29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"06" травня 2026 р. Справа № 686/21656/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КапіталІнвестБуд" с.Осташки Хмельницького району Хмельницької області
до 1. ОСОБА_1 с. Філянівка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
2. ОСОБА_2 м.Хмельницький
3. ОСОБА_3 м.Дунаївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
4. ОСОБА_4 селище Віньківці Хмельницького району Хмельницької області
5. ОСОБА_5 м.Хмельницький
6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" м. Київ
про визнання недійсними свідоцтв про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу та витребування майна
Представники сторін:
позивач: не з'явився
відповідачі 1, 2, 3, 4, 5: Клюка В.Ф. - адвокат
відповідач 5: ОСОБА_5
відповідач 6: не з'явився
Рішення приймається 06.05.2026, оскільки в судовому засіданні 21.04.2026 оголошувалась перерва.
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 09.09.2021 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КапіталІнвестБуд" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання недійсними свідоцтв про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, виданих приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. 20.04.2017 та зареєстрованих в реєстрі за №№ 221, 233, 224, 227, 230, якими посвідчено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" належать на праві власності п'ять квартир, та витребування у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зазначених квартир. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 26 березня 2010 року між ПАТ "Кредобанк" в особі Хмельницької філії ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "КапіталІнвестБуд" укладено кредитний договір №08/42#USD, відповідно до умов якого банк надав у власність позичальникові грошові кошти з обов'язком останнього повернути названі кошти в повному обсязі до 25 лютого 2014 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за означеним кредитним договором 26 березня 2010 року між ПАТ "Кредобанк" в особі директора Хмельницької філії ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "КапіталІнвестБуд" укладено договір іпотеки, за змістом якого ТОВ "КапіталІнвестБуд" передало в іпотеку ПАТ "Кредобанк" 5 об'єктів нерухомого майна - квартир, що розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_29" в Грузевицькій с/раді Хмельницького району Хмельницької області. У зв'язку із відсутністю достатніх коштів у ТОВ "КапіталІнвестБуд" для здійснення розрахунку із ПАТ "Кредобанк" у позичальника виникла заборгованість перед банком, що стало підставою для подання ПАТ "Кредобанк" позовної заяви до Господарського суду Хмельницької області про дострокове повернення боргу за названим правочином. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2011 у справі №12/5025/296/11 було стягнуто з ТОВ "КапіталІнвестБуд" на користь ПАТ "Кредобанк" в особі Хмельницького відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" 12 642 528,49 грн заборгованості по кредиту, 2 066 511,85 грн заборгованості по процентах, 5 500,00 грн простроченої суми комісії за управління кредитом, 14 615,01 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 102 017,57 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 261,16 грн пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, 25 474,50 грн державного мита, 235,76 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення 20 червня 2011 року видано наказ, й відповідним органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 30373236. У зв'язку із складним матеріальним становищем, відсутністю у ТОВ "КапіталІнвестБуд" коштів, які надали б можливість виконати в повному обсязі рішення суду та сплатити на користь ПАТ "Кредобанк" відповідну заборгованість, між ПАТ "Кредобанк" й ТОВ "КапіталІнвестБуд" існували перемовини з метою врегулювання ситуації, яка склалась. Разом з тим, 07 грудня 2017 року представник ТОВ "КапіталІнвестБуд" ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 30373236, у зв'язку із чим позивачу стало відомо, що на підставі укладеного договору факторингу від 29.11.2011 ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.10.2016 у справі № 12/5025/296/11 було замінено стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ "ФК "Приватні інвестиції". В подальшому ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" набуло у власність 5 об'єктів нерухомого майна (квартир) в рахунок погашення боргу в рамках виконавчого провадження № 30373236. Згідно із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про те, що у червні 2017 року ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" здійснило продаж відповідних нерухомих об'єктів громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Позивач зазначає, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 було скасовано ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 04.10.2016 у справі № 12/5025/296/11 та відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "Кредобанк" про заміну стягувача у виконавчому провадженні №30373236 на ТОВ "ФК "Приватні інвестиції". Отже, вказаним судовим рішенням преюдиційно встановлено відсутність у ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" будь-яких прав на участь у виконавчому провадженні № 30373236, відтак, на отримання в рахунок погашення боргу позивача у власність 5 нерухомих об'єктів і їх подальшого продажу на користь відповідачів по даній справі. Окрім того, постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/3507/18 від 25.02.2021 визнано незаконними та скасовано постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.03.2017, а також акти про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.03.2017 у виконавчому провадженні № 30373236. З огляду на зазначене, в силу протиправного позбавлення позивача права власності на нерухомі об'єкти, останній звернувся до суду із даною позовною заявою з метою захисту порушеного права.
Відповідно до ухвал Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.09.2021 було відкрито провадження в цивільній справі № 686/21656/21, а також вжито заходи забезпечення позову - накладено арешт на: квартиру загальною площею 145,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229695368250; квартиру загальною площею 133,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229722868250; квартиру загальною площею 134,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229742768250; квартиру загальною площею 135,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229754868250; квартиру загальною площею 145,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229655768250.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.09.2022 у справі №686/21656/21 в задоволенні позову ТОВ "КапіталІнвестБуд" до громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання недійсними свідоцтв про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу та витребування майна відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.02.2023 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.09.2022 змінено з викладенням мотивувальної частини рішення суду в редакції постанови.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.11.2025 у справі №686/21656/21 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 05.09.2022 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22.02.2023 скасовано. Провадження у справі №686/21656/21 закрито. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "КапіталІнвестБуд" про віднесення розгляду справи за його позовом до юрисдикції господарських судів.
Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.12.2025, справу №686/21656/21 передано для продовження розгляду до Господарського суду Хмельницької області.
29 січня 2026 року матеріали справи №686/21656/21 надійшли до Господарського суду Хмельницької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 справу №686/21656/21 передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 17.02.2026 (після усунення недоліків) суддею Субботіною Л.О. прийнято справу №686/21656/21 до свого провадження, визначено розгляд справи №686/21656/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 год. 17 березня 2026 року, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов та наявних у них доказів до 10 березня 2026 року включно.
До суду 09.03.2026 від представника відповідачів 1, 2, 3, 4, 5 надійшли відзиви на позов, в яких останній вказує, що в липні 2017 року у справі № 686/14588/17 ТОВ "КапіталІнвестБуд" зверталося до суду з позовом до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Щербатюк Н.М., ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 01.06.2017. У вересні 2017 року у зазначеній справі позивач подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, згідно з якою відповідачами у справі визначив ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та заявив позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішень приватного нотаріуса. У лютому 2018 року у справі № 686/14588/17 ТОВ "КапіталІнвестБуд" подало заяву про зміну предмету позову та просило витребувати у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 спірне нерухоме майно. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17.07.2019 у справі №686/14588/17 позов ТОВ "КапіталІнвестБуд" залишено без розгляду. Таким чином, звернувшись у липні 2017 року з позовом до суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних квартир (справа №686/14588/17), позивач був обізнаний про порушення свого майнового права, тобто вибуття майна з його власності. Відтак, позовна давність за вимогами про визнання недійсними свідоцтв та витребування спірного нерухомого майна спливла у липні 2020 року. Натомість, ТОВ "КапіталІнвестБуд" звернулося до суду з позовною заявою 9 вересня 2021 року, відтак позивачем пропущений строк звернення до суду, що є підставою для відмови у позові на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України. Тому представник просив застосувати у даній справі позовну давність. Також зазначає, що майно, яке просить витребувати позивач, було набуто TOB "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" на законних підставах внаслідок передачі нереалізованого на електронних торгах майна, тобто в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Будь-яких перешкод для його подальшого відчуження не було, а тому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є добросовісними набувачами і підстави для витребування у них майна відсутні. Окрім цього, звертаючись з позовною заявою, позивач не зазначає в чому незаконність набуття відповідачами права власності та чому способом захисту обрано витребування майна з чужого незаконного володіння, а не витребування майна у добросовісного набувача. Вважає, що у даному спорі підлягають застосуванню норми ч. 2 ст. 388 ЦК України, а не ст. 387 та ч. 1 ст. 388 ЦК України, на які безпідставно посилається позивач. При цьому витребування спірного майна на підставі ст. 388 ЦК України є можливим лише у разі доведення позивачем того, що відповідачі є недобросовісними набувачами спірного майна. Представник відповідачів здійснює посилання на судову практику, викладену у постановах Верховного суду від 18.09.2025 у справі №922/82/20, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.06.2025 у справі № 638/17112/21 та від 16.04.2025 у справі № 910/17006/23 та зауважує, що його довірителі є добросовісними набувачами, спірне майно отримане ними за відплатними договорами, а майно на момент вчинення правочинів вибуло з володіння власника з власної волі, тому вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із некоректною роботою підсистеми відеоконференцзв'язку системи ЄСІТС в ході фіксування судового засідання 17 березня 2026 року об 11:00 год. по справі № 686/21656/21, що підтверджується актом від 17.03.2026 про несправність підсистеми, технічна фіксація судового засідання не могла бути проведена, у зв'язку з чим підготовче засідання у справі не відбулось.
Ухвалою суду від 17.03.2026 призначено підготовче засідання на 10:00 год. 31 березня 2026 року, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзиви відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до 24 березня 2026 року включно, встановлено відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 строк для подання заперечень на відповідь позивача на відзив до 31 березня 2026 року включно.
На адресу суду 23.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів 1, 2, 3, 4, 5, в якій остання вказує, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 12/5025/296/11 преюдиційно встновлено відсутність у ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" будь-яких прав на участь у виконавчому провадженні №30373236, відтак, на отримання в рахунок погашення боргу позивача у власність 5 об'єктів нерухомого майна і їх подальшого продажу на користь відповідачів по даній справі. Зазначає, що в рамках розгляду справи № 910/3507/18 Північним апеляційним господарським судом преюдиційно встановлено те, що ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" незаконно набуло повноважень стягувача у виконавчому провадженні № 30373236, а отже без належних на то правових підстав, передбачених ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", залишило за собою нереалізоване на третіх електронних торгах нерухоме майно, що належало боржнику - ТОВ "КапіталІнвестБуд". З огляду на викладені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки оскаржувані постанови та акти державного виконавця, на підставі яких оформлено перехід права власності на нерухоме майно від позивача до ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права позивача. За таких обставин, оскільки документи про набуття ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" права власності на нерухомі об'єкти (5 квартир, які належали на праві власності позивачу) визнано незаконними та скасовано, останні не породжують жодних правових наслідків з моменту їх формування. Вказане підтверджує факт протиправності отримання ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" у власність спірних нерухомих об'єктів. Стосовно права позивача на витребування майна представник позивача наводить судову практику Верховного Суду та вказує, що з огляду на те, що спірне майно вибуло з власності позивача поза волею ТОВ "КапіталІнвестБуд" і постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі №910/3507/18 визнано незаконними та скасовано дії державного виконавця про передачу спірного майна для ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", тобто відповідні дії не породжують будь-яких правових наслідків з моменту їх вчинення, вказане надає правові підстави суду для витребування у відповідачів (останніх набувачів) на користь ТОВ "КапіталІнвестБуд" зазначених об'єктів нерухомості. Представник позивача звертає увагу, що про факт реального порушення прав та інтересів ТОВ "КапіталІнвестБуд" стало відомо 25 лютого 2021 року (дата ухвалення рішення про скасування документів набуття за ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" права власності на спірне майно). Оскільки відповідачі посилаються на сплив позовної давності, відтак, останні зобов'язані довести, що фактичне порушення прав позивача відбулось раніше 25 лютого 2021 року. Разом з тим, будь-яких доказів, які підтверджують відповідні обставини, відповідачами не надано. Крім того, представник позивача зазначає, що у період із 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України Кабінетом Міністрів України був встановлений карантин. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний вище Закон України № 540-IX від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року. Таким чином, з 02 квітня 2020 року строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, продовжено до 30 червня 2023 року. За таких обставин, оскільки з 02 квітня 2020 року строк позовної давності продовжено, вказане додатково спростовує доводи відповідачів про пропуск позивачем строку позовної давності.
Крім того, матеріали справи містять письмові пояснення позивача від 22.11.2021, в яких останній вказував, що зважаючи на факт звернення ТОВ "КапіталІнвестБуд" до Господарського суду міста Києва із позовною заявою, яка була предметом розгляду господарської справи № 910/3507/18 ще 26 березня 2018 року та її тривалий розгляд до 25 лютого 2021 року, і, як наслідок, наявність для позивача підстав вважати, що його права будуть захищені в цьому судовому провадженні й будуть встановлені факти, які надаватимуть правові підстави для звернення до суду із позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння, вказане об'єктивно свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та його поновлення, якщо суд прийде до висновку про пропуск відповідного строку. Таким чином, задля забезпечення позивачу права на доступ до суду, враховуючи факт обізнаності про реальне порушення його прав та виникнення реальних підстав для звернення до суду із позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння лише 25 лютого 2021 року, позивач просив визнати поважними причини пропущення позовної давності.
Представник відповідачів 1, 2, 3, 4, 5 у запереченнях на відповідь на відзив від 30.03.2026 вказує, що спірне майно вибуло з власності позивача не поза його волею, а на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2011 по справі № 12/5025/296/11, у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором перед ПАТ "Кредобанк". Заміна стягувача з ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та усі подальші дії з продажу спірного майна є похідними від основної суті спору, тобто спірне майно у будь-якому випадку було б реалізовано державним виконавцем в рахунок погашення боргу шляхом його продажу не електронних торгах. Зауважує, що на підставі ч. 2 ст. 388 ЦК України не можна витребувати від добросовісного набувача майно тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Таким чином, позивачем не доведено незаконність вибуття майна (майно вибуло з володіння законно, в зв'язку з непогашенням кредиту і на виконання рішення суду), недобросовісність набувачів (відповідачі є добросовісними і набули майно за відплатними договорами), вибуття майна поза його волею (невиконання зобов'язань є вольовою дією, що має наслідком вибуття майна в рахунок погашення заборгованості шляхом його продажу в рамках виконавчого провадження).
В підготовчому засіданні 31.03.2026 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:00 год. 21 квітня 2026 року.
До суду 20.04.2026 від представника відповідачів 1, 2, 3, 4, 5 надійшли додаткові пояснення, в яких останній вказує, що Верховний Суд у даній справі підтвердив, що спірні правовідносини були пов'язані з виконанням кредитного договору та на забезпечення виконання основного зобов'язання (погашення боргу за кредитним договором від 26.03.2010 № 08/42#USD). Тобто, Верховний Суд, закриваючи цивільне провадження та ухвалюючи віднесення розгляду даної справи до юрисдикції господарських судів встановив, що дії, які оскаржує позивач, пов'язані з виконанням кредитного договору та здійснювалися саме на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2011 по справі №12/5025/296/11 (продаж майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень). Відтак, згідно ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Отже, позовні вимоги є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню. Звертає увагу, що позивач відповідно до ст.261 ЦК України знав про порушення його прав та особу, що його порушила, при чому змінював предмет позову з аналогічними вимогами викладеними в даному позові про витребування даних квартир. Щодо вимоги про визнання недійсними свідоцтв про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 20.04.2017, то такі вимоги в порушення трьохрічного строку позовної давності не заявлялись, як і не заявлялись такі вимоги, починаючи з 2011 року (коли розпочалась процедура стягнення боргу), тому позивач повинен був знати про такі дії, в свою чергу, свідомо не вчиняв жодних дій щодо погашення боргу банку згідно кредитного договору. Жодних підстав для зупинення перебігу позовної давності згідно ст. 263 ЦК України позивачем не зазначено.
В судовому засіданні 21.04.2026 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви у судовому засіданні до 11:00 год. 06 травня 2026 року.
Позивач для участі в судовому засіданні 06.05.2026 не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.
Представник відповідачів 1, 2, 3, 4, 5 та відповідач 5 в судовому засіданні 06.05.2026 заперечили проти позову у повному обсязі.
Відповідач 6 для участі в судовому засіданні 06.05.2026 не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином шляхом надіслання ухвали до електронного кабінету. Матеріали справи місять відзив на позов ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", що подавався у даній справі до Хмельницького міськрайонного суду, в якому відповідач 6 просив у задоволенні позову відмовити. Зазначав, що позивачем у позовній заяві не зазначено в чому незаконність набуття відповідачами права власності на спірні квартири та чому обрано спосіб захисту витребування з чужого незаконного володіння, а не витребування майна у добросовісного набувача. Відповідачі набули майно за оплатними договорами та в повному обсязі сплатили ціну за вказаними договорами ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", у зв'язку із чим у позивача відсутні правові підстави для звернення з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння. Зазначає, що спірні квартири були реалізовані в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а саме рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2011 у справі №12/5025/296/11 (в межах виконавчого провадження №30373236), що унеможливлює його витребування в силу положень ч. 2 ст. 388 ЦК України. Також звертає увагу, що позивачем був пропущений строк позовної давності. Так, в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходилася справа №686/14588/17. У вказаній справі ТОВ "Капіталінвестбуд" 04.09.2017 доповнило позовні вимоги і звернулось до суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Щербатюк Н.Г., ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир. 13.02.2018 ТОВ "Капіталінвестбуд" змінило предмет позову в межах справи № 686/14588/17 та просило суд про витребування квартир. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.03.2019 по справі №686/14588/17 у задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду ТОВ "Капіталінвестбуд" подало апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду. Постановою Хмельницького апеляційного суду 17.07.2019 у справі №686/14588/17 скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.03.2019 та залишено без розгляду позов ТОВ "Капіталінвестбуд". Відтак, позивач знав про оскаржувані свідоцтва та перебування у власності відповідачів майна, що витребовується, ще в липні 2017 року, вимоги заяви про зміну предмета позову в межах справи №686/14588/17 були ідентичні вимогам позовної заяви в межах даного судового провадження, а тому відповідач 6 вважає, що позов в межах даного судового провадження подано з пропуском трьохрічного строку позовної давності.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" в особі директора Хмельницької філії ПАТ "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КапіталІнвестБуд" було укладено кредитний договір № 08/42#USD від 26.04.2010, згідно з п. 1 якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
За умовами п. 1.1 вказаного договору розмір кредиту - 12642528,49 грн.
У п. 3.1 кредитного договору визначено, що виконання зобов'язань позичальником за цим договором забезпечується способами, що обумовлені в ньому та/або договорах, укладених з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим договором.
За умовами п. 3.2 кредитного договору позичальник зобов'язується надати банку наступні види забезпечення:
- іпотека квартири АДРЕСА_7 та 2-му поверхах у 10-ти квартирному цегляному будинку загальною площею 145,1 кв.м. (житлова 48,2 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_8 (п. 3.2.1);
- іпотека квартири АДРЕСА_9 , розміщеної на 1-му та 2-му поверхах у 10-ти квартирному цегляному будинку загальною площею 145,3 кв.м. (житлова 48,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_10 (п. 3.2.2),
- іпотека квартири АДРЕСА_1 , розміщеної на 1-му та 2-му поверхах у 10-ти квартирному цегляному будинку загальною площею 133,1 кв.м. (житлова 43,6 кв.м.) за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, Грузевицька с/рада, АДРЕСА_30 9 (п. 3.2.3),
- іпотека квартири АДРЕСА_11 , розміщеної на 1-му та 2-му поверхах у 10-ти квартирному цегляному будинку загальною площею 134,7 кв.м. (житлова 44,5 кв.м.) за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, Грузевицька с/рада, АДРЕСА_30 9 (п. 3.2.4),
- іпотека квартири №5, розміщеної на 1-му та 2-му поверхах у 10-ти квартирному цегляному будинку загальною площею 135,9 кв.м. (житлова 44,9 кв.м.) за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, Грузевицька с/рада, АДРЕСА_30 9 (п. 3.2.5).
