11 травня 2026 рокуСправа №160/34766/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0603012407 від 05.11.2025 (щодо донарахування ПДВ у сумі 538 316,00 грн та штрафу 134 579,00 грн);
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0603022407 від 05.11.2025 (щодо застосування штрафу за неподання/несвоєчасне подання форми № 20-ОПП у сумі 680,00 грн);
- визнати протиправним та скасувати повністю рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0603032407 від 05.11.2025 (щодо застосування штрафу та пені з ЄСВ на суму 1 835,13 грн);
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 щодо скасування нарахованих сум зобов'язань та штрафних санкцій, визначених оскаржуваними рішеннями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 до 31.12.2024 у порядку, визначеному підпунктом 78.1.5. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України). За результатами первинної перевірки складено акт від 19.09.2025 №4033/04-36-24-07/ НОМЕР_1 , на який позивачем подано заперечення. Після розгляду заперечень відповідачем складено новий акт від 30.10.2025 №4590/04-36-24-07/ НОМЕР_1 , який став підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Так, 05.11.2025 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0603012407 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 538316,00 грн та штрафу 134579,00 грн за несвоєчасну реєстрацію платником ПДВ і несплату податку, податкове повідомлення-рішення №0603022407 про застосування штрафу 680,00 грн за неподання або несвоєчасне подання форми №20-ОПП та рішення №0603032407 про нарахування штрафу та пені з ЄСВ у сумі 1835,13 грн за несвоєчасну сплату ЄСВ із заробітної плати найманих працівників. Позивач вважає зазначені рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на таке. В актах перевірки та податковому повідомленні-рішенні №0603012407 відповідач безпідставно включив до розрахунку обсягу оподатковуваних операцій усі надходження на рахунок позивача, у тому числі операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, операції, звільнені від оподаткування, а також можливі повернення коштів, транзитні суми, аванси та цільові надходження, що суперечить вимогам податкового законодавства. При цьому у порушення пунктів 44.1. статті 44 та 86.3. статті 86 ПК України контролюючим органом не наведено детального розрахунку зазначених сум, не конкретизовано склад операцій, які визнано об'єктом оподаткування, та не зазначено первинні документи, на підставі яких зроблено відповідні висновки. Крім того, застосування штрафу у розмірі 25% за статтею 123 ПК України є безпідставним, оскільки відповідач не довів наявності умислу в діях позивача, не навів жодних обставин, які б свідчили про усвідомлення позивачем протиправності своєї поведінки та бажання настання негативних наслідків, що відповідно до усталеної судової практики виключає можливість застосування такої фінансової санкції. Щодо податкового повідомлення-рішення №0603022407 позивач наголошує, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не наведено чіткої ідентифікації об'єкта, щодо якого порушено обов'язок подання форми №20-ОПП, не зазначено його тип, дату набуття, правовстановлюючі документи, а також не обґрунтовано, чому саме цей об'єкт підлягає обов'язковому декларуванню, і не перевірено, чи не подавалися раніше відповідні відомості. Стосовно рішення №0603032407 про нарахування штрафу та пені з ЄСВ позивач вказує, що таке рішення містить лише узагальнені суми без належного розрахунку, не містить деталізації по кожному місяцю, не містить посилань на конкретні платіжні доручення та дати зарахування коштів, а також не враховує можливі технічні або банківські затримки, що свідчить про його необґрунтованість. На думку позивача, оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження обставин справи та без достатнього доказового обґрунтування, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 10.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
