахунки ОСОБА_8 , яким фактично завершались дії направлені на заволодіння такими грошовими коштами. Тому, як і у випадку з наведеним захисником прикладом, в даному випадку подія залишилась тією ж самою, змінилась лише оцінка таких дій слідчим, з якою погодився прокурор. Про зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_11 слідчим винесено відповідну постанову, що узгоджується практикою Верховного суду України (постанова від 20.01.2025 у справі № 357/12623/21).
Так, КПК України не містить норм, які б забороняли зміну правової кваліфікації кримінально караних дій особи під час досудового розслідування.
Це також узгоджується з положеннями гл. 22 КПК України, зі змісту якої вбачається, що повідомлення про підозру ((у якому, з-поміж іншого, має бути указана правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у випадку виникнення підстав, може бути змінене слідчим чи прокурором (статті 277, 279
КПК України). Крім того, не містить чинний закон і які саме статті КК України можуть бути змінені на інші, а які ні.
У своїй скарзі адвокат просить суд «зобов'язати процесуального керівника ... розглянути подане клопотання від 30.01.2026 ... та прийняти вмотивовану постанову про закриття кримінального провадження...», однак відповідно до ст. 284 КПК України на стадії судового розгляду суд не зобов'язує слідчого чи прокурора закрити провадження, а самостійно ухвалює рішення про закриття кримінального провадження, якщо для цього є підстави, передбачені ст. 284 КПК України, тому в даному випадку зобов'язання прокурора винести постанову про закриття провадження не входить до повноважень суду.
Враховуючи викладене. Прокурор просить відмовити у задоволенні скарги.
До вказаних заперечень, прокурором додані: постанова виділення матеріалів від 19.01.2026; постанова про зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_11 від 19.01.2026; Витяги з ЄРДР № 12026082040000121; постанова про об'єднання матеріалів від 19.01.2026 а також матеріали розгляду клопотань захисників ОСОБА_11 щодо закриття кримінального провадження.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_11 підтримали скаргу та клопотання.
У підготовчому судовому засіданні, прокурор підтримав заперечення.
Крім того, від захисника ОСОБА_7 01.05.2026 до суду подано клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, яке мотивоване тим, що для забезпечення рівності сторін у кримінальному процесі та можливості надання суду належних і допустимих доказів на спростування доводів прокурора, захист потребує дослідження електронних матеріалів в інформаційній системі «Єдиний реєстр досудових розслідувань» (далі - ЄРДР). 30.07.2025 ОСОБА_11 вперше повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 31.10.2025 їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 та ч. 2 ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом). З відкритих стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України матеріалів кримінального провадження № 42025082030000005 вбачається, що відомості про реєстрацію та рух кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11 , містять суттєві суперечності. Так, у Витязі з інформаційно-аналітичної системи МВС станом на 17.04.2026 року зазначено, що стосовно ОСОБА_11 до суду направлено обвинувальний акт за статтями 209 ч. 2 та 191 ч. 4 КК України. Водночас, згідно з фактичним обвинувальним актом від 30.01.2026 року, ОСОБА_11 обвинувачується виключно у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України. Крім цього, за твердженням адвоката, первинні електронні записи в ЄРДР щодо виділеного провадження № 12026082040000121 від 19.01.2026 року (за фактом легалізації майна) та подальшого його об'єднання з основним провадженням потребують ретельної перевірки на предмет дотримання процедури, оскільки наявність у базах даних МВС запису про незакрите провадження за ст. 191 КК України свідчить про ознаки подвійного обвинувачення та можливу відсутність належного внесення відомостей про перекваліфікацію дій обвинуваченої до Реєстру. З метою підтвердження або спростування того факту, що відомості про зміну правової кваліфікації та закриття/трансформацію епізодів за ст. 191 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у встановленому законом порядку, захисник просив надати дозвіл на тимчасовий доступ до електронних документів в інформаційній системі ЄРДР у кримінальному провадженні № 42025082030000005 від 16.01.2025 року (включаючи історію змін усіх вкладок розділу «Правопорушення»). Під час вивчення матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує свої вимоги, стороною захисту виявлено обставини, що викликають обґрунтовані сумніви щодо своєчасності та законності прийняття ключових процесуальних рішень у цьому кримінальному провадженні (зокрема, щодо дат внесення відомостей, реєстрації повідомлень про підозру, зміни кваліфікації та об'єднання/виділення матеріалів). Електронні документи в інформаційній системі ЄРДР містять відомості, які самі по собі та в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження мають суттєве значення для встановлення важливих обставин. Отримати інформацію про реальний рух кримінального провадження №42025082030000005 можливо виключно шляхом доступу до електронної бази ЄРДР, оскільки система фіксує точний час створення документів, осіб, які вносили зміни, та історію коригувань. Ці електронні докази перебувають у володінні та розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_11 . Іншими способами довести обставини можливих процесуальних порушень з боку органу досудового розслідування неможливо. Без отримання вказаних доказів сторона захисту буде позбавлена можливості ефективно відстоювати права ОСОБА_11 під час розгляду поточного клопотання. На підставі викладеного, просить надати обвинуваченій ОСОБА_11 та її захиснику адвокату ОСОБА_7 тимчасовий доступ до електронних документів в інформаційно-комунікаційній системі «Єдиний реєстр досудових розслідувань», що перебувають у володінні та розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_8 ), щодо об'єднаного кримінального провадження № 42025082030000005 від 16.01.2025 (включаючи відомості виділеного провадження № 12026082040000121 від 19.01.2026); забезпечити доступ до інформації за всіма розділами та вкладками Реєстру, а саме: «Основні відомості»; «Кримінальні правопорушення» (із обов'язковим відображенням вкладки «Зміни кожної вкладки «Правопорушення» розділу «Кримінальні правопорушення» для перевірки точного часу та підстав внесення відомостей за ст. 209 КК України та статусу епізодів за ст. 191 КК України); «Рух провадження»; «Прикріплені файли»; надати право на отримання належним чином засвідчених копій (паперових роздруківок) зазначених електронних документів (реєстраційних карток та повної історії змін кожної вкладки); визначити строк дії ухвали про тимчасовий доступ тривалістю 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з дня постановлення ухвали судом; зобов'язати володільця документів ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) надати доступ до вказаної інформації у термін, визначений судом, та роз'яснити йому наслідки невиконання ухвали, передбачені ст. 166 КПК України; судовий розгляд справи № 42025082030000005 відкласти на час, необхідний для реалізації права на тимчасовий доступ та ознайомлення сторони захисту з отриманими матеріалами ЄРДР.
