11 травня 2026 року
м. Київ
справа №990/164/26
адміністративне провадження № П/990/164/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вищої ради правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, 12-а), третя особа - суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва Інна Олександрівна (03134, м. Київ, вул. Мельниченка, 1), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 04.05.2026 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), третя особа - суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва Інна Олександрівна (далі - третя особа), в якому просить:
- визнати, що частина четверта статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суперечить Конституції України в частині неможливості оскарження рішень Вищої ради правосуддя та прийняти позовну заяву до розгляду. Судові засідання проводити в режимі відеоконференції. Дозволити ОСОБА_1 приймати участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в системі програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua;
- передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків: позивач, хоч і наділений правом подати скаргу на дії судді та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, але не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв'язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 06.03.2025 у справі №990/11/25 (перелік не є вичерпаним); законодавством не передбачено можливості оскарження рішень державної влади - рішень Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, в тому числі й ухвал про залишення без розгляду та повернення скаржнику дисциплінарної скарги, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2025 у справі № 990/212/25 від 12.09.2019 у справі №9901/200/19, від 02.03.2023 у справі № 640/15229/21;
- визнати ухвалу Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №543/1дп/15-26 від 30.03.2026 «Про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг» протиправною та нечинною, скасувати її в частині залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги ОСОБА_1 та зобов'язати Вищу раду правосуддя відкрити дисциплінарну справу відносно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвої Інни Олександрівни по скарзі ОСОБА_1 від 12.01.2026 стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвої Інни Олександрівни.
На обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності ухвали Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №543/1дп/15-26 від 30.03.2026 «Про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг» протиправною та нечинною, скасувати її в частині залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги. На думку позивача, оскаржуване рішення є не обґрунтованим, оскільки відповідач формально підійшов до оцінки дисциплінарної скарги.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства; чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає підстав, встановлених цим Кодексом, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
За наслідками перевірки матеріалів поданої до Суду позовної заяви колегія суддів встановила, що у відкритті провадження за вказаним позовом необхідно відмовити, з огляду на таке.
Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, .
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені статтею 266 КАС України.
Правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат (пункти 2, 3, 4 частини першої статті 266 КАС України).
Частиною десятою статті 131 Конституції України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
В Україні діє Вища рада правосуддя, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (пункт 3 частини першої статті 131 Конституції України).
Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо судді. Відповідно до частини першої статті 107 цього Закону право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України [від 21.12.2016 №1798-VІІІ] «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до частин першої, третьої статті 51 Закону № 1798-VІII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
Згідно з частиною другою статті 52 цього Закону право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.
Отже, статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП стосовно розгляду скарг та здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначають Конституція України, закони № 1402-VIII та № 1798-VIІІ.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення до ВРП зі скаргою на суддю, у якій навів факти, що свідчили, на його думку, про вчинення ним дисциплінарного проступку.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_1 дисциплінарним інспектором складено висновок про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги скаржнику.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.03.2025 у справі № 990/11/25 зазначила, що позивач, хоч і наділений правом подати скаргу на дії судді та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, але не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв'язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
За таких обставин, умови і порядок оскарження актів, дій та бездіяльності ВРП та її Дисциплінарних палат у питаннях, які вирішуються під час дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема в аспекті залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, чітко регламентовані у Законі № 1798-VIІІ, який не передбачає судового контролю адміністративного суду.
Доводи позивача про те, що у суду є всі підстави визнати, що частина четверта статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суперечить Конституції України в частині неможливості оскарження рішень/ухвал Вищої ради правосуддя, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 147 Конституції України питання про відповідність Конституції України законів України віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.
Пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України так і визначено, що до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Відповідно до частини першої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Аналогічні положення закріплені й у статті 1 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», згідно з якою Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України. До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (пункт 1 частини першої статті 7 цього ж Закону).
Отже, вирішення питання щодо конституційності правових актів, зокрема і законів, не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
Що до клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, то воно не підлягає задоволенню, з огляду на його безпідставність, оскільки відповідне питання не перебуває в межах судового оскарження, а отже і не породжує необхідності у відступі від правових висновків.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже враховуючи, що розгляд цього спору з огляду на його предмет перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й взагалі не підлягає судовому розгляду, у відкритті провадження у цій справі слід відмовити без роз'яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 295 КАС України, Суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі № 990/164/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва Інна Олександрівна, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
І.А. Васильєва
Р.Ф. Ханова
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду