06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 537/1609/20
провадження № 61-17638св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга», Товариство з обмеженою відповідальністю «Даня - 2008», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
треті особи: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Цемах Володимир Аркадійович, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Варивода Вікторія Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської областівід 29 березня 2024 року у складі судді Хіневича В. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвіга» (далі - ТОВ «Алвіга»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Даня-2008» (далі - ТОВ «Даня-2008»), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що йому на праві приватної власності належало нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 01 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В.
17 травня 2017 року від його імені ОСОБА_3 , який діяв на підставі начебто виданої ним довіреності від 27 лютого 2008 року, та ТОВ «Алвіга» укладений договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В.
01 лютого 2018 року між ТОВ «Алвіга» та ТОВ «Даня-2008» укладений договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В.
Позивач вважав, що спірне нерухоме майно вибуло з його володіння на підставі недійсного правочину, оскільки договір купівлі-продажу від 17 травня 2017 року укладений не особисто ним, а від його імені ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 27 лютого 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Цемахом В. А.
Зазначав, що він ніколи не підписував вказану довіреність на ім'я ОСОБА_3 та не уповноважував останнього діяти від свого імені у власних інтересах. Зважаючи на підроблену довіреність, вважав, що у ОСОБА_3 були відсутні повноваження на вчинення оспорюваного правочину, а тому договір купівлі-продажу від 17 травня 2017 року є недійсним.
Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з його власності за відсутності його волевиявлення внаслідок укладення ОСОБА_3 без відповідних повноважень правочину з ТОВ «Алвіга», яке в подальшому відчужило таке майно ТОВ «Даня-2008», то спірне майно має бути витребуване із чужого незаконного володіння та повернуто у власність законного власника, тобто йому.
Позивач зазначав, що на час перебування цієї справи у провадженні суду першої інстанції нерухоме майно, яке є предметом спору, було відчужено ТОВ «Даня-2008» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожному з яких на підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Вариводою В. В., належить по 1/2 частини нерухомого майна.
З урахуванням зазначеного та уточнень, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17 травня 2017 року;
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на його користь 1/2 частини нежитлового приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на його користь 1/2 частини нежитлового приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав, оскільки позивач належним чином не довів факт вибуття спірного майна поза його волею. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули право власності на спірне нерухоме майно як добросовісні набувачі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 березня 2024 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції також указав, що позивач не довів відсутність його волевиявлення на вчинення правочину щодо відчуження належного йому нерухомого майна. Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, ОСОБА_1 не міг не знати про відчуження належного йому спірного майна на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, дійшли помилкового висновку про відсутність підстав у задоволенні його позову.
Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили висновок експерта Незалежного інституту судових експертиз ОСОБА_6 від 29 квітня 2021 року № 9702 за результатами проведення почеркознавчої експертизи, безпідставно відхилили цей висновок.
Посилаючись на висновок експерта Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса від 28 квітня 2023 року № 468-479 за наслідками проведеної судово-почеркознавчої експертизи, суди не врахували, що цей висновок є неповним та неякісним та безпідставно відхилили клопотання про проведення додаткової почеркознавчої експертизи, яка б встановила, чи була підроблена довіреність, чи ні.
Крім того, суд апеляційної інстанції відмовився долучити до справи як доказвисновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 23 серпня 2024 року за наслідками судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12023105010001293.
Згідно з вказаним висновком підпис від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Також рукописний запис « ОСОБА_1 » виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2025 року представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокати Кононенко А. П. та Артюх А. П. подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. від 07 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху на надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., від 15 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У березні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшло повідомлення адвоката Коваля С. М., який діяв від імені позивача у суді першої інстанції, про те, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано відповідну копію свідоцтва про смерть. Також зазначено, що предметом спору у цій справі є витребування майна із чужого незаконного володіння, а тому правовідносини допускають правонаступництво.
На запит Верховного Суду від 19 березня 2025 року надійшла відповідь від Першої Київської державної нотаріальної контори про те, що спадкова справа щодо майна ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 28 березня 2025 року не заводилась, що підтвердженоІнформаційною довідкою зі Спадкового реєстру.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., від 07 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., від 23 квітня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника/правонаступників ОСОБА_1 . Зобов'язано правонаступника/правонаступників ОСОБА_1 подати до Верховного Суду докази правонаступництва у встановлений законом строк.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., від 17 вересня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі.
У жовтні 2025 року до Верховного Суду від приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночки О. В. надійшла письмова інформація про те, що 15 квітня 2025 року приватним нотаріусом Юхименко М. Г. зареєстрована спадкова справа № 73947909, номер у нотаріуса - 5/2025, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На запит Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 надіслала до Верховного Суду Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину).
Розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2025 року у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_8 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2025 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., від 17 вересня 2025 рокувитребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юхименко М. Г. (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 14-Б) засвідчену копію спадкової справи № 73947909, заведену 15 квітня 2025 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , та відкладено розгляд справи.
У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшла засвідчена копія спадкової справи № 5/2025, заведена 15 квітня 2025 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , з якої встановлено, щоОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., від 11 лютого 2026 року залучено правонаступника позивача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до участі у цій справі.
11 березня 2026 року представник ОСОБА_9 - адвокат Богуславська М. В. ознайомилася з матеріалами справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01 грудня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В., реєстровий номер № 3718, ТОВ «Алвіга» з однієї сторони (продавець) продав, а ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , від імені якого за довіреністю, посвідченою 29 листопада 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за р. № 3691, діє ОСОБА_10 , що мешкає в АДРЕСА_3 , з другої сторони (покупець), придбав нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Об'єкт нерухомості зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим № 23733853104.
Пунктом 1.2 договору визначено, що об'єкт нерухомості належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення ВРХ № 294531, ВРХ № 294532, посвідченого 29 серпня 2012 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. за р.№ 2365.
Відповідно до пункту 1.5 договору об'єкт нерухомості набувається в особисту приватну власність ОСОБА_1 , що підтверджено нотаріально посвідченою заявою його дружини ОСОБА_11 .
Згідно з пунктом 2.2 договору продаж об'єкта нерухомості проводиться за домовленістю сторін за 145 000,00 грн, без ПДВ, які продавець отримав від покупця в повному розмірі до підписання цього договору.
Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалася приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганочкою О. В. 11 квітня 2017 року на підставі паспорта громадянина України, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 25 серпня 1998 року, видавник: Подільський РУ ГУ МВС України в м. Києві.
ТОВ «Алвіга» зареєстроване за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 5, що згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно є будівлею виробничого корпусу швейного цеху і будівлі гаражів та належить на праві власності ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 06 травня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Ганночкою О. В. за реєстровим № 1268.
Згідно з договором дарування нежитлового приміщення від 02 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В., реєстровий номер № 3724, ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , з однієї сторони (дарувальник) подарував, а з другої сторони (обдарований) ТОВ «Алвіга» (код платника податків за ЄДРПОУ 38252457) прийняв в дар нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Об'єкт нерухомості зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим № 1102776253104.
Пунктом 1.2 договору визначено, об'єкт нерухомості належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення НВІ № 600106, НВІ № 600107, посвідченого 01 грудня 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. за р.№3718.
Відповідно до пункту 1.5 договору зазначений об'єкт нерухомості є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , що підтверджено заявою його дружини.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що цей дар сторони оцінюють в сумі 145 000,00 грн.
Згідно з договором про розірвання договору дарування нежитлового приміщення від 11 квітня 2017 року (НМО 145012), посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В., реєстровий номер 972, ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , з однієї сторони (Сторона 1), і ТОВ «Алвіга» (код платника податків за ЄДРПОУ 38252457) в особі директора Рахманова С. В., з другої сторони (Сторона 2), розірвали договір дарування нежитлового приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Стороною 1 (дарувальник) та Стороною 2 (обдарований).
