01 травня 2026 рокуСправа №160/3825/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку відносно нього;
- зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на військовому обліку, що підтверджується військово-обліковим документом в електронній формі "Резерв+". Із застосунку "Резерв+" стало відомо, що ним вчинено порушення військового обліку та він перебуває в розшуку. Вважає протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, оскільки він до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягався, повістки не отримував.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано від відповідача належним чином завірені копії відомостей щодо позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП України, інформацію та її документальне підтвердження про те, що стало підставою внесення до інформаційної системи "Оберіг" відомостей про порушення ним правил військового обліку.
11.03.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та має статус військовозобов'язаного. Позивач останній раз проходив медичний огляд 28.11.2007 року та був визнаний обмежено придатними до військової служби, отже був зобов'язаний до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Проте, дану вимогу закону не виконав чим скоїв порушення вимог чинного законодавства. Виходячи з вище викладених вимог чинного законодавства, органом ведення Реєстру, було виявлено порушення позивачем вимог абз.4 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яким встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби. У зв'язку з виявленням порушенням, відповідач надіслав електронне звернення до відділення поліції КРУП ГУНП щодо доставлення позивача до ТЦК та СП для складання адміністративного протоколу.
Так, відповідачем не вносились відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності чи будь-якої іншої інформації, на підставі якої у електронному кабінеті позивача наявна позначка "порушення правил військового обліку". Підстав для скасування електронного звернення до органів національної поліції на сьогоднішній день не має, оскільки позивач особисто не прибував до ТЦК та СП, та й не був доставлений для складання протоколу. Заяву про визнання даного правопорушення через електронний кабінет позивач також не подавав. Крім того, згідно із наданим позивачем доказом у вигляді витягу із застосунку "Резерв+", в якому не відображено дійсну постанову ВЛК, підтверджується факт не проходження ним медичного огляду в строк до 05.06.2025 року. Позивачем на підтвердження протиправних дій відповідача не надано до суду докази у вигляді розширеної інформації із застосунку "Резерву+", де в розділі "правопорушення" було б зазначено про внесення даних про порушення ним правил військового обліку. Проте, відповідач не вносив такі дані, а тому в цьому розділі відомості й відсутні. Таким чином, позивачем не було доведено протиправності дій відповідача щодо внесення відомостей про порушення ним правил військового обліку, а тому вимога щодо зобов'язання відповідача виключити з реєстру інформацію про порушення ним правил військового обліку не підлягає задоволенню, так як дані відомості відсутні в реєстрі. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
До суду 16.03.2026 року від позивача надійшли заперечення, в яких зазначено, що станом на момент звернення його до суду: протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складений не був; постанова у справі про адміністративне правопорушення не приймалась; факт вчинення адміністративного правопорушення у встановленому законом порядку не встановлювався. Отже, відображення в його електронному кабінеті інформації про "порушення правил військового обліку" фактично створює у державних інформаційних системах статус особи, яка вчинила правопорушення, без належної правової процедури встановлення такого факту. За таких обставин, позивач просив суд вважати доводи які були зазначені у відзиві на позов не достатньо обґрунтованими та такими що не відповідають дійсним обставинам, внаслідок чого задовольнити позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, сформувавши електронний військово-обліковий документ через застосунок "Резерв+", виявив наявність у Реєстрі відмітки про порушення ним правил військового обліку.
Позивач 05.02.2026 року звернувся до відповідача із клопотанням про закриття справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків для притягнення його до адміністративної відповідальності; та внести зміни в реєстрі "ОБЕРІГ", а саме: прибрати відомості, щодо "ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ" відносно нього; зняти його з розшуку та направити повідомлення до Національної поліції України про скасування розшуку і скасування доставки до ТЦК та СП.
13.02.2026 року листом № УП/622 відповідач повідомив позивача, що, клопотання про можливість закриття справи про адміністративне правопорушення залишено без реалізації. При відпрацюванні клопотання, що потребувало додаткового збору облікової інформації, наявної в ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено факт порушення вимог пункту 2 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21.03.2024 року № 3621-IX в редакції Закону від 12.02.2025 року №4235-IX, яким було встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом були зобов'язані до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Таким чином, позивач при наявності статусу "обмежено придатний до військової служби" відповідно до постанови ВЛК в термін до 05.06.2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив порушення вимог абз.4 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та пункт 2 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", за порушення якого передбачено адміністративну відповідальність. Так, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. Згідно із обліковими базами даних, наявними в Металургійно-Довгинцівському ОР у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-яка актуальна інформація про проходження позивачем медичного огляду після 28.11.2007 року відсутня. Рекомендовано в подальшому, невідкладно отримати направлення для проходження медичного огляду або в ТЦК та СП, або самостійно через мобільний застосунок "Резерв+".
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Як видно з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.
З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно нього не складався, суд зазначає, що відомості до Реєстру відносно позивача внесені безпідставно.
За приписами частини восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання саме відповідача, як орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вчинити певні дії.
Тобто, доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд доходить висновку про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 1 064,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма