11 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10943/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Таскомбанк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
у складі судді Алєєвої І.В.
від 26.01.2026
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г., Буравльова С.І., Шапрана В.В.
від 02.04.2026 (повний текст складено 02.04.2026)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська тепло-енергетична компанія"; 2) ОСОБА_1
про стягнення 4 239 068,86 грн,
Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська тепло-енергетична компанія" (далі - ТОВ "Євро Т.Е.К.") та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 4 239 068,86 грн, з яких: 398 947,45 грн - заборгованість по сплаті лізингових платежів, 750 053,54 грн - розмір всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об'єкта фінансового лізингу, 2 397 962,64 грн - неустойка, 39 894,75 грн - штраф 10%, 461 727,41 грн - пеня, 38 009,82 грн - три проценти річних, 152 473,25 грн - інфляційні нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Євро Т.Е.К." умов договору фінансового лізингу від 31.03.2021 №9457/03/21-Г, в частині сплати лізингових платежів та повернення позивачу предмета лізингу. Також, позивач вказував на неналежне виконання ОСОБА_1 умов договору поруки від 31.03.2021 на забезпечення зобов'язання ТОВ "Євро Т.Е.К." за договором фінансового лізингу від 31.03.2021 №9457/03/21-Г.
22.01.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та передачу справи в межі справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/10943/25, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026, передано справу № 910/10943/25 за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська тепло - енергетична компанія" та ОСОБА_1 про стягнення 4 239 068, 86 грн для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/11170/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
22.04.2026 Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2026, в частині передачі провадження за позовом АТ "Таскомбанк" до ТОВ "Євро Т.Е.К." про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів, згідно заявлених позовних вимог для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/11170/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 910/10943/25.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.).
Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Таскомбанк", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою слід відмовити, з огляду на таке.
Згідно тексту та вимог прохальної частини касаційної скарги Акціонерного товариства "Таскомбанк", предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/10943/25 про передачу справи № 910/10943/25 за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська тепло - енергетична компанія" та ОСОБА_1 про стягнення 4 239 068, 86 грн для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/11170/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.
Проте, вказана ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 8 частини першої статті 255 ГПК України), але не підлягає касаційному оскарженню виходячи із вимог пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, не містить пункту 8 частини першої статті 255 цього Кодексу.
Виходячи з того, що пункт 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 8 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України), а також постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, касаційному оскарженню не підлягають.
Отже, касаційну скаргу в даному випадку подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).
Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що згідно з Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10943/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Таскомбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2026, в частині передачі провадження за позовом АТ "Таскомбанк" до ТОВ "Євро Т.Е.К." про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів, згідно заявлених позовних вимог для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/11170/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 234, 235, 287, пунктом 2 частини 1 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293, частиною 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10943/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Таскомбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2026, в частині передачі провадження за позовом АТ "Таскомбанк" до ТОВ "Євро Т.Е.К." про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів, згідно заявлених позовних вимог для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/11170/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй