Справа №760/13018/26
1-кс/760/6405/26
Про обрання запобіжного заходу
(повний текст)
04 травня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого ОСОБА_6 , погоджене прокурором ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження № 12026100090001038, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.05.2026 стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Івано-Франківськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Виходячи із змісту поданого клопотання, в провадженні слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12026100090001038 від 02.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
02.05.2026 органом досудового розслідування повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Івано-Франківськ, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, який діє по теперішній час.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 02 травня 2026 року приблизно о 08 годині 30 хвилині ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 перебували поряд із магазином «Фора» ТОВ «Фора», що за адресою: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 45, та в подальшому зайшли до вище вказаного магазину.
У подальшому, приблизно о 08 год. 30 хв. перебуваючи в приміщенні торгової зали магазину «Фора», ОСОБА_5 направився до відділу з продовольчими товарами, а ОСОБА_7 підійшов до відділу з алкогольними напоями.
В цей час у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне, викрадення чужого майна, що належить магазину «Фора» ТОВ «Фора».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи мету незаконно збагатитись за рахунок крадіжки чужого майна, взяв з полиці дві упаковки «Вермішель Reeva швид приготув смак сиру» артикул 956395 вартістю 12,90 гривень з урахуванням ПДВ та 10,75 гривень без урахування ПДВ за кожну.
Після цього, ОСОБА_5 утримуючи при собі дві упаковки «Вермішель Reeva швид приготув смак сиру» артикул 956395, підійшов до ОСОБА_7 та поклав дві упаковки «Вермішель Reeva швид приготув смак сиру» на полицю.
У подальшому, ОСОБА_7 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_5 вчинити таємне викрадення чужого майна, взяв з полиці одну пляшку алкогольного напою «Віскі Джеймсон» об'ємом 0.7 літра, артикул 955145 вартістю 887 гривень з урахуванням ПДВ та 739,16 гривень без урахування ПДВ і поклав її до поліетиленового пакету, який ОСОБА_5 тримав у руках.
Після цього, ОСОБА_5 взяв з полиці дві пляшки алкогольного напою «Віскі Джеймсон» об'ємом 0.7 літра, артикул 955145 вартістю 887 гривень з урахуванням ПДВ та 739,16 гривень без урахування ПДВ кожна та три пляшки алкогольного напою «Віскі Джеймсон» об'ємом 1 літр, артикул 470926 вартістю 1299 гривень з урахуванням ПДВ та 1082,50 гривень без урахування ПДВ кожна, які поклав до поліетиленового пакету, який він тримав у руках, а ОСОБА_7 , взяв з полиці дві упаковки «Вермішель Reeva швид приготув смак сиру» артикул 956395, які там залишив ОСОБА_5 та поклав до поліетиленового пакету, який тримав у руках ОСОБА_5 .
Продовжуючи свої злочинні дії, направленні на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 діючи, таємно, бажаючи настання майнової шкоди для ТОВ «Фора» направився на вихід з магазину, та впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії носять таємний характер, вирішив до касової зони для розрахунку за товар не підходити, та вийшов з магазину через зону призначену для входу в торгівельну залу магазину, після чого зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим товаром на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_5 , заподіяв ТОВ «Фора» майнової шкоди на загальну суму 6583,80 гривень з урахуванням ПДВ та 5486,50 гривень без урахування ПДВ.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
02.05.2026 о 13:56 годині в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, фактичний час затримання 09:20 година 02.05.2026.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник проти задоволення клопотання в частині застосування тримання під вартою заперечувала, зазначила, що наведені у клопотанні ризики не мають такого ступеня інтенсивності, який би виправдовував застосування найбільш суворого запобіжного заходу, та просила застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний підтримав позицію захисника, просив не застосовувати до нього тримання під вартою та запевнив слідчого суддю, що буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Вислухавши думки учасників судового засідання, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та слідчого судді, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність місця проживання, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, а також інші обставини, що мають значення для обрання запобіжного заходу.
Слідчий суддя виходить із того, що на цій стадії кримінального провадження вирішується питання про наявність обґрунтованої підозри у розумінні стандарту, достатнього для застосування запобіжного заходу, без вирішення питання про доведеність винуватості особи по суті пред'явленої підозри.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на цій стадії підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні даних.
Так, підозра підтверджується даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.05.2026 у ОСОБА_8 , згідно з якими зафіксовано звернення щодо обставин заволодіння майном магазину «Фора» ТОВ «Фора» за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 45.
Крім того, підозра підтверджується даними протоколу огляду місця події від 02.05.2026, відповідно до яких оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення, а саме приміщення магазину «Фора» ТОВ «Фора», що за адресою: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 45, та встановлено обставини, які мають значення для перевірки фактичних обставин події.
Також підозра підтверджується даними показань свідка ОСОБА_8 , який повідомив відомості щодо факту виявлення викрадення товару, обставин події та майна, яким було заволоділо невстановлена на момент звернення особа.
Підозра підтверджується даними показань свідка ОСОБА_7 , який повідомив відомості про перебування разом із ОСОБА_5 у приміщенні магазину, обставини взяття товару з полиць, поміщення товару до поліетиленового пакету та подальший вихід із магазину.
Підозра підтверджується даними показань свідка ОСОБА_9 , якими встановлено обставини, що мають значення для перевірки факту перебування підозрюваного у магазині, способу заволодіння товаром, а також подальших дій особи після проходження торгової зали.
Крім того, підозра підтверджується даними протоколів оглядів документів та переглядів відеозаписів, з яких вбачається перебування ОСОБА_5 у торговій залі магазину, переміщення його між відділами з продовольчими товарами та алкогольними напоями, взяття товару з полиць, поміщення товару до пакету та вихід із магазину без проведення розрахунку через касову зону.
Окремо слідчий суддя враховує дані показань підозрюваного ОСОБА_5 , які у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають достатні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри саме на цій процесуальній стадії.
Таким чином, наведені дані у своїй сукупності є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України є обґрунтованою у розумінні ст. 177, 178, 194 КПК України.
Разом з тим, наявність обґрунтованої підозри сама по собі не є безумовною підставою для застосування до особи найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вирішальним є встановлення реальності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, їх інтенсивності, а також доведеність прокурором неможливості запобігти таким ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Сторона обвинувачення посилається на ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та слідчого судді. На підтвердження цього ризику прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Слідчий суддя погоджується, що ризик переховування у цьому кримінальному провадженні існує, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, його вчинення в умовах воєнного стану та реальна перспектива призначення покарання у виді позбавлення волі можуть об'єктивно впливати на процесуальну поведінку підозрюваного та спонукати його до уникнення кримінальної відповідальності.
Вказаний ризик підтверджується даними повідомлення про підозру, з якого вбачається кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, даними протоколу затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, відповідно до яких ОСОБА_5 затримано після події за фактичного часу затримання 09:20 год. 02.05.2026, а також даними матеріалів провадження щодо наявності у підозрюваного місця реєстрації в Рівненській області та тимчасового проживання у м. Києві у хостелі.
Разом з тим, цей ризик за своїм ступенем не є значним. У клопотанні не наведено даних про те, що ОСОБА_5 після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення здійснював підготовчі дії до тривалого переховування, змінював документи, бронював квитки, вживав заходів для виїзду за межі України, намагався залишити місце реєстрації або уникав процесуального контакту з органом досудового розслідування після затримання. Отже, ризик переховування існує, однак він має помірний характер та може бути належним чином нівельований шляхом застосування домашнього арешту у нічний час із покладенням процесуальних обов'язків.
Сторона обвинувачення також посилається на ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни останніми показань щодо фактичних обставин кримінального правопорушення.
Оцінюючи цей ризик, слідчий суддя враховує, що він підтверджується даними показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які повідомили органу досудового розслідування відомості щодо обставин події, а також даними клопотання, з яких вбачається, що підозрюваний після отримання копії клопотання обізнаний із колом осіб, показання яких мають значення для кримінального провадження.
При цьому слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 за змістом клопотання безпосередньо перебував разом із ОСОБА_5 у приміщенні магазину та був очевидцем частини подій, у зв'язку з чим у підозрюваного теоретично може виникнути процесуальний інтерес у спілкуванні з ним щодо змісту вже наданих або майбутніх показань.
Разом з тим, наведений ризик також не має високої інтенсивності. У клопотанні не зазначено даних про те, що ОСОБА_5 після затримання чи повідомлення про підозру телефонував свідкам, зустрічався з ними, передавав їм повідомлення, просив змінити показання, погрожував або іншим способом намагався вплинути на їхню процесуальну позицію. Наявність попереднього контакту зі свідком ОСОБА_7 створює можливість такого ризику, однак не доводить його високого ступеня.
За цих обставин слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків є наявним, але невеликим, а його мінімізація може бути забезпечена шляхом нічного домашнього арешту, який обмежить можливість неконтрольованих переміщень та контактів у найменш контрольований час доби, а також шляхом обов'язку прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.
Сторона обвинувачення також зазначає про ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, посилаючись на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного корисливого тяжкого кримінального правопорушення проти власності з метою незаконного збагачення.
Слідчий суддя враховує, що цей ризик підтверджується даними повідомлення про підозру, з яких вбачається корисливий характер інкримінованих дій, способом їх вчинення у приміщенні магазину шляхом таємного винесення товару без розрахунку, а також даними протоколів оглядів документів та переглядів відеозаписів, які фіксують поведінку підозрюваного у торговій залі, спрямовану на заволодіння чужим майном.
Водночас цей ризик також не досягає рівня, який би виправдовував застосування тримання під вартою. У клопотанні відсутні дані про те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово вчиняв аналогічні кримінальні правопорушення, має незняті чи непогашені судимості за корисливі злочини, перебував у розшуку, порушував раніше застосовані запобіжні заходи або після події вчинив нові протиправні дії. Сам по собі корисливий мотив інкримінованого кримінального правопорушення свідчить про наявність відповідного ризику, проте його інтенсивність у цьому кримінальному провадженні є невисокою.
З урахуванням викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні наявні, однак вони не є значними за своїм характером та ступенем. Їх реальність випливає з тяжкості пред'явленої підозри, способу вчинення інкримінованого діяння, корисливого мотиву, даних про тимчасове проживання підозрюваного у хостелі та наявності свідків, з якими підозрюваний може бути обізнаний. Водночас конкретних даних про активні спроби переховування, впливу на свідків або вчинення нових кримінальних правопорушень стороною обвинувачення не наведено.
Слідчий суддя також враховує, що предметом інкримінованого кримінального правопорушення є товар, який, за змістом клопотання, належить магазину «Фора» ТОВ «Фора», а розмір заявленої майнової шкоди становить 6583,80 гривень з урахуванням ПДВ та 5486,50 гривень без урахування ПДВ. Зазначена обставина не впливає на кваліфікацію дій за ч. 4 ст. 185 КК України, враховуючи вчинення діяння в умовах воєнного стану, однак має значення для оцінки пропорційності обраного запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оцінюючи доводи клопотання у цій частині, слідчий суддя вважає, що прокурор довів наявність обґрунтованої підозри та наявність окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак не довів недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для їх нейтралізації.
Клопотання містить загальне твердження про те, що більш м'які запобіжні заходи призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження. Проте у клопотанні не наведено індивідуалізованих даних, чому саме нічний домашній арешт із забороною залишати житло у визначений час доби та з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .
Слідчий суддя враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими обмеження права особи на свободу допускається лише за встановленою законом процедурою та за умови належної процесуальної необхідності. Застосування тримання під вартою не може ґрунтуватися виключно на тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення або формальному посиланні на ризики, оскільки кожен ризик має бути підтверджений конкретними даними, а необхідність найбільш суворого запобіжного заходу має бути переконливо обґрунтована прокурором.
У цьому кримінальному провадженні слідчий суддя не вбачає достатніх підстав для висновку, що забезпечення належної поведінки ОСОБА_5 можливе виключно шляхом тримання його під вартою. З огляду на характер установлених ризиків, їх невисоку інтенсивність, відсутність даних про реальні спроби ухилення від органу досудового розслідування, фактичну відсутність даних про спроби впливу на свідків, а також відсутність даних про вчинення нових кримінальних правопорушень після події, застосування тримання під вартою було б надмірним втручанням у право особи на свободу.
Домашній арешт у нічний час, на переконання слідчого судді, є достатнім і співмірним запобіжним заходом у цій справі. Такий запобіжний захід обмежує свободу пересування підозрюваного у період доби, коли контроль за поведінкою особи є об'єктивно складнішим, унеможливлює нічні неконтрольовані переміщення, зменшує можливість контактів зі свідками поза процесуальним контролем, а також дисциплінує підозрюваного щодо виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Застосування нічного домашнього арешту також відповідає принципу пропорційності, оскільки забезпечує належний рівень процесуального контролю за підозрюваним, не перериває повністю його звичайну денну життєдіяльність, залишає можливість з'являтися за викликами слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, спілкуватися із захисником, виконувати інші законні обов'язки та водночас мінімізує ризики, встановлені у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного доцільним є покладення на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Саме такий комплекс обмежень і процесуальних обов'язків, у поєднанні з нічним домашнім арештом, є достатнім для запобігання ризику переховування, оскільки підозрюваний буде зобов'язаний перебувати за визначеним місцем проживання у нічний час, повідомляти про зміну місця проживання, не залишати населений пункт фактичного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду та з'являтися за першою вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді і суду.
Крім того, зазначений запобіжний захід є достатнім для мінімізації ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки перебування підозрюваного під процесуальним контролем, обов'язок з'являтися за викликами, заборона залишати житло у нічний час та необхідність дотримання встановлених обмежень створюють належний превентивний механізм для забезпечення правомірної поведінки.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є занадто суворим заходом процесуального примусу. Прокурор не навів переконливих та індивідуалізованих даних, які б свідчили, що нічний домашній арешт із покладенням наведених процесуальних обов'язків буде неефективним для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З огляду на встановлені обставини, слідчий суддя вважає доведеною наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак ці ризики є невеликими та можуть бути належним чином нейтралізовані шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту.
Саме нічний домашній арешт у цьому випадку є необхідним і достатнім, оскільки характер інкримінованого діяння, дані про місце реєстрації підозрюваного у селищі Гоща, дані про його тимчасове проживання у м. Києві, наявність свідків та корисливий мотив кримінального правопорушення потребують реального процесуального контролю за поведінкою ОСОБА_5 , проте встановлені ризики не досягають такого ступеня, який би виправдовував ізоляцію особи в умовах тримання під вартою. Нічний домашній арешт дозволяє забезпечити баланс між інтересами досудового розслідування та правом підозрюваного на свободу, створює достатні гарантії його належної процесуальної поведінки та відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194 КПК України.
Виходячи із зазначеного, слідчий суддя
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 21:00 до 08:00.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1)прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу;
2)не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме селище Гоща, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно.
Строк дії ухвали до 4 липня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити оперативному підрозділу за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 11 травня 2026 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1