1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/3670/26 1-кс/335/1653/2026
08 травня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , володільця вилученого майна ОСОБА_4 , її представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі клопотання Прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000142 від 06.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України, -
06.05.2026 року Прокурор звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000142 від 06.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України, в обґрунтування якого зазначила наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , обіймаючи посаду заступника начальника управління - начальника відділу документування та реєстрації фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи надані їй службові повноваження, діяла умисно з корисливих мотивів з метою незаконного особистого збагачення.
Так, у період не пізніше липня 2025 року ОСОБА_6 сформувала протиправну схему одержання неправомірної вигоди за вчинення дій, що входять до її службових повноважень, а саме за реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання осіб, а також за надання інформації та довідок з Реєстру територіальної громади, встановивши фіксовані «тарифи» за такі дії.
У подальшому, діючи повторно, спілкуючись з невстановленими досудовим розслідуванням особами, через месенджер «WhatsApp» приймала пропозиції неправомірної вигоди та одержувала грошові кошти за прискорене та безперешкодне здійснення відповідних реєстраційних дій, у тому числі без фактичної присутності осіб за місцем своєї робочої діяльності.
Зокрема, у серпні 2025 року ОСОБА_6 одержала неправомірну вигоду за зняття з реєстрації осіб, забезпечивши проведення відповідних реєстраційних дій, а також повторно прийняла пропозицію та забезпечила незаконну реєстрацію місця проживання особи, яка фактично перебувала за межами України, використовуючи при цьому підлеглого працівника. Крім того, вона одержала неправомірну вигоду за видачу довідок з Реєстру територіальної громади, які відповідно до законодавства надаються безоплатно, а також за зняття з реєстрації інших осіб.
05.05.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді, 05.05.2026 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung Galaxy M52» з сім-картами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , грошові кошти у сумі 6250 доларів США та 250 євро.
Посилаючись на те, що вилучений мобільний телефон має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025080000000142 від 06.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України, оскільки може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, прокурор вважає за необхідне накласти на нього арешт з метою збереження речових доказів.
Також, з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна, як виду покарання, просить накласти арешт на вилучені в ході обшуку грошові кошти.
У судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання на підставах, викладених у ньому. Просить врахувати, що вилучене в ході обшуку майно та грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні постановою слідчого від 05.05.2026 року. Також пояснила, що на даний час встановлюється причетність до вказаного кримінального правопорушення групи осіб, чиї дії можуть бути кваліфіковані за ч.2 ст. 369-2, ч.3 ст. 369 КК України, що передбачає можливість застосування спеціальної конфіскації та конфіскації майна, як виду покарання. Просить клопотання задовольнити у повному обсязі.
Володілець вилученого майна та її представник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, вважають необґрунтованими доводи клопотання щодо відповідності вилученого телефона критеріям ст. 98 КПК України. Також, не відповідають критеріям ст. 98 КПК України вилучені в ході обшуку грошові кошти. Ці грошові кошти набуті ОСОБА_4 та її сім'єю у законний спосіб, відображені у відповідних деклараціях її та членів сім'ї. Тому вважають відсутніми підстави для накладення арешту на грошові кошти, як з метою збереження речових доказів так і для забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
Заслухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши клопотання про арешт майна, матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, та матеріали, надані стороною захисту в обґрунтування заперечень, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Встановлено, що у даному кримінальному провадженні, 05.05.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.
05.05.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung Galaxy M52», грошові кошти у сумі 6250 доларів США та 250 євро.
Постановою слідчого від 05.05.2026 року зазначені вилучені грошові кошти та предмети були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025080000000142 від 06.08.2025.
Прокурор з метою збереження речових доказів, просить накласти арешт на мобільний телефон «Samsung Galaxy M52».
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Тобто, для вирішення питання про накладення арешту на майно з метою збереження речового доказу, слідчому судді слід встановити чи відповідає майно, яке слідчий просить арештувати, ознакам речового доказу у кримінальному провадженні.
Критерії віднесення майна до речових доказів визначені ст. 98 КПК України, якою передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Вирішуючи клопотання в цій частині, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про необхідність накладення арешту на мобільний телефон, оскільки наявні достатні підстави для висновку, що у ньому може міститися інформація, яка може бути використана в якості доказів у кримінальному провадженні, і вказані обставини можуть бути встановлені лише під час проведення слідчих дій та детального огляду вилучених предметів.
Володільцем вилученого майна не надано заперечень щодо належності вказаного майна їй особисто, що дає підстави для висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно з метою перевірки наявності інформації, яка має доказове значення шляхом проведення слідчих дій та відповідних досліджень.
Вирішуючи клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти слідчий суддя виходить з наступного.
Заявляючи вимогу про накладення арешту на грошові кошти, прокурор зазначає, що вказані грошові кошти визнані речовими доказами, метою накладення арешту на грошові кошти є забезпечення спеціальної конфіскації та можливої конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до ч.4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
З матеріалів кримінального провадження, поданих до клопотання, встановлено, що предметом неправомірної вигоди у даному кримінальному провадженні є грошові кошти, отримані ОСОБА_6 шляхом перерахунку на особистий картковий рахунок. Таким чином, вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 готівкові грошові кошти у іноземній валюті не можуть бути речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Стосовно доводів клопотання про накладення арешту на грошові кошти з метою забезпечення спеціальної конфіскації та можливої конфіскації майна, слідчий суддя зазначає наступне.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного, отже підстави для накладення арешту на грошові кошти з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, відсутні. Також, матеріалами клопотання та прокурором у судовому засіданні не доведено обставин, передбачених ч.4 ст. 170 КПК України щодо вилучених грошових коштів, отже відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню та з метою забезпечення збереження речових доказів, слід накласти арешт на наступне вилучене в ході обшуку майно: мобільний телефон «Samsung Galaxy M52» з сім-картами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 .
В іншій частині клопотання слідчий суддя вважає необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучений в ході обшуку 05.05.2026 за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон «Samsung Galaxy M52» з сім-картами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 - з метою забезпечення збереження речових доказів.
В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1