11.05.2026 від захисника надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання.
Прокурор просила вирішити клопотання про тимчасовий доступ на розсуд суду, не заперечувала проти долучення доказів.
Дослідивши обставини справи, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що скарга та клопотання про тимчасовий доступ сторони захисту не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України, на які посилається захисник при подачі до суду скарг щодо незаконних дій та рішень прокурора, визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ніж ті, що зазначені в частині 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Отже, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов'язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України (зокрема, на це указує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Відповідно до глави 27 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд зобов'язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч.3 ст. 314 КПК України, вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду.
При цьому завданням цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, тобто суд позбавлений можливості досліджувати докази кримінального провадження, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду.
Статтею 315 КПК України визначені ті питання, які вирішує суд з метою підготовки до судового розгляду. Зокрема: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Вищий антикорупційний суд в ухвалі від 12 лютого 2020 року (справа № 757/23925/17) зазначив, що підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов'язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі наданого обвинувального акта. При цьому судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам кримінального провадження та законності проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень.
Судом встановлено, що скарга, подана захисником ОСОБА_7 , стосуються лише процесуальних дій та рішень прокурора, які були вчинені та прийняті ним в ході досудового розслідування зазначеного вище кримінального провадження.
Відповідно до норм ст. 284 КПК України: Кримінальне провадження закривається слідчим, прокурором у разі, якщо: встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі (учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав); не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі; набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством; стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; стосовно податкових зобов'язань особи, яка вчинила дії, передбачені ст. 212 КК України, досягнутий податковий компроміс відповідно до пр. 9-2 р. XX "Перехідні положення" ПК України; існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284 КПК, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності.(Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав); після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК , крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи. Слідчий, прокурор зобов'язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру (ч. 1 ст. 284 КПК).
Нормами ст. 277 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Згідно із ст. 279 КПК України - У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Враховуючи викладене, перекваліфікація - це процесуальна дія у межах чинного провадження, і не є підставою для його припинення, якщо злочинна подія зберігається.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Також суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України - Якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
На теперішній час підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_11 не встановлено.
Що стосується клопотання про надання тимчасового доступу, суд зазначає наступне:
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 315 КПК України суд розглядає клопотання учасників судового провадження, зокрема, про надання тимчасового доступу до речей і документів.
Оцінюючи доводи, викладені у клопотання, які сторона захисту просила розглянути в підготовчому судовому засіданні, судом не встановлено в них жодних питань, не вирішення яких під час підготовчого засідання перешкоджало б призначенню кримінального провадження до судового розгляду.
За своєю суттю зазначені у скарзі і клопотаннях аргументи впливають на допустимість доказів, які мають відношення до доведення винуватості або невинуватості обвинуваченої. Їх вирішення в обов'язковому порядку тягне за собою необхідність дослідження матеріалів кримінального провадження, що на стадії підготовчого судового засідання не допускається, оскільки відповідно до статей 314, 315 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати дослідження та оцінку доказів. Крім того, положеннями ч. 4 ст. 291 КПК України заборонено надання суду до початку судового розгляду інших документів ніж обвинувальний акт та додатки до нього.
Більше того, на такій стадії як підготовче судове провадження, оцінка судом законності прийнятих рішень виключно на підставі доказів, наданих стороною захисту, порушить засаду змагальності, згідно з якою сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів. Водночас, викладені у скарзі та клопотаннях захисників обставини та доводи підлягають вирішенню та дослідженню на відповідній стадії судового провадження.
За таких обставин, під час підготовчого судового засідання скарга та клопотання будуть долучені до матеріалів судового провадження, вирішені, в той час як оцінка викладеним стороною захисту доводам буде надана судом під час судового розгляду по суті у порядку, встановленому статтями 89, 93, 94 КПК України.
Що стосується клопотання про долучення доказів, суд прийшов до висновку про його задоволення.
Будь-яких інших клопотань, передбачених пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 315 КПК України, від учасників судового провадження не надходило.
З огляду на викладене, керуючись ст. 314-317,372 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 за безпідставністю.
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про надання тимчасового доступу до речей і документів.
Задовольнити клопотання сторони захисту щодо долучення доказів.
Ухвала суду окремому апеляційному оскарженню не підлягає.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана 11 травня 2026 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1