Справа № 148/2226/23
Провадження №2-р/148/1/26
04 травня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Штифурко Л.А.,
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засдіанні в залі суду м. Тульчина заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про роз'яснення рішення суду від 03.06.2024 у справі № 148/2226/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору та стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування за законом,-
встановив:
В квітні 2025 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з вказаною вище заявою, в якій просять роз'яснити рішення суду у справі №148/2226/23 за їх позовом до Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування за законом в частині, що стосується розміру частки, визначеної рішенням суду за кожним з позивачів або виділеної земельної ділянки (площею та кадастровим номером) за кожним з позивачів окремо, оскільки дане рішення є не зовсім зрозумілим та державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації права власності на земельні ділянки.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, відомостей про причини неявки суду не повідомили, з заявами про відкладення судового засдіання до суду не звертались.
Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення, суд розглянув заяву за їх відсутності.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку неявкою всіх учасників справи розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши представлені докази, матеріали цивільної справи № 1248/2226/23, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №233/3676/19 вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
За своєю правовою суттю роз'яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз'яснення полягає в тому, що суд не в праві давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз'яснити положення постановленого рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Виходячи з цієї норми закону, роз'яснення рішення суду це уточнення, більш чітке і зрозуміле викладення справжнього його змісту.
Роз'яснення рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового рішення суду. Таким чином, суд роз'яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб'єкта, якому надано право звернення за відповідним розясненням.
Між тим, необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце ймовірність неправильного його виконання чи невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Стаття 271 ЦПК України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Виходячи із системного тлумачення положеньст. 271 ЦПК України, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховую-ться висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, №303А, п.2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Зважаючи на вказане, суд у судових рішеннях має навести аргументи, доводи і мотиви, на яких воно ґрунтується, і не зобов'язаний зазначати у ньому відповіді на кожен аргумент сторін у справі.
Як вбачається з рішення Тульчинського районного суду Вінницької області 03.06.2024 від у справі № 148/2226/23 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 право на завершення приватизації земельних ділянок, розташованих на території Шпиківської територіальної громади Тульчинського району (колишня Юрківська сільська рада Тульчинського району): площею 1,4838 га ріллі на плані під № 318 згідно Додатку № 3 та площею 1,4851 га під багаторічними насадженнями на плані № 39 згідно Додатку № 4 до розпорядження голови Тульчинської районної державної адміністрації № 631-р від 21.12.2006 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні частки (паї) громадянам на території Юрківської сільської ради". Вказане рішення набрало законної сили, позивачами не оскаржувалось.
Крім того, з представленої заявниками копії рішення Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 14.04.2025 № 3449 (а.с. 196) судом встановлено, що селищна рада 48 сесії 8 скликання, керуючись п. 34 ст. 26 Закону 2Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі статей 12,81,91,125,126 Земельного кодексу України, статтями 3, 22, 25,55 Закону України "Про землеустрій", з урахуванням рішення Тульчинського районного суду Вінницької області № 148/2226/23 від 03.06.2024, вирішила:
1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості), гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на території Шпиківської селищної ради, розроблену ТОВ «ГРАУНД»/в 2025 році;
2. Виділити гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 в
натурі (на місцевості) земельні ділянки (земельні частки (паї)) площею - 1,4851 га, кадастровий номер 0524387200:01:001:0748, та площею - 1,4838 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:1055, на території Шпиківської селищної ради за межами с. Юрківка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ - 01.01);
3. Гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримати відповідні документи згідно чинного законодавства.
Отже, фактично рішенням Шпиківської селищної ради від 14.04.2025 № 3449 рішення суду від 03.06.2024 виконано, оскільки заявники реалізували своє право на завершення приватизації земельних ділянок після смерті матері.
Доводи заявників про те, що рішення суду є незрозумілим, оскільки ним не визначено розміру частки земельних ділянок за кожним з позивачів або виділеної земельної ділянки (площею та кадастровим номером) за кожним з позивачів окремо, у звязку з чим державний реєстратор відмовляє їм у державній реєстрації права власності на вказані земельні ділянки безпідставні з огляду на таке.
Судовим рішенням від 03.06.2024 жодне майно, в тому числі земельні ділянки, між сторонами не ділилось. Так само за сторонами не визнавалось право власності на земельні ділянки чи їх частки в порядку спадкування після смерті матері, оскільки таке право власності спадкодавцеві не належало. Суд лише визнав право на завершення приватизації земельних ділянок, право на яке мала спадкодавець. Підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки, виділені заявникам в результаті реалізації ними права на приватизацію, є саме рішення Шпиківськоїселищної ради від 03.06.2024 року, а не судове рішення від 03.06.2024.
Таким чином, суд доходить висновку, що зміст рішення Тульчинського районного суду від 03.06.2024 у справі № 148/2226/23 є цілком зрозумілим та конкретним, рішення ухвалено з урахуванням принципу диспозитивності в межах заявлених позовних вимог з додержанням норм ст.ст.263-265 ЦПК України. Заявниками ж фактично порушено питання про зміну рішення суду шляхом внесення в нього нових даних стосовно поділу (визначення розміру частки кожного) у приватизованому майні, які не були предметом судового розгляду, у звязку з чим підстав для задоволення заяви суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 258, 260, 271, 273,ЦПК України, суд -
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розясненні рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.06.2024 у справі №148/2226/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору та стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування за законом.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала складена 11.05.2026.
Суддя Л.А. Штифурко