Відповідно до пункту 2 договору об'єкт нерухомості зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим № 1102776253104 за Стороною 2.
Згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В., реєстровий номер 1376, ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , від імені якого за довіреністю, посвідченою 27 лютого 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Цемахом В. А. за р. № 880, діє ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , з однієї сторони (продавець), продав, а ТОВ «Алвіга» (код платника податків за ЄДРПОУ 38252457), з другої сторони (покупець), придбав нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Об'єкт нерухомості зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим № 1102776253104.
Відповідно до пункту 1.2 договору об'єкт нерухомості належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, НВІ № 600106, НВІ № 600107, посвідченого 01 грудня 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. за р.№3718.
Згідно з пунктом 1.5 договору об'єкт нерухомості є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , що підтверджено заявою його дружини.
Відповідно до пункту 2.2. договору продаж зазначеного об'єкта нерухомості вчинено за домовленістю сторін за 144 500,00 грн.
За довіреністю, посвідченою 27 лютого 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Цемахом В. А. за р. № 880, ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий 30 грудня 2006 року Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області, відмітка про шлюб відсутня, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ), зареєстрований у АДРЕСА_5 ), уповноважує ОСОБА_3 придбати на його ім'я та розпоряджатися (продати або обміняти) будь-якою нерухомістю на території України та вести від його імені цивільні справи в усіх судових установах з усіма правами, що надаються законом позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, в тому числі з правом закінчення справи миром, визнання чи відмови повністю або частково від позову, оскарження рішення суду, пред'явлення виконавчого листа до виконання, отримання присудженого майна чи грошей в усіх установах, організаціях, банках, поштових відділеннях,… для чого надає йому право отримувати від усіх установ і організацій незалежно від форм власності, органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян будь-які документи, дублікати документів, для чого повіреному надано право подавати від імені довірителя заяви, підписувати в органах нотаріату договір купівлі-продажу, міни, сплачувати необхідні кошти, та одержувати належні довірителю кошти, розписуватися за нього, бути його представником в комунальних органах реєструвати право власності у відповідному бюро технічної інвентаризації, одержувати необхідні довідки та документи, витяги з реєстру прав власності на нерухоме, а також виконувати всі інші дії та формальності пов'язані з цією довіреністю….. Довіреність видана строком на 10 років, до 27 лютого 2018 року.
Довіреність підписана ОСОБА_1 у присутності нотаріуса, особу його встановлено, дієздатність перевірено.
На підставі договору купівлі-продажу від 01 лютого 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ганночкою О. В. за реєстровим № 172, ТОВ «Алвіга» продав, а ТОВ «Даня-2008» придбало у власність об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 209208804 від 17 травня 2020 року за ТОВ «Даня-2008» (код ЄДРПОУ 41936511) 13 лютого 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. було зареєстровано право приватної власності на 1/1 частку нежитлового приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер № 172, виданого 01 лютого 2018 року, видавник - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В.; рішення серія та номер № 2, виданий 13 лютого 2018 року, видавник - ТОВ «Даня-2008».
Відповідно до рішення ТОВ «Даня-2008» від 13 лютого 2018 року № 2 до статутного капіталу ТОВ «Даня-2008» внесено приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «Даня 2008» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Вариводою В. В., реєстровий № 3980, останні набули у власність (по 1/2 частці кожен) об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 339628265 від 19 липня 2023 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 339628265 від 19 липня 2023 року за ОСОБА_4 і ОСОБА_5 19 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Вариводою В. В. зареєстровано право спільної часткової власності (по 1/2 частці) на нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер НОР 692001-НОР 692002, реєстровий № 3980, виданий 19 серпня 2020 року, видавник - приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода В. В.
Відповідно до копії реєстраційної справи № 10099500112221 ТОВ «Алвіга» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 38252457), яка витребувана судом першої інстанції, у СУ ГУНП в Полтавській області наявне кримінальне провадження №12015170090000644 від 19 лютого 2015 року за частиною третьою статті 190, частиною першою статті 358 КК України, у межах якої на підставі ухвали слідчого судді, були вилучені документи у травні 2016 року.
