11 травня 2026 року
м. Київ
справа №380/10811/25
адміністративне провадження № К/990/17992/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі №380/10811/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №380/17301/23 за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2020 року по 18 березня 2025 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2020 року по день фактичної виплати 18 березня 2025 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2020 року по день фактичної виплати 18 березня 2025 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачем подано до суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі №380/10811/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій - залишено без руху.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року, у справі №380/10811/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій повернуто апелянту.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі №380/10811/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій - залишено без руху.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військова частина НОМЕР_1 від 26 березня 2026 року. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 26 березня 2026 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військова частина НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі №380/10811/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій.
21 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі №380/10811/25. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року позов задоволено у повному обсязі.
На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із тим, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, а також не надано документа про сплату судового збору, тобто через невідповідність апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 17 грудня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог ухвали суду від 17 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений суддею-доповідачем строк скаржником було подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, у якій вказано, що військова частина не позбавлена права на повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду. Проте не надано документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги без руху. А отже, у встановлений суддею-доповідачем строк скаржником не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року, у справі №380/10811/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій повернуто апелянту.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених частини першої статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 березня 2026 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" ur_group_a3913@post.mil.gov.ua, що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що первинна апеляційна скарга подана в межах строку на апеляційне оскарження, проте ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду була повернута у зв'язку із не усуненням недоліку - несплатою судового збору. Проте військову частину НОМЕР_1 не позбавлено права на повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду у даній справі. З метою захисту своїх прав та запобіганню затягуванню процесу, апелянт знову у найкоротший термін (після надходження коштів від вищого командування для сплати судового збору) подав повторну апеляційну скаргу.
Проте, суд апеляційної інстанції проаналізувавши матеріали справи прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що наведеними нормативними положеннями чітко визначено процесуальну поведінку, зміст якої зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до процесуальних прав, реалізуючи їх таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання процесуальних обов'язків, встановлених законом, зокрема, щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України одним із завдань адміністративного судочинства є своєчасне вирішення судом спорів, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Встановлення законом граничних строків для апеляційного оскарження обумовлено необхідністю забезпечити правову визначеність у правовідносинах. Поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення одному з учасників справи безпосередньо вливає на правове становище іншого учасника.
При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції повинен надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою, тощо.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, будь-які обставини, які пов'язані з діяльністю скаржника, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору.
Суд апеляційної інстанції відзначив, що не реалізація скаржником права на вчасне звернення до суду в даному випадку зумовлена його власною поведінкою. Обставини, на які покликається заявник, не надають права суб'єкту владних повноважень у будь-який час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції критично поставився до доводів скаржника про те, що апеляційну скаргу подано в межах розумного строку саме з дати сплати судового збору, а не з дати повернення первісно поданої апеляційної скарги, адже проаналізувавши матеріали електронної справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що повторна апеляційна скарга подана лише 10 березня 2026 року, тобто через більше ніж місяць з моменту повернення первісної апеляційної скарги та через 6 місяців з моменту ознайомлення з текстом оскаржуваного рішення, при 30-денному строку на подання апеляційної скарги.
Встановлення законом граничних строків для апеляційного оскарження обумовлено необхідністю забезпечити правову визначеність у правовідносинах. Поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення одному з учасників справи безпосередньо вливає на правове становище іншого учасника.
Щодо доводів апелянта про неможливість вчасної подачі апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю належного фінансування, то суд апеляційної інстанції зауважив, що сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував надмірно формальний підхід, не надавши належної оцінки: факту повторного своєчасного подання апеляційної скарги після сплати судового збору; обставинам функціонування військового закладу в умовах правового режиму воєнного стану; специфіці бюджетного фінансування та обмежень, що мають системний характер у період воєнного стану.
Водночас, колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку зазначеним посиланням.
Суд звертає увагу, що посилання скаржника на неможливість сплати судового збору не є об'єктивною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Отже, скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку на подання повторної апеляційної скарги або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі №380/10811/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович