?
05 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3168/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Бакуліної С. В.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представника позивача - Пулькіна Ю. П. (адвоката),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська єдність"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026
(головуюча - Гребенюк Н. В., судді: Слободін М. М., Шутенко І. А.)
у справі за позовом Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська єдність"
до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області
про стягнення 10 699,80 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. Підприємство "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська єдність" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (далі - Управління) про відшкодуванням останнім шкоди у розмірі 6 000 грн, інфляційних втрат у сумі 3 979,80 грн та 3 % річних у розмірі 720 грн за рахунок коштів державного бюджету.
2. На обґрунтування позовних вимог послалося на несвоєчасне внесення Управлінням даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та порушення ним строків повернення сум бюджетного відшкодування, що є підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування ним шкоди.
3. Управління зі свого боку заперечувало проти позову з посиланням на те, що Підприємство не довело факту несвоєчасного внесення контролюючим органом даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 20.03.2021 Управління прийняло від Підприємства податкову декларацію з ПДВ за лютий 2021 року, у якій останнє заявило про відшкодування йому ПДВ у розмірі 92 556 грн. Заявлена сума бюджетного відшкодування повинна була йому виплачена не пізніше 28.04.2021.
5. Утім Управління відмовило Підприємству в узгодженні суми податкового відшкодування та 19.05.2021 винесло податкове повідомлення-рішення.
6. Підприємство оскаржило його до Харківського окружного адміністративного суду, який 20.09.2021 ухвалив рішення у справі № 520/9328/21, залишене без змін постановою Другого апеляційного суду від 25.11.2021, про скасування цього податкового повідомлення-рішення. Тож сума бюджетного відшкодування по податковій декларації Підприємства з ПДВ за лютий 2021 року є узгодженою з дати набрання законної сили цієї постанови, а відповідач зобов'язаний був унести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ на наступний робочий день після отримання відповідного рішення.
7. 15.12.2021 після надходження постанови суду апеляційної інстанції Управління склало довідку про підтвердження сум бюджетного відшкодування за результатами судового оскарження та відповідна інформація відображена у реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.
8. 22.12.2021 Підприємству відшкодовано ПДВ за лютий 2021 року, але воно вважає, що йому завдано шкоду внаслідок несвоєчасного внесення Управлінням даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, що зумовило відшкодування йому бюджетної заборгованості з ПДВ з простроченням строку. Тому звернулося з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. 06.11.2025 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення про відмову у позові.
10. Мотивував тим, що позивач не довів обставин несвоєчасного внесення відповідачем до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ Підприємству.
11. 13.01.2026 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про скасування цього рішення і на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив провадження у справі.
12. Мотивував тим, що цей спір належить до вирішення у судах адміністративного судочинства, позаяк він виник у сфері публічно-правових відносин. Виснував, що визначена позивачем сума, як шкода, виникла з грошових зобов'язань по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а не з господарсько-правових зобов'язань. Відносини між сторонами стосуються повноважень відповідача у сфері обліку обов'язкових платежів, повернення або зарахування ПДВ. Тож між Підприємством і Управлінням існують публічно-правові відносини, пов'язані з реалізацією останнім своїх владних повноважень у сфері адміністрування податків і зборів. Послався при цьому на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/506/19 та Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
13. Підприємство у касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
14. На обґрунтування касаційної скарги Підприємство зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) цей спір має вирішуватися у порядку господарського судочинства, оскільки воно не заявляло вимог вирішити публічно-правовий спір, а предметом його є відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями державного органу.
15. Послалося на правову позицію, викладену у постанові від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18, у якій Велика Палата Верховного Суду зазначала, що позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору, а тому згідно із частиною п'ятою статті 21 КАС України заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу учасників спору. Разом з тим скаржник вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2020 у справі № 922/506/19.
16. Заявило також, що орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які воно понесло і очікує понести у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, склав 4 000 грн і докази про це надасть у визначений статтею 129 ГПК України строк.
17. 02 та 06.04.2026 Підприємство надіслало до Верховного Суду заяви, у яких просило врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.04.2026 у справі № 922/3178/25, ухваленій після подання ним касаційної скарги, згідно з якими визначено належність вирішення спору в аналогічній справі судами господарської юрисдикції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
18. Відзиву на касаційну скаргу від Управління не надійшло.
Позиція Верховного Суду
19. Як зазначалося раніше, мотиви суду апеляційної інстанції зводяться до того, що заявлені у цій справі вимоги платника податку про стягнення з контролюючого органу на його користь шкоди, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов'язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України). Адже вони стосуються насамперед перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень у сфері адміністрування податків і зборів.
20. Утім колегія суддів не погоджується з цими висновками з огляду на таке.
21. Підприємство оскаржувало до суду адміністративної юрисдикції податкове повідомлення-рішення про відмову йому в узгодженні суми податкового відшкодування і суд його скасував. Тож публічно-правовий спір щодо оскарження дій контролюючого органу вирішений у порядку адміністративного судочинства, тоді як вимога про відшкодування шкоди у межах адміністративного провадження не заявлялась.
22. Як неодноразово виснувала Велика Палата Верховного Суду, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
23. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
24. Натомість згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
25. За змістом частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
26. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
27. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин.
28. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
29. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (пункти 5.7, 5.8), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а та від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 (пункти 18, 19), від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 (пункти 8.38, 8.39)).
30. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій, у межах яких такий суб'єкт може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції останній має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22).
31. У цій справі Підприємство просить відшкодувати шкоду, завдану протиправною поведінкою Управління, через несвоєчасне внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування, що встановлено рішенням окружного адміністративного суду.
32. За частиною першою статті 1 ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
33. Підпункт 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 ПК України надає платнику податків право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; а підпункт 17.1.11. передбачає право платника податків на повне відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.
34. Про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, йдеться у статті 114 ПК України.
35. Зміст статті 114 ПК України включає положення про: розмір шкоди, що відшкодовується (повністю чи в твердій сумі); склад шкоди, що може підлягати відшкодуванню, порядок відшкодування шкоди (за рішенням суду); винятки щодо застосування положень цієї статті.
36. Згідно з пунктом 114.2 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується у повному обсязі у порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди. Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
37. Частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
38. Регулювання, наявне у статті 1173 цього ж Кодексу, вказує, що відносини з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, є приватноправовими.
39. Наявність у ПК України положень про відповідальність контролюючого органу перед платником податків не перетворює ці приватноправові відносини у публічно-правові, а вказівка у статті 114 ПК України (яка в цілому присвячена питанням шкоди) на можливість відшкодування шкоди не тільки у повному обсязі, але і у сталій сумі, не змінює правову природу стягуваної суми саме як шкоди, впливаючи лише на обставини, що підлягають доказуванню позивачем.
40. У цій справі звернення з позовом не спрямоване на відновлення прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку Управління, на відміну від справи № 922/506/19, на висновки Великої Палати Верховного Суду у якій посилався суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи необхідність розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Так, у контексті обставин справи № 922/506/19 суть спірних правовідносин полягала у відновленні податкового ліміту та поверненні позивачу з бюджету суми податкового кредиту, а тому відносини між сторонами виникли з бюджетного та податкового законодавства і фактично стосувалися повноважень відповідачів щодо повернення ПДВ, тобто заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір щодо зобов'язання відповідачів вчинити дії з відновлення податкового ліміту та стан відповідних бюджетних розрахунків, на що Велика Палата звернула увагу у пункті 5.26. постанови від 03.03.2020.
41. Проте у справі, що розглядається, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, позивач не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору. Тому відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу учасників спору. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18, на яку послався скаржник у касаційній скарзі.
42. Стосовно посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 916/978/19, то у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків у наведеній постанові, звернувши увагу, що Верховний Суд у справі № 916/978/19 помилково ототожнив правовідносини у публічно-правовому спорі про зобов'язання органів державної влади відновити у системі електронного адміністрування та відшкодувати позивачу раніше нараховані суми ПДВ (податкового кредиту), який виник із бюджетного та податкового законодавства і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (пункти 5.18 та 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 922/506/19), з правовідносинами, що склались у спорі за позовом покупця, який не був учасником публічно-правових відносин між продавцем і органами державної влади щодо реєстрації податкової накладної, однак стверджував, що їх дії унеможливили реалізацію його майнового інтересу на збільшення податкового кредиту (пункти 4.2, 4.3 постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19).
43. Отже, колегія суддів вважає, що цей спір належить до розгляду у порядку господарського судочинства (з урахуванням суб'єктного складу учасників спору), оскільки позивач заявив вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, яка не містить вимог про вирішення публічно-правового спору (див. mutatis mutandis пункт 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18).
44. До того ж у аналогічних правовідносинах Верховний Суд вже висловив свою позицію щодо належності вирішення таких спорів судами господарської юрисдикції (постанови від 01.04.2026 у справі № 922/3178/25, від 08.04.2026 у справі № 922/3180/25 та від 15.04.2026 у справі № 922/3177/25).
45. Звідси суд апеляційної інстанції порушив пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України і помилково відніс розгляд цієї справи до окружного адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства.
46. Тому касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувану постанову слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду, що передбачено пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України.
48. Згідно з частиною шостою статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Судові витрати
49. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська єдність" задовольнити.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі № 922/3168/25 скасувати.
3. Справу № 922/3168/25 направити до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
С. Бакуліна