1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4992/26 1-кс/335/1694/2026
08 травня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП№1 ЗРУП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2026 за №12026082060000456, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, українця, який має середню освіту, неодруженого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
27.02.2026 Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя за ч.4 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки;
26.02.2026 кримінальне провадження під № 42026082010000008 від 16.02.2026 за ч.1 ст.126 КК України направлено з обвинувальним актом до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.186 КК України, -
Старший слідчий СВ ВП№1 ЗРУП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначив наступне.
СВ ВП№1 ЗРУП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2026 за №12026082060000456 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.05.2026, приблизно о 20 год. 40 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у дворі біля буд.56 по вул.Перемоги в м.Запоріжжя, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого відкрито викрав з правої руки малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон марки «Realme» моделі «С31 RMX3501» із внутрішньою пам'яттю на 64 GB, корпусі чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта складає 3 471 гривень 00 копійок, після чого поклав викрадене майно до кишені своєї сумки.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальні збитки на суму 3 471 гривня 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, що кваліфікується як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
Крім того, 05.05.2026 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на здійснення вимоги передачі чужого майна, а саме: грошових коштів, з погрозою насильства над потерпілим.
В якості об'єкта свого злочинного посягання ОСОБА_4 обрав малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , діючи повторно, усвідомлюючи, що малолітній ОСОБА_8 не має перед ним будь-яких фінансових зобов'язань, знаходячись у дворі біля буд. АДРЕСА_2 , став висловлювати на адресу малолітнього ОСОБА_8 вимоги матеріального характеру, а саме передачі на його користь грошових коштів у сумі 3 000,00 гривень, при цьому виказуючи погрози застосування насильства над потерпілим. У відповідь на безпідставні вимоги майнового характеру та, усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, під впливом погроз ОСОБА_4 щодо застосування до нього фізичного насильства, ОСОБА_8 погодився передати ОСОБА_4 вищезазначену суму грошових коштів, не маючи її у наявності.
Після чого, ОСОБА_4 , доводячи свій злочинний умисел до кінця та демонструючи реальність своїх вимог та погроз, спричинив малолітньому потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, що кваліфікується як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинена в умовах воєнного стану.
У клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ст.177 КПК України.
Так, слідчий зазначає про те, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді виключно позбавлення волі строком від 7 до 10 років, та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 12 років у зв'язку із чим розуміючи тяжкість імовірного покарання, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Окрім цього підозрюваний ОСОБА_4 є раніше судимою особою та вчинив кримінальні правопорушення під час випробувального терміну. На даний час підозрюваний не досяг 23 років, що свідчить про те, що перебуваючи на волі, він може без перешкод виїхати за межі України.
Отже, існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню об'єктивної істини по справі.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнути відповідальності може незаконно впливати на потерпілого та свідків шляхом вмовлянь або залякування.
Також, ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки є раніше судомою особою, вчинив кримінальні правопорушення проти власності під час перебування на іспитовому терміні, офіційно непрацевлаштований, що свідчить про те, що вчинення нових кримінальних правопорушень є єдиним джерелом прибутку підозрюваного.
З урахуванням вищезазначеного, слідчий просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив про те, що ризики на які посилається прокурор є недоведеними. Зокрема зазначив про те, що підозрюваний не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого та свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, потерпілий та свідки вже були допитані, а тому ризик впливу на останніх відсутній. Крім того, підозрюваний має місце реєстрації та постійного місця проживання, батьків, є інвалідом 2 групи, хворіє на астму, а тому просить суд застосувати до його підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив про те, що він згоден з більшістю обставин викладеними у підозрі, проте не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого та свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв'язку з чим просить суд застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників провадження, вивчивши клопотання слідчого, дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив наступне.
СВ ВП№1 ЗРУП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2026 за №12026082060000456 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.186 КК України.
06.05.2026 за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.186 КК України ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
06.05.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
07.05.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.186 КК України.
Аналіз фактичних даних, що містяться у протоколах прийняття заяви про кримінальне правопорушення, протоколах огляду мобільного телефону та відеозапису, протоколах допиту потерпілого та свідків, висновком експерта, дозволяє дійти висновку про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому злочинів.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.186 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які досліджені у ході розгляду слідим суддею клопотання.
При цьому, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Оцінивши надані стороною обвинувачення докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, щодо ймовірної причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому злочинів.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За змістом п.п. «b» та «c» ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки підозрюваного, певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, слідчим суддею враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років та від 8 до 12 років позбавлення волі, відсутність у підозрюваного місця роботи, відсутність відомостей про те, що підозрюваний за станом свого здоров'я не може перебувати у місці тримання під вартою, підозрюється у вчиненні кримінального провадження під час іспитового строку, а також перебування на розгляді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя кримінального провадження відносно підозрюваного за ч.1 ст.126 КК України.
У рішенні «Чеботарь проти Молдови» 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993.
Перевіряючи доводи слідчого та прокурора на предмет існування ризиків, слідчий суддя встановив, що заявлені слідчим та прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, об'єктивно існують. Так, підозрюваний, з врахуванням тяжкості покарання, яке передбачено за вчинення інкримінованих йому злочинів може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з урахуванням того, що досудове розслідування перебуває на початковій стадії, він може незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела прибутку, обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, що дає підстави вважати, що знаходячись на волі, він може продовжити вчиняти інші, або аналогічні кримінальні правопорушення, з метою отримання доходу злочинним шляхом.
Щодо доводів сторони захисту про те, що потерпілий та свідки були допитані, а тому відсутній ризик впливу на них слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не має права обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому або прокурору, або посилатися на них.
Оскільки допит свідків та потерпілого у суді ще не відбувся у судовому засіданні, оскільки триває стадіє досудового розслідування, підозрюваний має прямий стимул вплинути на них саме зараз, щоб до моменту судового розгляду вони змінили свідчення на його користь або відмовилися від них.
Сам факт того, що свідки надали викривальні показання, лише посилює ризик, оскільки тепер підозрюваний обізнаний про їх зміст і розуміє ступінь загрози для свого процесуального стану. Це створює реальну небезпеку застосування впливу на них з метою нівелювання наданих раніше свідчень.
З урахування зазначеного, доводи сторони захисту є необґрунтованими.
На виконання вимог ст.194 КПК України слідчим суддею вивчалась можливість застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам.
Слідчий суддя визнає неможливим застосовувати до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу жодна особа не виявила наміру поручитись за виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту, на переконання слідчого судді, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а також не усунуть ризиків, існування яких встановлено слідчим суддею, не зважаючи на наявність інвалідності, постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків у підозрюваного.
З огляду на зазначене, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства, що передбачено п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ ВП№1 ЗРУП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 04 липня 2026 року включно без можливості внесення застави.
Встановити строк дії даної ухвали до 04 липня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 травня 2026 року.
Повний текст ухвали виготовлено 11 травня 2026 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1