07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 686/24753/25
провадження № 51-1709 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2026 року,
встановив:
У поданій скарзі захисник порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання вимог пунктів 4 ч. 2 цієї статті.
Так, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для їх скасування або зміни і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи обґрунтувавши їх.
Проте наведених положень процесуального закону захисником не дотримано.
При обґрунтуванні доводів касаційної скарги необхідно враховувати, що, таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Разом із тим, у касаційній скарзі сторона захисту не вказує та не обґрунтовує підстави для оскарження судових рішень з огляду на вимоги ст. 438 КПК.
За змістом касаційної скарги захисник не погоджується із судовими рішення в частині вирішення заявлених потерпілим та стороною обвинувачення цивільних позовів. Разом із тим, заперечуючи законність судових рішень у частині часткового задоволення суми моральної шкоди, захисник, із посилання на матеріали провадження та правові норми, не наводить правового обґрунтування своєї позиції, з урахуванням того факу, що місцевим судом ураховано ступінь вини обох учасників при визначенні суми моральної шкоди завданої потерпілому та позов задоволено частково.
Стверджуючи про безпідставність стягнення з ОСОБА_5 в дохід бюджету витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого, захисник посилається на низку положень Цивільного кодексу, проте, з огляду на висновки місцевого суду в частині суб'єкта, в інтересах, якого задоволено позов, не обґрунтовує неправильності позиції місцевого суду, не зазначає яких порушень допустив суд першої інстанції приймаючи таке рішення. Крім того, захисник жодним чином не обґрунтовує чому такий позов має бути задоволено частково (за змістом скарги половину заявлених сум).
Також захисник заперечує законність рішення апеляційного суду, однак не зазначає, яких саме порушень припустився цей суд, переглядаючи вирок місцевого суду, з огляду на положення статей 370, 404, 405, 412, 413, 419 КПК, не зазначає, які доводи його апеляційної скарги залишились поза увагою цього суду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції. Такі вимоги мають узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 436 КПК, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Однак касаційна скарга захисника в частині вимоги до суду касаційної інстанції не відповідає наведеним положенням ч. 1 ст. 436 КПК.
При цьому, порушуючи, окрім іншого, питання у прохальній частині касаційної скарги про стягнення із засудженого ОСОБА_5 в дохід державного бюджету відшкодування матеріальної шкоди частково, захисник залишив поза увагою питання щодо долі іншої частини цивільного позову заявленого прокурором.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити касаційну скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.
На усунення недоліків, захиснику слід подати нову касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2026 року залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3