11 травня 2026 року
м. Київ
справа № 712/5302/26
провадження № 51 - 1690 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 квітня
2026 року задоволено частково скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області - зобов'язано слідчого Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області,
який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 12023250310002297 від 10 липня 2023 року, розглянути клопотання
ОСОБА_4 від 13 квітня 2026 року в частині визнання її потерпілою та повідомити заявника про результати розгляду клопотання. У іншій частині вимог скарги відмовлено.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У касаційній скарзі ОСОБА_4 ,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вказаного судового рішення апеляційної інстанції та призначення нового розгляду в цьому суді. Мотивуючи свою скаргу, вказує, зокрема, що апеляційний суд неправомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження, з огляду на те, що постановлена ухвала слідчого судді підлягає оскарженню в апеляційному порядку. На підтвердження своєї позиції посилається, зокрема, на правові позиції, викладені у постановах Касаційного кримінального суду у справах № 757/49263/15, 757/27041/21.
Перевіривши доводи касаційної скарги та наявні у Суду копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Доводи касаційної скарги щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2026 року, є необґрунтованими, з огляду на таке.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (пункт 41 рішення у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші).
Частиною 3 ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 309 КПК.
З приписів статей 307, 309 цього Кодексу слідує, що ухвала слідчого судді про зобов'язання слідчого вчинити певну дію, є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування, а тому суддя апеляційного суду діяв відповідно до положень кримінального процесуального закону і постановив законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
Посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо можливості оскарження ухвали слідчого судді, постановлення якої не передбачено кримінальним процесуальним законом, не є релевантним до цього кримінального провадження.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 23 травня 2018 року в справі № 237/1459/17, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці законності ухвали слідчого судді лише у випадках, якщо слідчий суддя постановив рішення не передбачене кримінальним процесуальним законом, оскільки право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК.
Проте, постановлення слідчим суддею ухвали про зобов'язання слідчого вчинити певну дію, а саме, розглянути клопотання ОСОБА_4 в частині визнання її потерпілою та повідомити заявника про результати розгляду клопотання, врегульоване кримінальною процесуальною нормою, викладеною в п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, вона є належно вмотивованою й обґрунтованою.
Таким чином, оскільки обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3