Додатком до договору оформлено графік погашення кредиту від 26.03.2010.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №08/42#USD від 26.03.2010 між ПАТ "Кредобанк" в особі Хмельницької філії (далі - іпотекодержатель) та ТОВ "Капіталінвестбуд" (далі - іпотекодавець) 26.03.2010 укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Пруняк Ю.В., який зареєстровано в реєстрі за № 242, відповідно до якого позивач передав в іпотеку вищевказане нерухоме майно - квартири.
Зазначені квартири належали на праві власності іпотекодавцю - ТОВ "КапіталІнвестБуд", що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, виданими Грузевицькою сільською радою, зокрема: від 01.10.2008 - на квартиру №2 у будинку АДРЕСА_31, від 09.04.2008 - на квартири АДРЕСА_1 та №4 в будинку АДРЕСА_32, від 03.04.2008 - на квартиру АДРЕСА_12 в будинку АДРЕСА_32.
В зв'язку з порушенням позивачем своїх договірних зобов'язань за кредитним договором, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2011 у справі № 12/5025/296/11 стягнуто з ТОВ "КапіталІнвестБуд" на користь ПАТ "Кредобанк" в особі Хмельницького відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" 12 642 528,49 грн заборгованості по кредиту, 2 066 511,85 грн заборгованості по несплачених процентах, 5 500,00 грн простроченої суми комісії за управління кредитом, 14 615,01 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 102 017,57 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 261,16 грн пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, 25 474,50 грн державного мита, 235,76 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьорового О.О. від 02.12.2011 було відкрито виконавче провадження №30373236 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2011 у справі №12/5025/296/11.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.10.2016 у справі № 12/5025/296/11 замінено сторону у виконавчому провадженні ПАТ "Кредобанк" в особі Хмельницького відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" на ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" з огляду на укладення договору факторингу від 29.11.2011.
На підставі вищевказаної ухвали головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. винесено постанову від 24.10.2016 про заміну сторони виконавчого провадження №30373236, відповідно до якої замінено стягувача - ПАТ "Кредобанк" на ТОВ "ФК "Приватні інвестиції".
В ході виконання судового рішення відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано до Державного підприємства "Сетам" заявку за вих. № 20.1/135/3 на реалізацію арештованого майна в рамках виконавчого провадження №30373236, зокрема: квартири АДРЕСА_13 №3 загальною площею 133,1 кв.м., квартири №4, загальною площею 134,7 кв.м., квартири №5, загальною площею 135,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, Грузевицька сільська рада, АДРЕСА_30 9.
Як вбачається із змісту постанов про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.03.2017, торги з реалізації вищевказаного майна призначались на 07.12.2016, 18.01.2017, 27.02.2017, однак не відбулись в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Тому стягувач ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" виявив бажання залишити за собою непродане майно.
З огляду на викладене, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. винесено постанови від 10.03.2017 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу № 30373236/3-1, №30373236/3-2, № 30373236/3-3, № 30373236/3-4, № 30373236/3-5 та складено акти від 10.03.2017 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу № 30373236/3-1, №30373236/3-2, № 30373236/3-3, №30373236/3-4, № 30373236/3-5, відповідно до яких передано в рахунок погашення боргу стягувачу - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" наступне майно, що належить ТОВ "Капіталінвестбуд":
- квартиру АДРЕСА_14 , загальною площею 145,1 кв.м. за ціною 504981,40 грн;
- квартиру АДРЕСА_15 , загальною площею 145,3 кв.м. за ціною 505677,90 грн;
- квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею 133,1 кв.м. за ціною 463218,70 грн;
- квартиру АДРЕСА_17 , загальною площею 134,7 кв.м. за ціною 468787,20 грн;
- квартиру АДРЕСА_18 , загальною площею 135,9 кв.м. за ціною 472963,40 грн.
На підставі актів про передачу майна стягувачу приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. видано свідоцтва від 20.04.2017, що зареєстровані в реєстрі за №№ 221, 233, 224, 227, 230, якими посвідчено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" належать на праві власності вищевказані квартири.
Право власності ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" на квартири було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами із вказаного реєстру №№85476333, 85470590, 85472641, 85474443, 85475632 від 20.04.2017.
В подальшому ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" реалізувало спірні квартири фізичним особам, а саме:
- 01 червня 2017 року між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ОСОБА_1 укладено договір-купівлі продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 416, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_19 ;
- 01 червня 2017 року між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 412, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_20 ;
- 01 червня 2017 року між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 411, на підставі якого ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_21 ;
- 01 червня 2017 року між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 418, на підставі якого ОСОБА_4 набула право власності на квартиру АДРЕСА_22 ;
- 07 червня 2017 року між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 450, на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на квартиру АДРЕСА_23 .
