11 травня 2026 року
м. Київ
справа №280/8143/25
адміністративне провадження № К/990/17700/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Білоуса О.В.., Шишова О.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 280/8143/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2025 № 00030390901 про застосування штрафних санкцій, що застосовуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» на суму 99 566,42 грн;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2025 № 00030580708 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, частково, у сумі 242 757,00 грн;
3) визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2025 № 00030410901 про застосування штрафних санкцій, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольгних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" у сумі 16 000,00 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у спосіб подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та відмовлено у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Залишено без розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду з позовом розпочався 04.03.2025 (з наступного дня після дати отримання податкових повідомлень-рішень в електронному кабінеті) та закінчився 04.09.2025, однак з цим позовом позивач звернулася лише 16.09.2025 (через «Електронний суд»), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 280/8143/25 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі №280/8143/25 скасовано, а справу № 280/8143/25 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду..
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу на продовження розгляду, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду на дванадцять днів (повинен був подати позов не пізніше 04.09.2025, а подав 16.09.2025), проте апеляційний суд зазначив, що такий пропуск є незначним, з урахуванням таких обставин як воєнний стан, який супроводжується частими обстрілами (зокрема у м. Запоріжжя) та відключенням світла, що є загальновідомими фактами.
До Верховного Суду 20.04.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 280/8143/25.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт а) пункту другого частини 5 статті 328 КАС України), та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт в) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України).
Скаржник зазначає, що Третім апеляційним адміністративним судом при здійсненні судового розгляду справи №280/8143/25 ніяким чином не врахована аналогічна судова практика та висновки Верховного Суду (Касаційного адміністративного суду), які викладені у постанові від 28.10.2025 по судовій справі № 280/5691/24.
Скаржник також зазначає, що існує інша усталена судова практика з приводу даного питання. Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20, від 12.07.2024 у справі № 440/3740/23, від 23.07.2024 у справі № 520/29245/23, від 08.08.2024 у справі № 440/18128/21), від 29.08.2024 у справі № 560/17663/23.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що також є не менш важливими висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 520/7480/25, від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18, від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16, від 13.04.2023 у справі № 640/25800/21,від 31.01.2023 у справі № 420/7598/22.
Додає, що в зазначених судових справах при вирішенні питання про правомірне залишення позовної заяви суб'єктів господарювання без розгляду, з огляду на факт пропуску позивачем строку на оскарження податкових повідомлень-рішень, Суди дослідили всі наявні належні докази та надали оцінку обставинам справи у співвідношенні до відокремлених норм чинного податкового та адміністративного законодавства, а саме: п. 2 ст. 122 КАС України, щодо строків на звернення до адміністративного суду яким встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Скаржник також звертає увагу на висновки ВПВС, викладені у постанові у 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 в якій виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 5 КАС закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові у 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 зазначила, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі № 280/5691/24 зазначив, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, в даному випадку до позивача застосовуються шестимісячний строк відповідно до ст. 122 КАС України. При цьому, дійсно спірним є дата, коли позивачу стало відомо про оскаржувані рішення, а також в кожному конкретному випадку підлягають з'ясуванню які саме певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Так, згідно з пунктом 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі, що розглядається, відповідач надав заяву ОСОБА_1 від 12.02.2025 про бажання отримувати документ через Електронний кабінет, а також квитанції про доставку документів в Електронний кабінет, відповідно до яких оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.03.2025 були сформовані для доставки в Електронний кабінет позивача 03.03.2025 о 9:12, 9:14 та о 10:10 і доставлені до Електронного кабінету 03.03.2025 о 10:12, 10:13 та 10:31.
При цьому, апеляційний суд зазначив, що з текстом оскаржуваних повідомлень-рішень вона ознайомилась 17.03.2025 через отримання інформації з електронного кабінету платника податків, на підтвердження чого надано скріншот з Електронного кабінету позивача, в якому наявна інформація про донарахування штрафних санкцій на підставі актів від 03.03.2025 №00030580708 у сумі 42,00 грн, 242757,00 грн та 5100,00 грн; від 03.03.2025 №00030410901 у сумі 16 000,00 грн; від 03.03.2025 №00030390901 у сумі 99 566,42 грн.
Як звернув увагу суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції зазначив, що наданий скріншот не спростовує факту доставки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.03.2025 № 00030390901, від 03.03.2025 № 00030580708 та від 03.03.2025 № 00030410901 до Електронного кабінету Атамас Є.Ф. саме 03.03.2025, у зв'язку з чим позивач мала можливість ознайомитися з ними та у разі незгоди скористатись порядком адміністративного оскарження до Державної податкової служби або порядком судового оскарження протягом шести місяців.
Однак суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду на дванадцять днів, оскільки позовна заява повинна бути подана у строк до 04.09.2025, тоді як така позовна заява подана лише 16.09.2025.
Разом з тим, апеляційний суд правильно зазначив, що такий строк пропуску дійсно є незначним, зважаючи на те, що місто Запоріжжя, у якому мешкає позивач супроводжується частими обстрілами та відключенням світла, що є загальновідомими фактами. При цьому, Верховним Судом також враховується поважний вік позивача - 72 роки.
Відтак, доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладені у постановах від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20, від 12.07.2024 у справі № 440/3740/23, від 23.07.2024 у справі № 520/29245/23, від 08.08.2024 у справі № 440/18128/21), від 29.08.2024 у справі № 560/17663/23, від 24.09.2025 у справі № 520/7480/25, від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18, від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16, від 13.04.2023 у справі № 640/25800/21,від 31.01.2023 у справі № 420/7598/22, Суд вважає безпідставними, зважаючи на їх нерелевантність до обставин даної справи.
Відносно доводів скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, то Суд зазначає, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони абстрактні і декларативні, не містять доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника, дійшов висновку, що, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми для висновку, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 280/8143/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Cудді І.А. Васильєва
О.В, Білоус
О.О. Шишов