Справа № 148/346/26
Провадження №1-кс/148/276/26
06 травня 2026 року м. Тульчин
Слідча суддя Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина клопотанням старшого слідчого СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12025020180000346 від 05.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, про накладення арешту на майно,-
встановила:
Старший слідчий СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з вказаним вище клопотанням, яке погоджено із прокурором Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, а саме: земельну ділянку із кадастровим номером 0524383800:01:001:0316 площею 0,9729 га; транспортний засіб марки Audi 80, д.н.з НОМЕР_1 , 1980 року випуску VIN: НОМЕР_2 , які на праві приватної власності належать підозрюваній ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_6 21.04.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
Вказане кримінальне правопорушення, згідно ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів. Санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Враховуючи те, що санкцією ч. 2 ст. 149 КК України передбачена можлива конфіскація майна, з метою забезпечення судового рішення у частині можливої конфіскації майна, керуючись ст. 170 КПК України слідчий просить накласти арешт на належне підозрюваній майно, яке зазначено вище.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали за викладених в ньому обставин та просили задовольнити. Слідчий зазначив, що станом на 26.04.2026 року у власності підозрюваної перебувала квартира у м. Вінниці, яку вона подарувала сину, а тому вважає, що ОСОБА_6 в подальшому може також може вчиняти дії щодо приховування належного їй майна.
Прокурор просив арештувати належне підозрюваній майно шляхом заборони їй чи іншим особам від її імені здійснювати розпорядження даним майном, зокрема його відчуження.
Підозрювана ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила щодо клопотання слідчого та арешту майна.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя доходить висновку, що клопотання підлягає задоволенню за наступних підстав.
З матеріалів, доданих до клопотання, слідчим суддею встановлено, що СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025020180000346 від 05.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.
21.04.2026 року ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України. Обґрунтованість даної підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: проведеними негласними слідчо-розшуковими діями; протоколами обшуків; допитом потерпілих та свідків; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 21.04.2026, які долучені до клопотання.
Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає для забезпечення можливої конфіскації.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У даному випадку метою арешту майна є забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від пяти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю підозрюваного.
З інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 04.05.2026 слідчою суддею встановлено, що за ОСОБА_6 на праві власності зареєстровано земельну ділянку із кадастровим номером 0524383800:01:001:0316 площею 0,9729 га.
З відповіді Територіального сервісного центру МВС № 0544 від 05.05.2026, адресованої слідчому, вбачається, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 05.05.2026, за ОСОБА_6 зареєстрований транспортний засіб AUDI 80 1.6, 1980 року випуску, дата реєстрації 19.09.2026 року.
З огляду на викладене, з урахуванням доведеності слідчим правової підстави для арешту майна, того, що арешт майна є тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення можливої конфіскації майна, наявності ризиків щодо відчуження майна, розумності та співмірності обмеження права власності завданням у даному кримінального провадженні щодо захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, з метою забезпечення проведення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, слідча суддя дійшла висновку про задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст.131, 132, 167, 168, 170-175, 309, 395 КПК України, слідчий судд:
постановив:
Клопотання слідчого задовольнити.
В межах кримінального провадження № 12025020180000346 від 05.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, накласти арешт на належне на праві власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме:
- земельну ділянку із кадастровим номером 0524383800:01:001:0316 площею 0,9729 га;
- транспортний засіб марки Audi 80, д.н.з НОМЕР_1 , 1980 року випуску VIN: НОМЕР_2 ,
шляхом заборони власнику майна чи третім особам від її імені розпорядження (відчуження, перетворення) вказаним майном.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 11.05.2026.
Суддя ОСОБА_1