З матеріалів цивільної справи № 536/601/17, що була витребувана за ухвалою суду з Кременчуцького районного суду Полтавської області, вбачається, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_12 про стягнення боргу за договором позики від 17 березня 2016 року у розмірі 27 000 000,00 грн, який 04 липня 2017 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 залишений без розгляду.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2021 року у справі № 524/1974/20, яке набрало законної сили 24 січня 2022 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Цемах В. А., приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О. В., про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
У межах розгляду цивільної справи № 524/1974/20 ОСОБА_1 як на підставу заявлених вимог посилався на те, що належне йому нерухоме майно було відчужене від його імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 27 лютого 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Цемахом В. А., виданої строком на 10 років, яку він не підписував.
Згідно з копією довідки РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_3.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання № 8031-808926-2017 від 12 вересня 2017 року, місце проживання, ОСОБА_1 з 09 листопада 1982 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з відповіддю Козельщинського районного сектору УДМС України в Полтавській області та копії книг обліку надходження бланків паспортів і видачі паспортів громадянам (форма 2) бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 був списаний Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області (інв..№ 2118). Заява про видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області 30 грудня 2006 року та інші документи, що стали підставою для оформлення та видачі вказаного паспорта, до управління не передавалися.
Відповідно до відповіді Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області при перевірці картотек заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, виявлено заяву про видачу паспорта громадянина України, відповідно до якої було отримано паспорт громадянина України з безконтактним носієм НОМЕР_4 , орган видачі - 8031, дата оформлення - 01 вересня 2017 рік, на ім'я ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 25 серпня 1998 року, Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 30 грудня 2006 року, Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області, в паперовій картотеці Козельщинського РВ УДМС України в Полтавській області не виявлено.
Згідно з відповіддю Козельщинського РС ДМС України в Полтавській області ОСОБА_1 30 грудня 2006 року отримав паспорт серії НОМЕР_2 .
30 грудня 2006 року ОСОБА_3 отримав паспорт серії НОМЕР_5 .
Згідно з висновком від 20 квітня 2021 року № 9702, виготовленим експертом ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» Фраймович Л. В. за заявою ОСОБА_1 , підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «Підпис» у довіреності ВКЕ № 107499 від 27 лютого 2008 року від імені ОСОБА_1 на ім?я ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; рукописний текст у рядку «Підпис» у довіреності ВКЕ № 107499 від 27 лютого 2008 року від імені ОСОБА_1 на ім?я ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку експерта від 28 квітня 2023 року № 468-479, складеного Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса» за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено таке:
1) Рукописний запис « ОСОБА_1 » у графі «Підпис_____» Довіреності від 27 лютого 2008 року, виданій від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрованій у реєстрі за № 880 (т. 3, а. с. 24; № 14), виконано, найімовірно, ОСОБА_1 . Внаслідок обмеженості за обсягом досліджуваного запису та обмеженого об'єму порівняльного матеріалу (клопотання експерта в повному обсязі не задоволено) вирішити дане питання в категоричній формі не виявляється можливим.
2) Вирішити питання «Ким, ОСОБА_1 або іншою особою, виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» Довіреності від 27 лютого 2008 року, виданій від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрованій у реєстрі за № 880 (т. 3, а. с. 24; № 15)» не виявляється можливим.
В ході дослідження встановлено як збіги, так і розбіжності, в тому числі і за комплексом діагностичних ознак. Через недостатню чіткість підпису не надалося можливим однозначно визначити низку загальних та окремих його ознак. До того ж елементи спірного підпису виконані викривленими рухами, встановити характер прояву яких (штучний чи природний) не вдалося, тому вони могли з'явитися як внаслідок виконання підпису в якихось незвичайних умовах (незвична поза, хворобливий стан, хвилювання, алкогольне сп'яніння і т.п.) самим ОСОБА_1 або навмисною зміною ОСОБА_1 свого підпису, так і внаслідок виконання його іншою особою з урахуванням перших букв прізвища ОСОБА_1 .
