м. Вінниця
11 травня 2026 р. Справа № 120/7200/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невидачі талона-підтвердження про отримання письмової заяви від 28.04.2025 року, ненадання відповіді на письмову заяву від 28.04.2025 року, незабезпечення права бути добровільним безоплатним донором крові та компонентів крові.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 30.07.2011 відбуває покарання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №120/11244/24 від 11 грудня 2024 року визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" щодо не розгляду у встановлений строк звернення ОСОБА_1 від 11.06.2024 про забезпечення права бути добровільним безоплатним донором крові та компонентів крові та щодо невидачі талона-підтвердження про отримання його письмової заяви від 11.06.2024. Зобов'язано Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№1)" розглянути звернення ОСОБА_1 від 11.06.2024 про забезпечення права бути добровільним безоплатним донором крові та компонентів крові та надати відповідь у встановлений Законом України "Про звернення громадян" строк.
28 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою в якій просив невідкладно повідомити в письмовій формі причини невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/11244/24.
Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом про результати розгляду поданої ним заяви та прийняте за результатами її розгляду рішення його повідомлено не було, будь-якої відповіді від відповідача він не отримував.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими є Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України).
Відповідно до частини 1 статті 7 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 2 ст. 7 КВК України).
Частиною четвертою статті 7 КВК України визначено, що правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
В свою чергу, порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі визначені статтею 151 КВК України. Так, частиною 2 статті 151 КВК України вказує, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Статтею 8 КВК України передбачені основні права засуджених. Зокрема одним із них є право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.
Подібні за змістом положення закріплені в Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2013 №1304/5. Зокрема, звернення (кореспонденція) засуджених чи осіб, взятих під варту, до адміністрації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Міжнародного кримінального суду, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань подаються до адміністрації установи виконання покарань, слідчого ізолятора. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому чи особі, взятій під варту, видається талон-підтвердження (додаток 1). Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату з урахуванням вимог Закону України "Про попереднє ув'язнення", Кримінально-виконавчого та Кримінального процесуального кодексів України (п.4 розділу І).
Разом з тим, Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 (далі - Правила), які є обов'язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.
У пункті 2 розділу II Правил наведено перелік прав засуджених та при цьому уточнено, що засудженим можуть надаватися й інші права, реалізація яких не суперечить меті покарання, порядку і умовам виконання та відбування покарання, однак при забезпеченні прав засуджених не повинні порушуватися встановлений порядок та умови відбування покарання, права і законні інтереси інших осіб.
Відповідно до розділу ІІІ Правил, засуджені мають право подавати пропозиції, заяви та скарги в усній чи письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам.
Адміністрація установ виконання покарань має забезпечити виконання вимог Закону України "Про звернення громадян".
Відповідно до положень статті 15 Закон України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Частиною першою статті 20 вказаного Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як уже встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 28 квітня 2025 року в якій просив повідомити в письмовій формі причини невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/11244/24.
Матеріали справи не містять доказів надання позивачу відповіді на заяву від 28 квітня 2025 року, так само як і доказів видачі йому талона-підтвердження про її отримання.
Доказів протилежного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень надано не було.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення / вчинення дій, що входить до його виключної компетенції.
Ненадання відповідачем у визначений законом строк відповіді на заяву позивача від 28 квітня 2025 року, а також невидача талона-підтвердження про її отримання свідчать про невиконання покладених на відповідача обов'язків та, як наслідок, про допущення ним протиправної бездіяльності.
При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, та в цьому випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви від 28 квітня 2025 року.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 28 квітня 2025 року та щодо невидачі талона-підтвердження про її отримання.
Оскільки, відповідач належним чином не розглянув заяву від 28 квітня 2025 року та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд в контексті спірних правовідносин може зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача.
Таким чином, виходячи із обставин цієї справи та беручи до уваги те, що відповідачем не розглянуто заяву позивача, суд доходить висновку, що належним способом захисту буде зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 28 квітня 2025 року.
При цьому, відповідач не направив суду відзив на позовну заяву та не надав заперечень стосовно наведених позивачем у позові обставин про протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви від 28.04.2025 року та невидачі талона-підтвердження про її отримання.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, керуючись частиною 4 статті 159 КАС України, суд кваліфікує неподання відзиву на позовну заяву відповідачем, як визнання позову.
В контексті наведених норм суд констатує, що відповідачем у даній справі не надано доказів розгляду заяви від 28.04.2025 року та видачі талона-підтвердження про її отримання.
Щодо позовних вимог в частині забезпечення права позивача бути добровільним безоплатним донором крові та компонентів крові суд зазначає, що такі задоволенню не підлягають, оскільки заява позивача від 28 квітня 2025 року не містила відповідних вимог, а стосувалася виключно надання інформації про причини невиконання судового рішення.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.04.2025 року та невидачі талона-підтвердження про її отримання.
Зобов'язати Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№1)" розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 року.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 );
Відповідач: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ 08562602).
Суддя Свентух Віталій Михайлович