1Справа № 335/2240/26 2/335/1820/2026
11 травня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Куян О.С., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2874076 від 03.09.2020, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 2874076, за умовами якого позичальнику було видано кредит в сумі 10050,00 грн., строком на 360 днів.
26.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір №26032021, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором № 2874076.
23.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором № 2874076.
Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2874076.
Всупереч умовам договору відповідачка не виконала своїх зобов'язань та припинила повертати грошові кошти, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, розмір якої становить 32 964,00 грн., що спонукало позивача звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою судді від 11.03.2026, вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 13.04.2026, яке було відкладено на 06.05.2026, у зв'язку із першою неявкою відповідача у судове засідання.
Виклик відповідача у судові засідання, відповідно до положень ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснювався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Сторони у справі, чи їх представники, у судове засідання, призначене на 06.05.2026, повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідачки відзиву на позов, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, у позові представник позивача просив про розгляд справи за її відсутності, та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та перейшов до стадії ухвалення судового рішення до 11.05.2026.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
03.09.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №2874076, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 надано грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 10 050,00 грн., строком на 30 днів (п. 1.4. кредитного договору).
Відповідно до п.п. 1.5. - 1.5.2 кредитного договору, процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка - 1,33% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 кредитного договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; стандартна процентна ставка - 1,90% в день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 кредитного договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п. 1.5.1 кредитного договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом, а також у межах строку періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.
Згідно з п. 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надано споживачем.
Кредитний договір №2874076 від 03.09.2020 підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А930234 від 03.09.2020.
Факт перерахування грошових коштів на картку відповідача, підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6546-ВП від 09.02.2026, яке, відповідно до договору № ВП-200417-1 від 20.04.2017 про переказ коштів, 03.09.2020 успішно перерахувало на банківську картку № НОМЕР_2 - 10 050 грн.
26.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26032021, за умовами якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату, а ТОВ «Авентус Україна» відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Авентус Україна».
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №26032021від 26.03.2021, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №2874076 від 03.09.2020 в сумі 32 964,00 грн.
23.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №23/05/24, за умовами якого ТОВ «Факторинг партнерс» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступає ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей.
Відповідно до реєстру заборгованостей №1 від 23.05.2024 до договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №2874076 від 03.09.2020 в сумі 32 964,00 грн., з яких: 10 050,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 914,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з розрахунком заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору № 2874076 від 03.09.2020 у відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем, як новим кредитором, наявна заборгованість в розмірі 32 964,00 грн., з яких: 10 050,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 914,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
За таких обставин, непогашена боржником заборгованість за кредитним договором № 2874076 від 03.09.2020 становить 32 964,00 грн.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Враховуючи вищевикладені положення Закону, суд доходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У вказаній справі відповідачка ОСОБА_1 доводи, викладені у позовній заяві щодо неналежного виконання нею взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, не спростувала. У судове засідання з розгляду справи відповідачка двічі не з'явилася, відзиву на позовну заяву суду не надала, розрахунок позивача належними та допустимими доказами не спростувала.
За таких обставин, суд вважає, що позивач довів обставини, які свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, який відповідачем не спростовано, а відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс», яке у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 2874076 від 03.09.2020 до ОСОБА_1 , є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп., сплачений товариством при поданні позову.
Крім того, у позові представник позивача просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача надав суду копію договору №02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правничої допомоги; заявки на надання юридичної допомоги № 1647 від 01.01.2026, відповідно до якої послуга «надання усної консультації з вивченням документів» - 2 години вартість послуги 4000,00 грн., послуга «складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду» - 3 години вартість 9000,00 грн.; витягу з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, відповідно до якого послуга «складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду» - 3 години вартість 9000,00 грн, послуга «надання усної консультації з вивченням документів» - 2 години вартість 4000,00 грн.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (п. 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №904/1907/15).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі №756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі №701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі №367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Велика Палата Верховного Суду у п. 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує, що дана справа відноситься до категорії справ про споживче кредитування, в якій наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів не є надмірним, представництва інтересів клієнта в суді представник позивача не здійснював, та участі в судових засіданнях представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу до 5 000,00 грн.
Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі та ціною позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223 ч. 4, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521) заборгованість за кредитним договором №2874076 від 03.09.2020 у розмірі 32 964 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., а всього судові витрати у розмірі 7 662 (сім тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К. В. Гашук