Справа №760/29364/25
Провадження №2/760/4216/26
«11» травня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Тесленко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
у жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Бєдного І.М., звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_2 . Шлюб між сторонами зареєстровано 30 січня 2021 року про що зроблено актовий запис №111. Від зазначеного шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 , виданим Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Після народження дитини спільне проживання подружжя фактично припинилося. Подальше спільне життя не склалося через розбіжності у поглядах, конфлікти, відсутність взаєморозуміння та належної участі відповідача у житті сім'ї. Відповідач проживає окремо від позивачки, матеріальної допомоги на утримання дитини систематично не надає, не бере участі у вихованні та забезпеченні потреб сина. Позивачка самостійно виховує малолітнього ОСОБА_3 , піклується про його здоров'я, харчування, навчання та розвиток, несе всі витрати на його утримання. З огляду на зростання цін на продукти, дитячі речі, медичне обслуговування, позивачка не має змоги повноцінно забезпечувати дитину без участі батька у виконанні його обов'язків. Водночас відповідач є працездатним чоловіком, має можливість отримувати постійний дохід та брати участь у фінансовому забезпеченні дитини. Незважаючи на неодноразові усні прохання позивачки, відповідач добровільно кошти на дитину не сплачує, від обов'язку ухиляється. Фактична поведінка відповідача свідчить про його ухилення від виконання батьківського обов'язку щодо утримання дитини. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень життя для дитини, Позивач одна не може забезпечити, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти у розмірі 1 / 4 частки всіх видів доходів. Станом на 21 жовтня 2021 року, Відповідач є військовослужбовцем Національної гвардії України, вч НОМЕР_2 . Отже, слід зазначити, що істотних обставин, які могли б унеможливити виконання Відповідачем своїх батьківських обов'язків немає. Оскільки Відповідач є цілком працездатним та таким, що немає, а ні інших неповнолітніх дітей, а ні непрацездатних батьків, які б перебували на його утриманні. Відсутність даних обставин, дає можливість Відповідачу в повній мірі виконувати покладені на нього законодавством зобов'язання, а саме сплачувати аліменти на утримання свої дитини, до досягнення нею повноліття. З врахуванням наведеного просив стягнути з ОСОБА_2 1 / 4 частини від усіх видів його заробітку але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку до досягнення.
23 жовтня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 30 жовтня 2025 року.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялися запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Остання відповідь на запит надійшла до суду 19 листопада 2025 року.
28 листопада 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про долучення доказів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Ухвала від 03 грудня 2025 року та копія позовної заяви з доданими до неї документами надсилалася за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 . Разом з тим, до суду повернувся поштовий конверт із вказаними документами з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справ № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Станом на день винесення рішення відзив на позовну заяву не надійшов. Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 30 січня 2021 року між позивачем і відповідачем Солом'янським районним у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб серії НОМЕР_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №111 (а.с. 4).
В шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 06 травня 2021 року, Солом'янським районним у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серії НОМЕР_4 , про що зроблено відповідний актовий запис №1822 (а.с. 5).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, фактично проживають за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 24 - 27).
Згідно довідки №31 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Солом'янського району міста Києва, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26 квітня 2024 року є дитиною яка перебуває на диспансерному обліку або має статус «дитина-інвалід» та з 04 травня 2025 року потребує домашнього догляду (а.с. 15).
Як вбачається з матеріалів справи дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Відповідачем пояснень та доказів на спростування наведеного, а також щодо неможливості надавати допомогу дитині до суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
У відповідності до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому, суд зважає на те, що прожитковий мінімуму для дитини відповідного віку встановлено Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік».
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтей 150 СК України обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов'язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.
Суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки стягнення аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Суд відзначає, що відповідач має конституційний обов'язок утримувати свого неповнолітнього сина до досягнення ним повноліття.
Отже, зважаючи, що відповідач свій обов'язок по утриманню дитини належним чином не виконує, дитина проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні, з врахуванням положень ч. 5 ст. 183 СК України, суд приходить до висновку, що на користь позивача слід стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1 / 4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із відомостями та доказами, наявними в матеріалах справи.
Крім того, варто зазначити, що Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" Case of HUNT v. UKRAINE, №31111/04, § 54).
Суд вважає, що аліменти, визначені судом, на утримання дитини забезпечать матеріальні потреби дитини з урахуванням її віку і стану здоров'я, а також забезпечать нормальні фізіологічні потреби. При визначенні розміру аліментів, суд виходить також із засад розумності та справедливості, вимог забезпечення належного матеріального утримання дитини та його гармонійного розвитку.
Крім того, суд роз'яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку статті 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Матеріали справи будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач звільнений від оплати судового збору не містять.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 133, 137, 141, 258 - 259, 263 - 265, 279, 352, 354 - 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 / 4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 22 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_6 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя І. О. Тесленко