Справа № 148/1353/26
Провадження №1-кс/148/283/26
Іменем України
08 травня 2026 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
Слідчий суддя Тульчинського районного суду
Вінницької області ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
слідчого Тульчинського РВП ГУНП ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026240040002731 від 20.04.2026, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 407 ч.5, ст. 185 ч.4 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приозерне, Кілійського району, Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, на підставі ст. 89 КК України не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 407 ч.5, ст. 185 ч.4 КК України,
Органами досудового розслідування встановлено, що 05.02.2026 солдат ОСОБА_5 призваний на військову службу за мобілізацією, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 37 від 05.02.2026 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України курсант навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , учинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 07.02.2026 не пізніше 15:20 год. солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, на особливий період, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась у населеному пункті АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 05.05.2026, тобто до моменту затримання останнього в порядку ст. 208 КПК України, працівниками Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про вчинене самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Крім того, 05.05.2026 близько 15:20 год солдат ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання свого знайомого - ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_3 , у приміщенні житлового будинку вживав з останнім спиртні напої.
Після розпивання спиртних напоїв солдат ОСОБА_5 пішов до іншої кімнати вказаного житлового будинку, а ОСОБА_8 залишився у кімнаті, де вони спільно вживали спиртні напої. В цей час, солдат ОСОБА_5 помітив куртку, яка знаходилась на стільці, що належить ОСОБА_8 , та в цей час в нього виник раптовий кримінально-протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме вчинення крадіжки.
У подальшому, солдат ОСОБА_5 , взявши до рук згадану вище куртку, перевірив вміст її кишень та у одній з яких виявив грошові кошти у розмірі 8000 гривень купюрами номіналом по 200 та 500 гривень, якими вирішив незаконно заволодіти. Продовжуючи кримінально-протиправні дії, спрямовані на таємне заволодіння чужим майном, солдат ОСОБА_5 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, переслідуючи мету власного збагачення за рахунок інших осіб, таємно, протиправно, завідомо знаючи, що вказані грошові кошти є чужими для нього, тобто такими, що перебувають у власності іншої особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану протиправно заволодів ними та поклав їх до власної кишені.
Після вказаний дій, солдат ОСОБА_5 , утримуючи викрадене майно, а саме грошові кошти в сумі 8000 гривень при собі, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду на вказану суму.
До ЄРДР внесено відомості за № 62026240040002731 від 20.04.2026, за ознаками злочину, передбачених ст.ст. 407 ч.5, ст. 185 ч.4 КК України.
05.05.2026 о 21:06 год. солдата ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 КПК України, та в подальшому встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні злочину, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.
Вина солдата ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: актом проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини курсантом навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдатаОСОБА_5 , відповідно до якого останній самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 без поважних причин в умовах дії правового режиму воєнного стану, протоколами огляду, протоколом допиту потерпілого, протоколами допиту свідків, протоколами впізнання, вилученими речовими доказами, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
На думку сторони кримінального провадження, що звернулася з клопотанням, на даному етапі досудового розслідування, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тому є необхідність обрання йому запобіжного заходу співрозмірного з вчиненим правопорушенням та завданими його діями наслідкам, та що у своїй сукупності вказує про неможливість запобігання вказаним вище ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою.
В судовому засіданні процесуальний прокурор та слідчий Тульчинського РВП клопотання підтримали в повному обсязі, з обставин викладених вище, зазначивши про необхідність обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши про обґрунтованість підозри та наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, без застосування застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 не заперечили щодо задоволення клопотання. Також сторона захисту просить застосувати заставу.
Заслухавши позиції учасників судового розгляду, дослідивши представлені матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
20.04.2026, органом досудового розслідування внесено відомості до ЄРДР за № 62026240040002731, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до протоколу затримання, 05.05.2026, о 21:06 год., відповідно до вимог ст. 207-211 КПК України, ОСОБА_5 був затриманий та в порядку, визначеному ст. ст. 276-278 КПК України, останньому, оголошено повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Вирішення питання про обрання запобіжного заходу судом відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 183 ч. 1 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно положення п. «с» ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, передбачено, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Крім того, у п. 34 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010, суд зазначає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Аналогічна позиція викладена у рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України», де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі.
Також, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» в пункті 175 зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» за №33977/96 від 26.07.2010, ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, з врахуванням зазначених норм КПК України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину та за яке передбачено найсуворіше покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а також слідчим доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, а саме:
- ОСОБА_5 , може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки в останнього відсутні міцні соціальні зв'язки, а також наявне усвідомлення безальтернативного покарання, у вигляді позбавлення волі;
- незаконно впливати на свідків та потерпілого, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі солдат ОСОБА_5 матиме можливість незаконного впливу на свідків та потерпілого з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування, крім того із зазначеними особами він особисто знайомий;
- може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, так як останній вчинив самовільне залишення військової частини, а також крадіжку.
Інші, більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 з наступних причин: особисте зобов'язання - є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи особу підозрюваного, його характеристику, характер вчиненого злочину та міру можливого покарання; домашній арешт також не повною мірою зможе запобігти наявним ризикам, оскільки підозрюваний, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи те, що на даний період часу виникає складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
Таким чином, суд переконаний в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вчинені підозрюваним ОСОБА_5 кримінальні правопорушення мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлені тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, а також суспільний інтерес, оскільки зазначений злочин вчинений в умовах воєнного стану.
При обрані запобіжного заходу суд враховує вимоги ст.183 КПК України, пунктом 4 частини 2 якої передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також обумовлена співрозмірністю з вчиненим кримінальними правопорушеннями та завданими його діями наслідкам, а також відсутністю підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З врахуванням вимог ст.183 ч.3 КПК України відносно підозрюваного ОСОБА_5 також необхідно визначити розмір застави в межах, визначених ст. 182 ч.5 п.2 КПК України, у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб (в сумі 133120,00 гривень), оскільки саме такий її розмір може забезпечити виконання останнім на час досудового слідства покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 ч. 5 п. п. 1-3 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026240040002731 від 20.04.2026, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 407 ч.5, ст. 185 ч.4 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задоволити.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приозерне, Кілійського району, Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, на підставі ст. 89 КК України не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 407 ч.5, ст. 185 ч.4 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою, строком шістдесят днів та утримувати його в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№ 1).
Початок строку дії запобіжного заходу обраховувати з 05.05.2026 та який закінчується 03.07.2026 о 10:15 год. включно.
Визначити розмір застави, який здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків - сорока розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120,00грн. (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень), після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України. З дня внесення застави строком на два місяці покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п. п. 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не залишати місце постійного проживання, без дозволу слідчого, прокурора, або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання - не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали негайно вручити сторонам.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 08.05.2026 о 13:00 год.
Слідчий суддя