26.12.2025 до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що за даними інформаційних систем контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 у період з 27.02.2023 до 31.07.2023 перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку третьої групи зі ставкою 2% доходу та отримав дохід у сумі 14 844 536,97 грн, що підтверджується податковою звітністю та первинними документами. З 01.08.2023 позивач самостійно відмовився від спрощеної системи оподаткування та перейшов на загальну систему, у зв'язку з чим, на нього поширювалися вимоги пункту 183.4 статті 183 ПК України щодо обов'язку подання заяви про реєстрацію платником ПДВ не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено такий перехід. Відповідач зазначає, що позивач не подав відповідну заяву до 10.08.2023, чим порушив вимоги пунктів 181.1, 183.2, 183.4 ПК України, а фактична реєстрація платником ПДВ відбулася лише 18.09.2023. При цьому, за період з 11.08.2023 (з дати обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість) до 17.09.2023 (останній день періоду, в якому платник податків не був зареєстрований платником ПДВ) ФОП ОСОБА_1 отримав дохід згідно з даними розрахункового рахунку у сумі 2 691 578,26 грн, що, за висновками перевірки, свідчить про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 538 316,00 грн. Відповідач наголошує, що у даному випадку контролюючий орган не здійснював переведення позивача зі спрощеної системи оподаткування на загальну у зв'язку з перевищенням граничного обсягу доходу, а тому не був зобов'язаний визначати момент виникнення обов'язку реєстрації платником ПДВ за критерієм перевищення обсягу оподатковуваних операцій чи досліджувати їх структуру за попередні 12 місяців. На думку відповідача, такий обов'язок виникає лише у випадку примусового переведення платника контролюючим органом, тоді як у даній справі позивач самостійно обрав перехід на загальну систему оподаткування. Відповідач також заперечує проти доводів позивача щодо порушення пунктів 44.1 статті 44 та 86.3 статті 86 ПК України, зазначаючи, що норми пункту 86.3 статті 86 ПК України регулюють процедурні питання оформлення акта перевірки та не встановлюють обов'язку контролюючого органу надавати детальний розрахунок кожної операції чи узагальнені таблиці у тому обсязі, на якому наполягає позивач. Щодо застосування штрафної санкції за статтею 123 ПК України відповідач вказує, що під час перевірки встановлено можливість дотримання вимог податкового законодавства позивачем, однак ним не було вжито достатніх заходів для їх виконання, що, на думку контролюючого органу, свідчить про наявність умислу у його діях та обґрунтовує застосування штрафу. Стосовно податкового повідомлення-рішення №0603022407 про застосування штрафу за неподання або несвоєчасне подання форми №20-ОПП відповідач зазначає, що форма та зміст такого рішення відповідають вимогам Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків від 28.12.2015 №1204 та нормам ПК України, а доводи позивача щодо відсутності детальної ідентифікації об'єкта не можуть бути підставою для визнання рішення протиправним, оскільки такі вимоги прямо не передбачені законодавством. Щодо рішення №0603032407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені з ЄСВ, відповідач посилається на положення статті 16 ПК України, якими встановлено обов'язки платника податків щодо своєчасної сплати податків і зборів, та зазначає, що під час перевірки було всебічно досліджено надані документи і надано їм належну оцінку, а обставини, пов'язані з можливими зовнішніми факторами, зокрема мобілізацією, не звільняють платника від виконання податкових обов'язків. З урахуванням викладеного, відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення правомірними і такими, що прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.04.2025 зобов'язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії усіх сторінок акту планової виїзної перевірки від 19.09.2025 №4033/04-36-24-07/3244517031 та акту позапланової виїзної перевірки від 30.10.2025 №4590/04-36-24-07/3244517031.
На виконання вимог ухвали, відповідачем надано витребувані документи.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На підставі підпункту 19-1.1.1. підпункту 19-1.1. пункту 19-1.статті 19,підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпунктів 77.1., 77.4 статті 77, пункту 82.1. статті 82, підпункту 69.35 пункту 69 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та пункту 2 частини 1 статті 13, підпункту 9-23 пункту 9 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 19.09.2025 №4033/04-36-24-07/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 27.02.2023 по 31.12.2024».
На вказаний акт позивачем подано заперечення.
За наслідком розгляду заперечень, відповідачем на підпункту 19-1.1.1. підпункту 19-1.1. пункту 19-1.статті 19,підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпунктів 77.1., 77.4 статті 77, пункту 82.1. статті 82, підпункту 69.35 пункту 69 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та пункту 2 частини 1 статті 13, підпункту 9-23 пункту 9 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника податків - ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 30.10.2025 №4590/04-36-24-07/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 27.02.2023 по 31.12.2024».
Так, перевіркою з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 27.02.2023 до 31.12.2024 встановлено:
- порушення пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.4, 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187 ПК України, що за висновками відповідача призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 538 316,00 грн, у тому числі: за серпень 2023 - 391 148,00 грн, за вересень 2023 - 147 168,00 грн;
- порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України, яке полягає у несвоєчасному поданні позивачем до податкового органу інформації щодо двох об'єктів оподаткування за формою №20-ОПП;
- порушення пункту 4 частини 2 статті 6 та абзацу 5 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що виразилось у несвоєчасній сплаті єдиного внеску із заробітної плати за другий квартал 2023 року, зокрема за травень та червень 2023.
05.11.2025 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0603012407 форми «Р», яким встановлено порушення пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.4, 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187 ПК України та вказано про заниження ПДВ, що відбулось за рахунок несвоєчасної реєстрації платником ПДВ, у зв'язку з чим занижена сума податкового зобов'язання з ПДВ на 538 316,00 грн, у тому числі: за серпень 2023 - 391 148,00 грн, за вересень 2023 - 147 168,00 грн, внаслідок чого відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 672 895,00 грн (за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 538 316,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 134 579,00 грн).
05.11.2025 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0603022407 форми «ПС», яким встановлено порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України за несвоєчасно надання до контролюючих органів повідомлення про об'єкти оподаткування та об'єкти пов'язані з оподаткування до контролюючих органів за основним місцем обліку за формою №20-ОПП щодо двох власних об'єктів, внаслідок чого нараховано штрафні санкції у розмірі 680,00 грн.
05.11.2025 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено рішення №0603032407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (ненарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 1 474,00 грн та пеню у розмірі 361,13 грн; разом: 1835,13 грн.
Позивач, вважаючи протиправними спірні рішення, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини між сторонами регулюються ПК України, який унормовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.11.2025 №0603012407, суд зазначає таке.
З матеріалів справи випливає, що у період з 27.02.2023 до 31.07.2023 позивач застосовував спрощену систему оподаткування та перебував на обліку як платник єдиного податку третьої групи зі ставкою 2% від отриманого доходу.
З 01.08.2023 позивач відмовився від застосування спрощеної системи оподаткування та перейшов на загальну систему оподаткування, у зв'язку з чим у період з 01.08.2023 до 31.12.2024 оподаткування отриманих доходів здійснював на загальних підставах відповідно до вимог податкового законодавства України.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 подав заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та зареєстрований таким платником 18.09.2023.
Контролюючим органом установлено, що за період з 27.02.2023 до 31.07.2023 ФОП ОСОБА_1 отримав дохід у загальному розмірі 14 844 536,97 грн.
Згідно з пунктом 181.1. статті 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Відповідно до пункту 183.1. статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Згідно з пунктом 183.2. статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподаткування операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
На підставі пункту 183.4. статті 183 ПК України, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
При цьому, якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (пункт 183.6. статті 183 ПК України).
Пунктом 183.9. статті 183 ПК України передбачено, що у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку: з дня внесення запису до реєстру платників податку у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку або у разі реєстрації осіб, визначених в абзаці першому пункту 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, якщо перше число календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви настало.
Перевіркою встановлено та підтверджено під час судового розгляду справи, що ФОП ОСОБА_1 підлягав реєстрації платником податку на додану вартість при переході на загальну систему оподаткування з 01.08.2023, проте, у встановлений строк, тобто до 10.08.2023 не надав реєстраційну заяву до ГУ ДПС у Дніпропетровській області для обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість, чим порушив пункт 181.1 статті 181, пункти 183.2, 183.4 статті 183 ПК України.
Згідно з пунктом 183.10. статті 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених ст. 183 ПК України, не подала до контролюючого органу заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Пунктом 187.1. статті 187 ПК України, визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самостійно зареєструвався платником податку на додану вартість 18.09.2023 (реєстраційний номер 200815950).
Разом з тим, як встановлено під час перевірки, обов'язок щодо реєстрації платником ПДВ у позивача виник раніше, у зв'язку з досягненням визначеного ПК України обсягу оподатковуваних операцій.
Контролюючим органом установлено, що за період з 11.08.2023 (дата виникнення обов'язку щодо обов'язкової реєстрації платником ПДВ) до 17.09.2023 (останній день періоду, в якому позивач ще не був зареєстрований платником ПДВ) ФОП ОСОБА_1 отримав дохід у загальній сумі 2 691 578,26 грн. Зокрема, у серпні 2023 дохід склав 1 955 739,88 грн, у вересні 2023 року - 735 838,38 грн.
Долученими до матеріалів справи доказами не спростовано правомірність визначення відповідачем у вказаному періоді доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 в загальній сумі 2 691 578,26 грн.
Таким чином, у результаті порушення вимог пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.4 статті 183 ПК України, з урахуванням положень пункту 183.10 статті 183 та пункту 187.1 статті 187 цього ПК України, позивачем занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 538 316,00 грн, у тому числі за серпень 2023 року - 391 148,00 грн, за вересень 2023 року - 147 168,00 грн.
Водночас, судом враховано, що за період з 27.09.2023 до 31.12.2024 ФОП ОСОБА_1 задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 15 550 557,00 грн, що свідчить про подальше виконання позивачем обов'язків платника ПДВ після його реєстрації.
Як встановлено судом, у спірних правовідносинах контролюючий орган не здійснював примусового переведення позивача зі спрощеної системи оподаткування на загальну у зв'язку з перевищенням граничного обсягу доходу. Перехід на загальну систему оподаткування було здійснено ФОП ОСОБА_1 самостійно.
Водночас суд зазначає, що обов'язок щодо реєстрації платником ПДВ, передбачений положеннями пункту 181.1 статті 181 ПК України, є самостійним податковим обов'язком платника та не ставиться у залежність від підстав переходу на загальну систему оподаткування (добровільного чи примусового).
Такий обов'язок виникає у разі перевищення встановленого законодавством обсягу оподатковуваних операцій протягом визначеного періоду незалежно від того, чи здійснювалося переведення платника контролюючим органом, чи платник податків самостійно змінив систему оподаткування.
Отже, відсутність факту примусового переведення позивача на загальну систему оподаткування не звільняє його від обов'язку дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасної реєстрації платником ПДВ та не виключає повноважень контролюючого органу щодо перевірки в сфері оподаткування податком на додану вартість.
Суд зазначає, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
З урахуванням наведеного та встановлених під час перевірки обставин, суд дійшов висновку, що позивач мав можливість дотриматися вимог податкового законодавства, однак не забезпечив їх належного виконання. Доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних перешкод для виконання такого обов'язку, позивачем не надано.
Отже, з огляду на зазначене, визначення відповідачем грошових зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є правомірним.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.11.2025 №0603022407, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 61.3. статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 63.3. статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
На підставі пункту 1.2. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядку №1588) ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (пункт 8.1. Порядку №1588).
Згідно з пунктом 8.2. Порядку №1588 об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Заява про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (пункт 8.4. Порядку №1588).
Згідно з пунктом 8.5. Порядку №1588 у разі зміни відомостей про об'єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об'єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об'єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об'єкта оподаткування.
З акту перевірки від 30.10.2025 №4590/04-36-24-07/ НОМЕР_1 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у межах здійснення господарської діяльності використовував орендовані нежитлові приміщення на підставі укладених договорів оренди.
Так, контролюючим органом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «КАРМЕЛЬ-БУД» укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2023 №0106/ор, відповідно до умов якого в користування передано приміщення площею 50 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір щомісячної орендної плати становить 5000,00 грн.
