Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.
справа № 752/14946/19 (провадження № 61-16185 ск 25)
27 квітня 2026 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши касаційну ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївського району м. Києва, про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом, ухвалою від 27 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Водночас в частині відкриття касаційного провадження на протокольну ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися, з огляду на наступне.
1. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
2. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
3. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
4. Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
5. Відповідно до частин першої, другої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу; Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.
6. Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції окремо від постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами розгляду апеляційного провадження.
7. Відтак не підлягає відкриттю окреме касаційне провадження в частині оскарження протокольної ухвали Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, а скарги щодо такої ухвали мають розглядатися колегією у сукупності з іншими доводами касаційної скарги саме на постанову суду апеляційної інстанції.
Суддя В. В. Пророк
Повний текст окремої думки складений 11 травня 2026 року.