На підставі укладених договорів купівлі-продажу 01.06.2017 та 07.06.2017 проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на квартири, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №248170414, №248171810, №248173004, №248175895, №248167747 від 15.03.2021.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 12/5025/296/11 було скасовано ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 04.10.2016 у справі №12/5025/296/11. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Кредобанк" про заміну стягувача - ПАТ "Кредобанк" в особі Хмельницького відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" на стягувача - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", у зв'язку із переходом до ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" прав кредитора, відповідно до договору факторингу від 29.11.2011.
Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі №910/3507/18 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №910/3507/18. Прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "КапіталІнвестБуд" задоволено повністю. Визнано незаконними та скасовано постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу № 30373236/3-1, № 30373236/3-2, № 30373236/3-3, № 30373236/3-4, №30373236/3-5 від 10.03.2017 у виконавчому провадженні № 30373236 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2011 у справі № 12/5025/296/11. Визнано незаконними та скасовано акти головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу № 30373236/3-1, № 30373236/3-2, № 30373236/3-3, № 30373236/3-4, № 30373236/3-5 від 10.03.2017 у виконавчому провадженні № 30373236 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2011 у справі № 12/5025/296/11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що на час вирішення спору місцевим господарським судом у даній справі, ухвалу про заміну стягувача у виконавчому провадженні у господарській справі №12/5025/296/11 було визнано судом апеляційної інстанції незаконною на момент її прийняття та скасовано. Зважаючи на викладене, ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" незаконно набуло повноважень стягувача у виконавчому провадженні №30373236, а отже без належних на то правових підстав, передбачених ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", залишило за собою нереалізоване на третіх електронних торгах нерухоме майно, що належало боржнику - ТОВ "КапіталІнвестБуд".
Крім того, матеріали справи містять подані в межах справи № 686/14588/17 заяву про уточнення та збільшення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 04.09.2017, заяву про зміну предмету позову від 13.02.2018, клопотання про зупинення провадження від 23.10.2018, 25.02.2019, 22.04.2019, клопотання про відкладення судового засідання від 11.12.2018, 16.01.2019, 31.01.2019, 25.02.2019, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22.03.2019 у справі №686/14588/17, постанову Хмельницького апеляційного суду від 17.07.2019 у справі №686/14588/17.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення учасників процесу, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб'єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст. 13 Конвенції.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, в якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
У даній справі позивач звернувся до суду із вимогами про визнання недійсними свідоцтв про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, виданих приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. 20.04.2017 та зареєстрованих в реєстрі за №№ 221, 233, 224, 227, 230, на підставі яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" зареєструвало право власності на п'ять спірних квартир, а також із вимогами про витребування таких квартир у осіб, які є останніми їх набувачами.
Таким чином, позов ТОВ "КапіталІнвестБуд" спрямований на повернення у володіння останнього квартир, які за твердженням позивача, незаконно вибули з його власності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст.321 ЦК України, яка кореспондується із ст. 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).
За приписами Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушених прав є віндикація.
Так, згідно з cт. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.
Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19,від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.
Отже, оскільки позивач прагне повернення спірних квартир у своє володіння, то єдиною належною (зокрема ефективною) позовною вимогою є вимога про витребування такого майна на його користь.
Зважаючи на те, що звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, виданих приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. 20.04.2017 та зареєстрованих в реєстрі за №№ 221, 233, 224, 227, 230, не підлягають задоволенню з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.
Разом з тим, позивач заявив також позовні вимоги про витребування у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 спірних квартир, що, в свою чергу, є належним та ефективним способом захисту прав.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (ч. 2 ст. 388 ЦК України).
Умовами для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна обставин того 1) чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким; 2) чи перебуває спірне майно у володінні іншої особи (відповідача) та чи підтверджене таке володіння фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку; 3) чи знаходиться спірне майно у чужому володінні незаконно; 4)чи є об'єкт віндикаційного позову індивідуально-визначеним майном, що існує в натурі станом на час звернення з позовом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №922/3838/21.
Суд встановив, що між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "КапіталІнвестБуд" був укладений кредитний договір № 08/42#USD від 26.04.2010, в забезпечення виконання зобов'язань за яким на підставі договору іпотеки від 26.03.2010 позивач передав в іпотеку наступне майно:
- квартиру АДРЕСА_24 ;
- квартиру АДРЕСА_19 ;
- квартиру АДРЕСА_20 ;
- квартиру АДРЕСА_21 ;
- квартиру АДРЕСА_22 .
Вказані квартири належали на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, виданими Грузевицькою сільською радою, зокрема: від 01.10.2008 - на квартиру АДРЕСА_25 та на квартиру АДРЕСА_6 , від 09.04.2008 - на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_26 , від 03.04.2008 - на квартиру АДРЕСА_27 .
В зв'язку з порушенням позивачем своїх договірних зобов'язань за кредитним договором, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2011 у справі № 12/5025/296/11 стягнуто з ТОВ "КапіталінвестБуд" на користь ПАТ "Кредобанк" в особі Хмельницького відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" 12 642 528,49 грн заборгованості по кредиту, 2 066 511,85 грн заборгованості по несплачених процентах, 5 500,00 грн простроченої суми комісії за управління кредитом, 14 615,01 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 102 017,57 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 261,16 грн пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, 25 474,50 грн державного мита, 235,76 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьорового О.О. від 02.12.2011 було відкрито виконавче провадження №30373236 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2011 у справі №12/5025/296/11.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.10.2016 у справі № 12/5025/296/11 замінено сторону у виконавчому провадженні ПАТ "Кредобанк" в особі Хмельницького відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" на ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" з огляду на укладення договору факторингу від 29.11.2011.
В зв'язку із вказаним, постановою державного виконавця від 24.10.2016 замінено стягувача - ПАТ "Кредобанк" на ТОВ "ФК "Приватні інвестиції".
В ході виконання судового рішення відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснювалась реалізація арештованого майна, а саме квартир, які є предметом іпотеки.
Оскільки торги з реалізації майна, що призначались на 07.12.2016, 18.01.2017, 27.02.2017, не відбулись, то відповідно до ч. 6 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" спірні квартири були передані стягувачу - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" в рахунок погашення боргу, що підтверджується постановами державного виконавця від 10.03.2017 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу №30373236/3-1, № 30373236/3-2, № 30373236/3-3, № 30373236/3-4, № 30373236/3-5 та актами від 10.03.2017 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу № 30373236/3-1, №30373236/3-2, №30373236/3-3, № 30373236/3-4, № 30373236/3-5.
На підставі актів про передачу майна стягувачу приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. видано свідоцтва від 20.04.2017, що зареєстровані в реєстрі за № 221, 233, 224, 227, 230, на підставі яких проведена державна реєстрація права власності ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" на спірні квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчать витяги із вказаного реєстру №№85476333, 85470590, 85472641, 85474443, 85475632 від 20.04.2017.
В подальшому відповідно до договорів купівлі-продажу від 01.06.2017 та від 07.06.2017 ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" реалізувало спірні квартири фізичним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Таким чином, відповідачі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є останніми набувачами квартир, які є предметом спору у даній справі, а спірні квартири зареєстровані на праві власності за вказаними особами, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №248170414, №248171810, №248173004, №248175895, №248167747 від 15.03.2021.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на відсутність у ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" будь-яких прав на участь у виконавчому провадженні № 30373236, відтак, на отримання в рахунок погашення боргу позивача у власність 5 нерухомих об'єктів, що, на його думку, свідчить про вибуття спірного майна з власності ТОВ "КапіталІнвестБуд" поза його волею. Відповідно, за твердженням позивача, подальше відчуження спірних квартир кінцевим набувачам було здійснено особою, яка не мала права ними розпоряджатися.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 12/5025/296/11 було скасовано ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 04.10.2016 у справі №12/5025/296/11. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Кредобанк" про заміну стягувача - ПАТ "Кредобанк" в особі Хмельницького відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" на стягувача - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", у зв'язку із переходом до ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" прав кредитора, відповідно до договору факторингу від 29.11.2011.
Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі №910/3507/18 визнано незаконними та скасовано постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу № 30373236/3-1, № 30373236/3-2, № 30373236/3-3, № 30373236/3-4, № 30373236/3-5 від 10.03.2017 у виконавчому провадженні № 30373236 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2011 у справі № 12/5025/296/11. Визнано незаконними та скасовано акти головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу № 30373236/3-1, № 30373236/3-2, № 30373236/3-3, №30373236/3-4, № 30373236/3-5 від 10.03.2017 у виконавчому провадженні № 30373236 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2011 у справі № 12/5025/296/11.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" незаконно набуло повноважень стягувача у виконавчому провадженні №30373236, а отже без належних правових підстав, передбачених ст. 61 Закону України"Про виконавче провадження", залишило за собою нереалізоване на третіх торгах нерухоме майно, що належало боржнику - ТОВ "КапіталІнвестБуд".
Разом з тим, вказані судові рішення були прийняті уже після набуття фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 права власності на спірні квартири на підставі договорів купівлі-продажу. При цьому з огляду на те, що ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" набуло у власність спірне майно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, вказані особи мали усі підстави сподіватися на законність набуття продавцем такого майна, а відтак, не знали та не могли знати, що ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" не мало права його відчужувати.
Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є добросовісними набувачами спірних квартир, які набули їх у власність за відплатними договорами.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; друга - викладена в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; третя - закріплена в другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини:
- чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі. Тобто втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
Тобто, зміст "трискладового тесту" для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1)законність втручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Слід також зауважити, що добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції є, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. Водночас відсутність такого порушення є тоді, коли дотримані всі три критерії.
Отже, повинне існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
У питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Водночас суд враховує, що заходи захисту, на які посилається ЄСПЛ, стосуються не лише втручання держави, а й приватних осіб, і можуть мати превентивний або виправний характер.
Так, ЄСПЛ встановив, що навіть у "горизонтальних" відносинах (тобто у відносинах, заснованими на юридичній рівності між їх учасниками) можуть бути застосовані міркування про суспільний інтерес, які передбачають накладення певних зобов'язань на державу. Тобто відповідні заходи, необхідні для захисту права власності, можуть бути застосовані у справах, пов'язаних із судовими процесами між особами чи компаніями (див. справи "Zolotas v. Greece (no. 2), 2013, § 39; Saraз and Others v. Turkey, 2021, § 70).