При оцінці перелічених вище збігів встановлено, що вони малочисельні й частина має невисоку ідентифікаційну значущість. При оцінці розбіжних ознак обмеженість об'єму досліджуваного та порівняльного матеріалу (наближеного до дати виконання спірного підпису) не надає можливості виключити із переліку ймовірних наслідків їх походження природню варіаційність ознак підпису виконавця.
3) 3-и (три) рукописні записи у наступних 3-х (трьох) документах:
- запис « ОСОБА_1 » у графі «Підпис __ » заяви серії НМС 978229 від 16 березня 2021 року нотаріально завіреної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т. В. (т. 1, а. с. 168; № 2),
- запис « ОСОБА_1 » у графі « ОСОБА_1 » клопотання про приєднання матеріалів висновку експерта Незалежного інституту судових експертиз № 9702 від 29 квітня 2021 року (т. 2, а. с. 128; № 3),
- запис « ОСОБА_1 » у графі « __ ОСОБА_1 » договору про надання правової допомоги № 1/26/01/22 від 26 січня 2022 року (т. 3, а. с.78-79; № 4) виконано ОСОБА_1
4-й (чотири) рукописні записи у наступних 2-х (двох) документах:
- два записи в верхньому лівому (№ 5) та в нижньому правому (№ 6) кутах конверту про поштове відправлення АТ «Укрпошта» № 3960019591748 (т. 1, а. с. 26),
- два записи в верхньому лівому (№ 7) та в нижньому правому (№8) кутах конверту про поштове відправлення АТ «Укрпошта» від 29 серпня 2020 року№ 3960020094952 (т. 1, а. с. 58) виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
4) 5-ть (п'ять) підписів від імені ОСОБА_1 у наступних 5-ти (п'яти) документах:
- у підрозділі «Клієнт:» договору про надання правової допомоги № 855 від 02 березня 2020 року (т. 3, а. с. 102; № 2),
- у підрозділі «Клієнт:» договору про надання правової допомоги № 855 від 02 березня 2020 року (т. 3, а. с.103; № 3),
- у графі «Підпис _____ » заяви серії НМС 978229 від 16 березня 2021 року нотаріально завіреній приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т. В. (т.1, а. с.168; № 8),
- у графі « ОСОБА_1 » клопотання про приєднання матеріалів висновку експерта Незалежного інституту судових експертиз № 9702 від 29 квітня 2021 року (т. 2, а. с. 128; № 9),
- у графі « ОСОБА_1 » на 2-й сторінці договору про надання правової допомоги №1/26/01/22 від 26.01.2022 (т.3 а.с.78-79; №10) виконано самим ОСОБА_1
4-и (чотири) підписи від імені ОСОБА_1 у наступних 4-х (чотирьох) документах:
- у графі « ОСОБА_1 » на 13-й сторінці позовної заяви від 18 травня 2020 року (т. 1, а. с. 2-8; № 4),
- у графі « ОСОБА_1 » на 6-й сторінці клопотання про витребування судом доказів від 18 травня 2020 року (т.1, а. с.125-127; № 5),
- у графі « ОСОБА_1 » на 7-й сторінці клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи від 18 травня 2020 року (т.1, а. с.128-131; № 6),
- у графі « ОСОБА_1 » на 7-й сторінці апеляційної скарги від 20 вересня 2020 року (т.1, а. с. 51-54; № 7 ) виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначений у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84гс20) та інших).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту повинно призводити до відновлення порушеного права позивача.
У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.
Аналогічні правові висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
Суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17 травня 2017 року є неналежним способом захисту прав позивача, а належним способом захисту його прав є віндикаційний позов.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що спірне нерухоме майно вибуло з його власності поза його волею. Позивач заперечував факт підписання і видання від його імені довіреності від 27 лютого 2008 року, на підставі якої ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу від 17 травня 2017 року.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають на підставі закону незалежно від волі його суб'єктів).
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
Зазначений правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19.
Згідно із статтею 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
У статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. Інша річ, що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року в справі № 360/1742/18 (провадження № 61-16849св19).
За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19)).
Згідно з частиною першою статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 12 лютого 2014 року у справі № 6-165цс13, вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності. Зокрема, у разі вчинення правочину представником суду слід з'ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він у межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив у подальшому довіритель укладений представником у його інтересах правочин.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 заперечував факт підписання і видання від його імені довіреності від 27 лютого 2008 року, на підставі якої ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу від 17 травня 2017 року.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, а саме: будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статті 77, 78, 79 ЦПК України визначають вимоги щодо належності, допустимості та достовірності доказів.
Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно з висновком від 20 квітня 2021 року № 9702, виготовленим експертом ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» Фраймович Л. В. за заявою ОСОБА_1 , підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «Підпис» у довіреності ВКЕ № 107499 від 27 лютого 2008 року від імені ОСОБА_1 на ім?я ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; рукописний текст у рядку «Підпис» у довіреності ВКЕ № 107499 від 27 лютого 2008 року від імені ОСОБА_1 на ім?я ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_1 .
У висновку експерта від 28 квітня 2023 року № 468-479, складеного Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи експертом зазначено, що вирішити питання «Ким, ОСОБА_1 або іншою особою, виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» Довіреності від 27 лютого 2008 року, виданій від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрованій у реєстрі за № 880 (т. 3, а. с. 24; № 15)» не виявляється можливим. В ході дослідження встановлено як збіги, так і розбіжності, в тому числі і за комплексом діагностичних ознак. Через недостатню чіткість підпису не надалося можливим однозначно визначити низку загальних та окремих його ознак. До того ж елементи спірного підпису виконані викривленими рухами, встановити характер прояву яких (штучний чи природний) не вдалося, тому вони могли з'явитися як внаслідок виконання підпису в якихось незвичайних умовах (незвична поза, хворобливий стан, хвилювання, алкогольне сп'яніння і т.п.) самим ОСОБА_1 або навмисною зміною ОСОБА_1 свого підпису, так і внаслідок виконання його іншою особою з урахуванням перших букв прізвища ОСОБА_1 . При оцінці перелічених вище збігів встановлено, що вони малочисельні й частина має невисоку ідентифікаційну значущість. При оцінці розбіжних ознак обмеженість об'єму досліджуваного та порівняльного матеріалу (наближеного до дати виконання спірного підпису) не надає можливості виключити із переліку ймовірних наслідків їх походження природню варіаційність ознак підпису виконавця.
Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши зміст обох висновків експертів, виходили із того, що у межах експертизи від 28 квітня 2023 року № 468-479 експерту для дослідження було надано значно більший за обсягом порівняльний матеріал (зразки підпису, письма, тощо), ніж у межах дослідження від 29 квітня 2021 року № 9702, і експерт обґрунтовано, зокрема з посиланням на короткість досліджуваного запису і нечіткість виконання підпису, не визнав за можливе надати категоричну відповідь на постановлене питання, тоді як у дослідженні від 29 квітня 2021 року № 9702 таке питання експертом не обговорено взагалі, але надані категоричні висновки.
Суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, достатньо мотивовано виходили з того, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки він не довів належними та допустимими доказами факт вибуття спірного майна поза його волею.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про ненадання належної оцінки висновку експерта від 20 квітня 2021 року № 9702, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином мотивували причини відхилення такого висновку (стаття 110 ЦПК України).
Посилання у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у призначенні додаткової експертизи, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті, а підстав, передбачених статтею 113 ЦПК України для призначення додаткової експертизи, суди не встановили.
Колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у прийнятті доказу - висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 23 серпня 2024 року за наслідками судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12023105010001293, оскільки згідно з частинами першою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк