Справа № 643/9340/26
Провадження № 1-кс/643/3731/26
11.05.2026 Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , дослідивши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_3 , яка полягає у нерозгляді клопотань,поданих у кримінальному провадженні №62025170020009297 від 09.07.2025, -
До Салтівського районного суду міста Харкова надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_3 , яка полягає у нерозгляді клопотань, поданих у кримінальному провадженні № 62025170020009297 від 09.07.2025.
В обґрунтування скарги заявник зазначив, що у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження № 62025170020009297 від 09.07.2025 за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень співробітниками УСБУ. У межах зазначеного кримінального провадження, відповідно до ст. 55 КПК України, 10.09.2025 ним було подано заяву про залучення його як потерпілого у зв'язку з тим, що кримінальним правопорушенням йому завдано матеріальної, фізичної та моральної шкоди. Однак станом на дату подання скарги слідчим ОСОБА_3 пам'ятку про права та обов'язки потерпілого йому не вручено, жодних слідчих дій за його участю не проведено. На думку скаржника, така бездіяльність слідчого порушує його права та законні інтереси. У зв'язку з викладеним просить зобов'язати слідчого залучити його до кримінального провадження як потерпілого, вручити пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, а також допитати його як потерпілого. Разом із цим ОСОБА_2 зазначив, що вважає за доцільне порушити питання щодо поновлення строку на подання скарги на зазначену бездіяльність слідчого, при цьому причин пропуску такого строку не навів.
Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що у межах зазначеного кримінального провадження 15.02.2026, керуючись правами потерпілого та в порядку ст. 220 КПК України, ним було подано клопотання про ознайомлення його як потерпілого з матеріалами кримінального провадження, яке, на його думку, було проігнороване слідчим. Надалі ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 13.04.2026, постановленою у справі № 643/5359/26 за результатами розгляду його скарги, слідчого було зобов'язано розглянути зазначене клопотання відповідно до вимог ст. 220 КПК України. Однак, як зазначає скаржник, станом на день подання даної скарги вказана ухвала слідчого судді слідчим не виконана, що, на його думку, свідчить про бездіяльність слідчого. У зв'язку з викладеним ОСОБА_2 просить зобов'язати слідчого розглянути його клопотання від 15.02.2026 з дотриманням вимог ст. 220 КПК України, а також виконати ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 13.04.2026 у справі № 643/5359/26.
Дослідивши скаргу та клопотання про поновлення строку на подання скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до п. 18 ч. 1ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Як визначено ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Частиною 1 статті 304 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно з ч.1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Тобто, в даному випадку 10-денний строк оскарження відповідної бездіяльності починається після спливу 3-денного строку з моменту подання клопотання.
Відповідно до ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного строку для подання цієї скарги, слідчий суддя враховує, зокрема, що причини пропуску такого строку можуть вважатися поважними якщо вони безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено, об'єктивно та незалежно від волі особи, яка пропустила строк, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась зі скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Так, ОСОБА_2 у скарзі зазначив, що вважає за доцільне порушити питання щодо поновлення строку на подання скарги на бездіяльність слідчого, яка полягає у нерозгляді його заяви про залучення його як потерпілого. Водночас жодних причин пропуску такого строку скаржником не наведено, що позбавляє слідчого суддю можливості вирішити питання щодо його поновлення.
Разом із цим слідчий суддя зауважує, що ОСОБА_2 раніше звертався до слідчого судді з іншими скаргами та клопотаннями у межах зазначеного кримінального провадження, а тому об'єктивних перешкод для своєчасного звернення зі скаргою судом не встановлено
За таких обставин слідчий суддя не вбачає підстав для поновлення строку, визначеного ст. 304 КПК України, для подання скарги на бездіяльність органу досудового розслідування та приходить до висновку про відмову у його поновленні.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 304 КПК України, скарга повертається якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст. 304 КПК України і слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Враховуючи викладене, скаргу ОСОБА_2 в частині вимог про зобов'язання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_3 , залучити його до кримінального провадження як потерпілого, слід повернути заявнику.
Щодо вимог ОСОБА_2 про зобов'язання слідчого розглянути його клопотання від 15.02.2026 з дотриманням вимог ст. 220 КПК України, а також виконати ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 13.04.2026 у справі № 643/5359/26, слідчий суддя зазначає, що у відкритті провадження у скарзі в цій частині слід відмовити, виходячи з такого.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
При цьому, статтею 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, а скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, відповідно до положень частини 2 цієї статті, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.304 КПК України, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора, що не підлягає оскарженню.
Зі змісту скарги вбачається, що заявник звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність службових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, яка полягає у невиконання ухвал суду, однак таке оскарження не передбачено ч.1 ст.303 КПК України.
Оскільки, скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора, що не підлягає оскарженню, тому відсутні підстави у відкритті провадження за даною скаргою.
Одночасно слідчий суддя зауважує, що статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Наслідки умисного невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, передбачені статтею 382 КК України.
За приписами ч. 5 ст. 532, ч. 2 ст. 534, ч. 4 ст. 535 КПК України, ухвали, зокрема, слідчого судді, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення; судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню; органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
Отже, обов'язок безумовного виконання, у тому числі ухвали слідчого судді, закріплено безпосередньо у законі та не потребує дублювання тверджень відповідного змісту в іншій ухвалі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 303, 304, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_3 , в частині вимог про зобов'язання слідчого залучити його до кримінального провадження №62025170020009297 від 09.07.2025 як потерпілого,- повернути заявнику.
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_3 , в частині вимог заявника про зобов'язання слідчого розглянути його клопотання від 15.02.2026 з дотриманням вимог ст. 220 КПК України, а також виконати ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 13.04.2026 у справі № 643/5359/26.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвалу слідчого судді, яка була постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, може бути оскаржено в п'ятиденний строк з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1