7 травня 2026 року
м. Київ
Справа № 524/2586/22
Провадження № 61-6118ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє Гонтар Валерій Миколайович (далі - адвокат),
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 вересня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 6 квітня 2026 року
у справі за позовом керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону Зубка Владислава Вікторовича (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» до скаржника про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, та
1. У травні 2022 року прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зі скаржника на користь Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» 125 760,60 грн витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
2. 30 вересня 2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов.
3. 6 квітня 2026 року Полтавський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
4. 5 травня 2026 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 14257/0/220-26 від 6 травня 2026 року), у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт
5.4. Предметом спору є відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину. Ціна позову становить 125 760,60 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (832 000 грн = 250 х 3 328,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).
5.5. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що справа становить для нього виняткове значення. Мотивував тим, що розмір стягнутого відшкодування є значним і дозволяє звернути стягнення на нерухоме майно скаржника, тобто існує ризик втратити єдине житло під час примусового виконання судового рішення.
5.6. Верховний Суд вважає, що скаржник не обґрунтував виняткове значення для нього справи. Зокрема не надав докази майнового стану, довідки про доходи, відомості про наявність у власності нерухомого та цінного рухомого майна. Скаржник не погодився з оскарженими судовими рішеннями. Однак це не означає, що справа має для нього виняткове значення. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позову. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна переглянути у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 вересня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 6 квітня 2026 року у справі за позовом керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону Зубка Владислава Вікторовича в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіД. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко