01 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 909/510/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.
перевіривши матеріали касаційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (Стефанів Т.В.)
від 03.09.2025
та на постанову Західного апеляційного господарського суду (Галушко Н.А., Желік М.Б., Орищин Г.В.)
від 24.02.2026 (повний текст складено 06.03.2026)
за позовом: керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Болехівської міської ради Івано-Франківської області
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в сумі 485 929,85 грн
1. Керівник Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Болехівської міської ради Івано-Франківської області (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (надалі - Відповідач, Скаржник) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в сумі 485 929,95 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні природоохоронного законодавства України.
3. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 03.09.2025, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом у постанові від 24.02.2026, у справі № 909/510/25 позов задовольнив. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 485 929,95 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, та судовий збір в сумі 5 795,15 грн.
4. 31 березня 2026 року Відповідач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- відстрочити на 20 днів сплату судового збору Скаржнику за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2025 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026;
- рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 у справі № 909/510/25 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Підставами касаційного оскарження Скаржник вказав пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), частину 3 статті 310 ГПК України, з посиланням на підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
6. В обгрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив що справа № 909/510/25 має виняткове значення для нього, оскільки її розгляд стосується принципового питання необхідності забезпечення судами належної перевірки доказів, зокрема щодо правильності розрахунку розміру шкоди та достовірності вихідних даних, що використовуються для її визначення у спорах за позовами органів прокуратури про стягнення шкоди, заподіяної невстановленими особами внаслідок "незаконної рубки" дерев.
7. Перевіривши матеріали касаційної скарги Скаржника, Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
8. Пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
9. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. ідповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
11. Згідно з частиною 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 грн.
13. Предметом спору у цій справі є стягнення 485 929,85 грн, що менше, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (3 028х500=1 514 000,00 грн).
14. Розглянувши доводи Скаржника щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що твердження Скаржника, що справа № 909/510/25 має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є безпідставними з огляду на таке.
15. За загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Водночас, оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такою може бути будь-яка справа, учасником якої він є.
16. Доводи касаційної скарги Скаржника в цій частині фактично зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
17. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
18. У пункті 2 частини 3 статті 287 ГПК України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
19. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 909/510/25 за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
20. У зв'язку із відмовою у відкритті касаційного провадження у справі № 909/510/25 за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, Суд не розглядає клопотання Скаржника про відстрочку сплати судового збору за цією касаційною скаргою.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 909/510/25 за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді І. Кондратова
О. Кролевець