Коли справа стосується звичайних економічних відносин між приватними сторонами, такі позитивні зобов'язання є більш обмеженими. Тому стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не може тлумачитися як така, що накладає на Договірні держави будь-які загальні зобов'язання покривати борги приватних осіб.
Аналіз змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції свідчить про те, що зазначена норма не містить чітких процедурних вимог або зобов'язань процесуального характеру, що стосуються як державних органів, так і у справах між приватними сторонами. Якщо втручання у право на мирне володіння "майном" вчинене приватною особою, то для держави виникає позитивне зобов'язання забезпечити у своїй правовій системі відповідні процедури, щоб майнові права були достатньо захищені законом і щоб існували ефективні засоби правового захисту, за допомогою яких "жертва втручання" може відстояти свої права.
Так, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що держави зобов'язані забезпечити судові процедури, які пропонують необхідні процесуальні гарантії, тобто, дозволяють національним судам і трибуналам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. справи "Kotov v. Russia" [ВП], 2012, § 114; "Sovtransavto Holding v. Ukraine", 2002, § 96; "Anheuser-Busch Inc. v. Portugal" [ВП], 2007, § 83; "Freitag v. Germany", 2007, § 54; "Shesti Mai Engineering OOD and Others v. Bulgaria", 2011, § 79; "Plechanow v. Poland", 2009, § 100; "Ukraine-Tyumen v. Ukraine", 2007, § 51; "Antonopoulou v. Greece" (ріш.), 2021, § 57; "Nikolay Kostadinov v. Bulgaria", § 54).
Отже, незалежно від суб'єкта звернення до суду (чи це фізична, чи юридична особа), держава повинна забезпечувати таким особам можливість захистити свої права, в тому числі, і шляхом надання можливості звернення до суду з відповідним позовом. При цьому суд повинен забезпечити розгляд такого позову з дотриманням відповідних матеріальних та процесуальних норм, якими передбачено захист відповідного права заявника-позивача.
Тому, з урахуванням наявного правового регулювання, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника, суди, при застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача.
Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам ст. 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку з порушеннями інших осіб, в тому числі допущеними в ході виконання судового рішення.
Одним з критеріїв для відмови суду у втручанні у мирне володіння добросовісним набувачем спірним майном є також темпоральний критерій, за яким особа, яка добросовісно набула право власності на майно та володіла цим майном тривалий час, не може бути позбавлена права власності на таке майно (постанови Верховного Суду від від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20, від 21.07.2020 у справі № 5011-15/2551-2012).
Суд враховує, що належне на праві власності позивачу спірне майно було передано на реалізацію на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2011 у справі № 12/5025/296/11 в зв'язку із порушенням позивачем своїх договірних зобов'язань за кредитним договором № 08/42#USD від 26.04.2010; первісний набувач (ТОВ "ФК "Приватні інвестиції") набув таке майно в порядку, встановленому для виконання судових рішень; фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є добросовісними набувачами та набули спірні квартири за відплатними договорами. При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів на спростування добросовісності відповідачів. Також приймається до уваги, що відповідачі 1, 2, 3, 4, 5 володіють спірним майном з 2017 року, тобто більше як протягом чотирьох років до подання позову у цій справі (на даний час майже дев'ять років).
За таких обставин суд дійшов висновку, що позбавлення права власності відповідачів - фізичних осіб з тих підстав, що вибуття майна з власності позивача відбулося у зв'язку з порушенням вимог закону під час здійснення виконання судового рішення буде суперечити статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, а змушення відповідачів шукати шляхи відновлення свого права покладе на цих осіб індивідуальний та надмірний тягар.
Отже, суд дійшов висновку, що з врахуванням вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції в позові слід відмовити з тих підстав, що за встановлених судом обставин майно у відповідачів не може бути витребувано в порядку ст. 388 ЦК України.
Також зважаючи на відмову у позові в зв'язку з його необґрунтованістю, питання щодо застосування позовної давності судом не розглядається. При цьому враховується правова позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, згідно з якою суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача, у зв'язку із відмовою у позові.
За приписами ч.ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.09.2021 у справі №686/21656/21
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 145, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.09.2021 у справі №686/21656/21 шляхом накладення арешту на: квартиру загальною площею 145,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229695368250; квартиру загальною площею 133,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с/рада Грузевицька, АДРЕСА_28, кв.3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229722868250; квартиру загальною площею 134,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229742768250; квартиру загальною площею 135,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229754868250; квартиру загальною площею 145,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229655768250.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 11.05.2026.
Суддя Л.О. Субботіна
Рішення надсилається позивачу та його представнику Савченко О.В., представнику відповідачів 1, 2, 3, 4 ,5 адвокату Клюці В.Ф., відповідачу 6 та його представнику Проценко М.М. до електронних кабінетів.