Справа № 626/3777/24
Провадження № 1-кп/626/62/2026
11 травня 2026 року м.Берестин
Берестинський районний суд Харківської області
в складі: судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2
захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
секретаря ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження № 12024226080000155 за обвинуваченням ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Піщанка, Красноградського району, Харківської області, громадянина України, неодруженого, освіта середня, зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України,-
В провадженні Берестинського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні обвинуваченим заявлено відвід від розгляду судової справи прокурору та про необхідність застосовати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думку учасників судового розгляду суд прийшоа до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КПК України, заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Окрім того, ч. 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Положення ст. 77 КПК України визначають перелік підстав, що виключають участь прокурора в кримінальному провадженні, зокрема: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Поряд з цим, ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що неупередженість та об'єктивність є одними із засад діяльності прокуратури.
Стаття 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачає, що прокурор зобов'язаний діяти неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об'єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.
Згідно з Керівними принципами ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куда, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов'язки справедливо, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов'язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють об'єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (п. 12, п. 13).
Таким чином, неупередженість прокурора є необхідною умовою виконання ним своїх повноважень на стадії досудового розслідування та в судовому провадженні (ст. 36 КПК України), що буде сприяти здійсненню завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України) та забезпеченню законності (ст. 9 КПК України).
Водночас, норми кримінального процесуального законодавства не містять переліку ознак, які б розкривали сутність упередженості. Вказане дає підстави для висновку про оціночний характер цієї категорії, яка має встановлюватися у кожному випадку на підставі конкретних обставини, які підтверджені відповідними доказами.
Перевіривши підстави, якими обґрунтована заява про відвід, враховуючи зміст ст. 77 КПК України, в якій передбачені підстави для відводу прокурора, суд дійшов висновку, що обставини, які б свідчили про упередженість чи зацікавленість прокурора ОСОБА_2 у даному провадженні, відсутні.
Так, у відповідності до ст. 36 КПК України, прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності та здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, погоджувати клопотання слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання, а також повідомляти особі про підозру (п. 9, п. 10 ч. 2).
Натомість, у заяві про відвід вказані обставини, з приводу клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та цим доводам має бути надана оцінка у відповідному процесуальному рішенні. Позиція під час здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні не може вважатися упередженістю та, відповідно, слугувати підставою для його відводу, оскільки зумовлена процесуальним статусом та процесуальними повноваженнями прокурора, визначеними ст. 36 КПК України, а законність процесуальних дій (бездіяльності) прокурора, вчинених в порядку нагляду за досудовим розслідуванням, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю.
Суд також враховує, що жодних доказів упередженості прокурора ОСОБА_2 чи їх зацікавленості у результатах розгляду даної справи обвинуваченим не надано, а відтак, доводи заяви про відвід є голослівними, тому не можуть братися до уваги при оцінці наявності чи відсутності обставин упередженості прокурора.
Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості прокурора, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи або об'єктивну неможливість його участі в цьому провадженні. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями прокурора і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак, тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ'єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для суду, який розглядає заяву про відвід.
Незгода сторони кримінального провадження з процесуальними діями чи бездіяльністю прокурора за умови відсутності об'єктивних даних, які б свідчили про їх упередженість до будь-якого зі сторін провадження, не є підставою для їх відводу.
На переконання суду, заявлений прокурору відвід не містить об'єктивно підтверджених відомостей про існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості або особистій заінтересованості, тоді як сама по собі незгода учасників провадження з процесуальними діями прокурорів не є підставою для відводу.
За наведених обставин, існування будь-яких підстав, передбачених ст. 77 КПК України, для відводу прокурора судом також не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 81 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід прокурора ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя