про відмову у відкритті касаційного провадження
11 травня 2026 року
м. Київ
справа №520/354/26
адміністративне провадження № К/990/18769/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року
у справі №520/354/26
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог статей 9, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX (далі - Закон №3460-IX), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі - Закон №4059-IX), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2024 та станом на 2025 роки, для перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року та станом на 18 червня 2025 року, відповідно до вимог статей 9, 43, 63 Закону №2262-XII, положень постанови КМУ №704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), встановленого Законом №3460-IX, №4059-IX, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою, та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2024 рік та станом на 2025 рік, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року для перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою станом на 01 січня 2024 року, відповідно до вимог статей 9, 43, 63 Закону №2262-XII, положень постанови КМУ №704 з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), встановленого Законом №3460-IX, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою, та обчислених з урахуванням розміру встановленого окладу станом на 2024 рік, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №520/354/26 повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 24 квітня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося з апеляційною скаргою до Другого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю скарги вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України, тобто у зв'язку з несплатою судового збору, та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору.
Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 06 квітня 2026 року о 21:04, що підтверджується довідкою Другого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа через підсистему ЄСІКС «Електронний суд».
У встановлений судом строк відповідач не звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про усунення недоліків, продовження строку для усунення недоліків, звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №520/354/26 повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, суд виходив з того, що у встановлений судом строк відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору.
Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали від 23 квітня 2026 року неправильно застосував положення пункту 11 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, оскільки при поданні позовної заяви ОСОБА_1 не мав сплачувати судовий збір, що виключає правові підстави для сплати ІНФОРМАЦІЯ_1 судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, то суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з частиною сьомою статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, у встановлений судом строк.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону №3674-VI, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Водночас положеннями пункту 11 частини другої статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Положення пункту 11 частини другої статті 3 Закону №3674-VI поширюються на конкретні правовідносини, які виникають при відшкодуванні шкоди органом державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронним органом, прокуратурою чи судом у зв'язку незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю та лише у поєднанні з вимогами про вирішення публічно-правового спору (наприклад про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий збір сплачується.
Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі №405/8768/18, від 05 березня 2020 року у справі №597/664/18 та від 14 січня 2021 року у справі №205/10899/19.
У такому випадку колегія суддів вважає, що положення Закону №3674-VI передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а тому, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди це рішення повинно бути визнане незаконним.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 11 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, колегія суддів зазначає, що в цій справі позивачем оскаржувалися протиправні дії щодо невиготовлення та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону №2262-XII, положень постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704, із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2024 та станом на 2025 роки, для перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року.
Проаналізувавши зміст судових рішень у справі №520/354/26, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений позивачем предмет спору не вказує на наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору, а отже судовий збір за подання позовної заяви мав бути сплачений ним на загальних підставах.
Разом з тим вимоги саме про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 в межах позову не заявлялися, а відтак є обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення не викликає розумних сумнівів щодо правильного застосування чи тлумачення застосованих норм матеріального і процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Подібна позиція щодо визнання за аналогічних обставин касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 15 липня 2024 року у справі №320/9572/24, від 18 березня 2025 року у справі №360/1276/24, від 15 січня 2026 року у справі №320/50439/24.
Суд враховує положення частини другої статті 298 КАС України, якою встановлено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №520/354/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
Н.В. Шевцова