Крім того, 15.01.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Промкомплекс» укладено договір оренди №А-117, згідно з яким орендарю передано у користування нежитлове приміщення площею 160 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість оренди визначена у розмірі 63,00 грн за 1 кв.м на місяць.
Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок», у платника податків обліковується інформація щодо об'єктів нерухомого майна, які використовувались у господарській діяльності.
Разом з тим перевіркою встановлено порушення вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України, яке полягає у несвоєчасному поданні ФОП ОСОБА_1 повідомлень за формою №20-ОПП щодо об'єктів оподаткування.
Так, щодо орендованого складу за адресою: АДРЕСА_1 , за договором від 01.06.2023 №0106/ор, відповідну інформацію до контролюючого органу подано лише 12.10.2023, тобто з порушенням встановлених строків.
Аналогічно, щодо об'єкта за адресою: АДРЕСА_2 , який використовується на підставі договору оренди від 15.01.2024 №А-117, повідомлення за формою №20-ОПП подано 19.06.2024, що також свідчить про несвоєчасне виконання обов'язку, передбаченого податковим законодавством.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що контролюючим органом не наведено чіткої ідентифікації об'єкта, щодо якого встановлено порушення обов'язку подання повідомлення за формою №20-ОПП, зокрема не зазначено тип такого об'єкта, дату набуття прав на нього, правовстановлюючі документи, а також не обґрунтовано підстави віднесення цього об'єкта до тих, що підлягають обов'язковому декларуванню, і не перевірено факт можливого попереднього подання відповідної інформації.
Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить з того, що спірне податкове повідомлення-рішення від 05.11.2025 №0603022407 містить необхідні відомості щодо встановленого порушення, зокрема вказівку на об'єкти оподаткування (орендовані складські приміщення), їх місцезнаходження, реквізити договорів оренди та дати фактичного подання повідомлень за формою №20-ОПП, що дає змогу однозначно ідентифікувати відповідні об'єкти та суть допущеного порушення.
При цьому, форма та зміст оскаржуваних рішень відповідають вимогам Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, а також нормам ПК України.
Відтак, доводи позивача щодо відсутності детальної ідентифікації об'єкта оподаткування не спростовують встановлених під час перевірки обставин та не можуть бути самостійною підставою для визнання спірного рішення протиправним і його скасування.
З урахуванням встановлених обставин справи та наданих доказів, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 05.11.2025 №0603022407.
Щодо рішення від 05.11.2025 №0603032407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (ненарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд зазначає таке.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1 статті 2 Закону №2464-VI).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно частини 3 статті 7 Закону №2464-VI, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Згідно з частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 27.02.2023 до 31.07.2023 не нараховував та не сплачував єдиний внесок.
Водночас, відповідно до пункту 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, тимчасово, з 01.03.2022 до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується.
Такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.
Разом з тим, під час перевірки дотримання вимог щодо своєчасності та повноти сплати єдиного внеску із заробітної плати контролюючим органом встановлено порушення - несвоєчасної сплати єдиного внеску за 2 квартал 2023 (травень, червень 2023), що є порушенням пункту 4 частини 2 статті 6 та абзацу п'ятого частини 8 статті 9 Закону №2464-VI.
Матеріали справи свідчать про те, що контролюючим органом висновки про наявність порушень зроблено на підставі даних податкового обліку та результатів перевірки, які позивач належними доказами не спростував. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що затримка у сплаті єдиного внеску спричинена незалежними від позивача обставинами.
За таких обставин твердження позивача мають характер припущення, не підкріплені належними доказами та не спростовують встановлених контролюючим органом порушень, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень, фактично обмежився наведенням загальних тверджень, які не містять конкретизації обставин порушення його прав та не підкріплені належними і допустимими доказами, внаслідок чого не спростовують встановлених контролюючим органом обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
Враховую відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення відповідача, відсутні підстави і для зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код ВП в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар