29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"11" травня 2026 р. Справа № 924/233/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" м.Нетішин Шепетівського району Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" м.Дніпро
про стягнення 354576,00 грн
Представники сторін: не викликалися
До Господарського суду Хмельницької області 03.03.2026 надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть", в якій позивач просив: 1. Зобов'язати відповідача виконати належним чином умови договору від 23.07.2025 № 53-124-01-25-26442 шляхом поставки та передачі у власність для позивача визначеного цим договором решти товару загальною вартістю 1068000,00 грн з ПДВ, а саме самохідної підйомної платформи "MEWP500", робоча висота 12,0 м; 2. Стягнути з відповідача 354576,00 грн штрафних санкцій, з яких: 205056,00 грн - пеня, 149520,00 грн - штраф. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 23.07.2025 між сторонами укладено договір поставки №53-124-01-25-26442, за умовами якого відповідач зобов'язувався поставити і передати у власність позивача товар. Згідно з п. 3.1 договору строк поставки становить 90 днів з дати укладення сторонами договору. Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість товару становить 2136000,00 грн з ПДВ. На виконання умов договору відповідач поставив для позивача передбачений договором товар, а саме: 26.12.2025 здійснив поставку товару вартістю 1068000,00 грн з ПДВ згідно з видатковою накладною №50 від 25.12.2025. Решта товару у сумі 1068000,00 грн станом на дату подачі позовної заяви, постачальником не допоставлено. Таким чином, відповідач допустив прострочення виконання свого зобов'язання за договором щодо поставки товару на суму 2136000,00 грн з ПДВ і період такого прострочення, починаючи з 22.10.2025 по 25.02.2026 включно, складає 127 календарних дні. Позивач зазначає, що відповідно до п. 8.2 договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додаткового сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Розмір нарахованої позивачем пені становить 205056,00 грн, розмір штрафу - 149520,00 грн. Отже, загальний розмір штрафних санкцій за період прострочення поставки товару за договором складає 354576,00 грн, а вартість недопоставленого товару - 1068000,00 грн. Враховуючи, що відповідач добровільно не сплатив нараховані штрафні санкції та не здійснив допоставку товару, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.03.2026, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/233/26 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь позивача на відзив.
Відповідно до ухвали суду від 02.04.2026 поновлено Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" встановлений законом строк для подання доказів та прийнято до розгляду видаткову накладну №9 від 11.03.2026. Закрито провадження у справі №924/233/26 в частині зобов'язання ТОВ "Промзапчасть" виконати належним чином умови договору від 23.07.2025 № 53-124-01-25-26442 шляхом поставки та передачі у власність для позивача визначеного цим договором решти товару загальною вартістю 1068000,00 грн з ПДВ, а саме самохідної підйомної платформи "MEWP500", робоча висота 12,0 м та повернуто Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" з Державного бюджету України 12816,00 грн сплаченого судового збору.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 26.03.2026 вказує, що передбачений договором товар на суму 2136000,00 грн з ПДВ мав бути поставлений у повному обсязі на склад вантажоодержувача у строк не пізніше 21.10.2025. Відповідач не заперечує факт укладення договору та часткового порушення строків поставки. Разом з тим, зазначає, що прострочення поставки було зумовлене об'єктивними та незалежними від відповідача обставинами. Так, 18.11.2025 відповідач звертався із запитом щодо подовження терміну поставки за договором №53-124-01-25-26442 від 23.07.2025 у зв'язку із складною поточною ситуацією в країні, пов'язаною з воєнним станом та мобілізацією, та у зв'язку з тим, що компанія, на жаль, зіткнулася зі значними труднощами в забезпеченні виробничих процесів необхідною кількістю кваліфікованого персоналу, що створює об'єктивні перешкоди, які унеможливлюють своєчасну поставку товару у визначений договором термін, та прохали надати згоду на подовження терміну поставки на додаткові 25 календарних днів до 15 листопада. Також відповідач звертався з листом від 09.12.2025 щодо здійснення поставки товару частинами до 12 грудня відвантаження "самохідних підйомних платформ "MEWP500" - у кількості 1 шт. та до 22 грудня відвантаження другої одиниці, у зв'язку зі складною поточною ситуацією в країні, а також частими відключеннями електроенергії на підприємстві (в деякі дні відключення триває протягом всього робочого дня), що суттєво уповільнило виробничий процес та терміни виготовлення/підготовки товару до поставки. Проте відповіді на листи не було отримано. Крім того, відповідач надсилав позивачу лист від 04.03.2026 щодо мирного врегулювання спору за договором, проте було отримано відмову врегулювати спір мирним шляхом. Відповідач вказує, що поставка другої частини товару вартістю 1068000,00 грн відбулася 11.03.2026. Звертає увагу на незначний строк прострочення поставки товару та вказує, що нараховані позивачем штрафні санкції хоч і відповідають умовам договору, втім не враховують ту обставину, що відповідач жоден аванс чи передоплату за договором не отримував, а відтак відповідний розмір штрафних санкцій є явно необґрунтованим та не враховує поведінку відповідача, його майновий стан, а також реально понесені позивачем збитки. Також зазначає, що попри складні обставини, відповідач докладав усіх можливих зусиль для поставки товару та виконання умов договору. У відповідача відсутній умисел у навмисному невиконанні умов договору чи завданні збитків позивачу, натомість поведінка відповідача свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання. З огляду на вказане, відповідач просить відмовити у позові.
Позивач в письмових поясненнях від 20.04.2026 не погоджується із твердженнями відповідача. Зазначає, що з урахуванням п.п 7.1-7.3 договору та приписів ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" у відповідача як сторони договору виникає право посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, виключно у разі письмового повідомлення відповідачем позивача про виникнення форс-мажорних обставин протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документа, яким є відповідний сертифікат ТПП України або регіональної ТПП. Однак відповідач не виконав належним чином передбачені пунктом 7.3. договору умови для звільнення його від відповідальності за прострочення поставки товару за договором у зв'язку із наявними, на його думку, обставинами непереборної сили, оскільки всупереч наведеним умовами договору не надав для позивача сертифіката ТПП України або регіональної ТПП про підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та не виявив бажання отримати відповідний сертифікат. Позивач звертає увагу, що відповідачем не було надано для позивача передбачених розділом 7 договору документальних підтверджень наявності об'єктивно унеможливлюючих обставин, що перешкоджають своєчасному виконання зобов'язань за договором, а тому були відсутні підстави як для звільнення від відповідальності, так і укладення додаткових угод щодо продовження строку поставки товару. Крім того, відповідач, за наявності глибоко переконання про наявність об'єктивних обставин, не був позбавлений права звернутися до суду про визнання додаткової угоди про продовження строку поставки товару укладеною. Водночас, щодо посилань на наявність обставин затримки похідних від введення воєнного стану на території України, то слід зауважити, що договір було укладено вже під час дії воєнного стану та усі наведені відповідачем труднощі діяли та були присутні на момент його підписання. З приводу зменшення штрафних санкцій позивач вказує, що на момент укладення договору між сторонами не існувало будь-якого спору щодо встановлення чи не встановлення штрафних санкцій, а приймаючи участь у публічній закупівлі відповідач добровільно погодився на всі умови договору. Нарахований розмір штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару за договором не є нерозумним та понаднормовим, так як відповідає законодавчо встановленому ч. 2 ст. 231 ГК України розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з боржника за порушення господарського зобов'язання, в якому одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки і яке пов'язане з виконанням державного контракту. Зменшення штрафних санкцій порушить баланс інтересів між сторонами та фактично звільнить відповідача від відповідальності за прострочення строку поставки товару та покладе усі негативні наслідки виключно на філію "ВП ХАЕС". Позивач зазначає, що відповідачем не доведено належними, допустимими і достатніми доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання його обов'язку перед позивачем щодо поставки товару за договором, а тому позовні вимоги позивача до відповідача у справі №924/233/26 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" (далі - постачальник) укладено договір поставки №53-124-01-25-26442 від 23.07.2025 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вказаний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: ножицевий підйомник з ручним пересуванням (код 42410000-3 згідно ДК 021:2015 - підіймально - транспортувальне обладнання).
Місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору строк поставки товару становить 90 календарних днів з дати укладення сторонами договору.
Згідно з п. 3.2 договору поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад вантажоодержувача у м. Нетішин Хмельницької області.
Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної та товарно - транспортної накладної вантажоодержувачем (п. 3.5 договору).
За умовами п. 3.7 договору приймання товару здійснюється на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів.
Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару по договору становить 1780000,00 грн, крім того ПДВ 20% 356000,00 грн, всього ціна договору 2136000,00 грн.
За умовами п. 4.2 договору ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток № 1 до договору).
До ціни товару включена вартість упакування, маркування, тари, страхування, доставки до складу вантажоодержувача (п. 4.3 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно з СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
За умовами п.п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Відповідно до п. 7.1 договору форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого відповідними органами, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з п. 7.2 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства.
У п. 7.3 договору визначено, що сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх виникнення протягом 5 днів з моменту їх виникнення з наступним паланням, не пізніше двох місяців, відповідного підтверджуючого документу.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором (п. 7.4 договору).
Згідно з п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості.
Сплата штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за договором (п. 8.6 договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2026, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 11.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Додатком №1 до договору оформлено специфікацію №1, в якій визначено найменування товару (самохідна підйомна платформа "MEWP500", робоча висота 12,0м), кількість (2 шт.), ціна та загальна вартість товару 2136000,00 грн з ПДВ.
Додатком №2 до договору оформлено технічну специфікацію.
Згідно з видатковою накладною №50 від 25.12.2025 відповідач здійснив поставку товару - самохідної підйомної платформи "MEWP500" в кількості 1 шт. на загальну суму 1068000,00 грн з ПДВ. Товар отримано уповноваженим представником позивача 26.12.2025.
З огляду на поставку товару в меншій кількості, ніж визначено специфікацією, позивач звернувся до відповідача з претензією №45-30-2725/29417 від 01.12.2025, в якій просив у семиденний строк сплатити штрафні санкції, нараховані в зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Вказана претензія надіслана відповідачу 04.12.2025, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною.
Проте вимоги претензії так і не були виконані, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Після відкриття провадження у справі (09.03.2026) позивач подав видаткову накладну №9 від 11.03.2026, згідно з якою на виконання договору поставки №53-124-01-25-26442 від 23.07.2025 відповідач здійснив поставку позивачу самохідної підйомної платформи "MEWP500" в кількості 1 шт. на загальну суму 1068000,00 грн, робоча висота 12 м. Товар отримано 13.03.2026.
Відповідач на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позов, надав в матеріали справи:
- запит щодо подовження терміну поставки за договором №53-124-01-25-26442 від 23.07.2025, з яким відповідач звертався до позивача з приводу надання згоди на подовження терміну поставки на додаткові 25 календарних днів до 15 листопада, у зв'язку з складною поточною ситуацією в країні, пов'язаною з воєнним станом та мобілізацією;
- лист №002-3 від 09.12.2025, в якому відповідач повідомляв, що постачання обладнання буде здійснюватись частинами: до 12 грудня відвантаження самохідної підйомної платформи "MEWP500" в кількості 1 шт., до 22 грудня відвантаження другої одиниці;
- лист № 0029 від 04.03.2026, в якому відповідач визнав факт порушення строків поставки та погодився з нарахованими штрафними санкціями. Разом з тим, наголошував, що порушення було зумовлене об'єктивними складнощами, а не умисним невиконанням зобов'язань. Відповідач пропонував здійснити оплату штрафу одразу після отримання оплати за поставлений товар та розглянути можливість відкликання позовної заяви (або укладення мирової угоди).
- скріншоти, що підтверджують надіслання листів електронною поштою.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" (далі - постачальник) укладено договір поставки №53-124-01-25-26442 від 23.07.2025 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого відповідач зобов'язувався поставити і передати у власність позивача в передбачені цим договором строки товар, а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити вказаний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: ножицевий підйомник з ручним пересуванням (код 42410000-3 згідно ДК 021:2015 - підіймально - транспортувальне обладнання).
Додатком №1 до договору оформлено специфікацію №1, в якій сторони погодили найменування товару (самохідна підйомна платформа "MEWP500", робоча висота 12,0м), кількість (2 шт.), ціну та загальну вартість товару 2136000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У п. 3.1 договору передбачено, що строк поставки товару становить 90 календарних днів з дати укладення сторонами договору.
З огляду на те, що датою укладення договору поставки є 23.07.2025, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку вказаного в специфікації товару у строк по 21.10.2025 включно.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач у встановлений договором строк не здійснив поставку замовленого товару, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив поставку частини товару лише 26.12.2025 на суму 1068000,00 грн, про що складено видаткову накладну №50 від 25.12.2025.
Решту визначеного в специфікації №1 товару на суму 1068000,00 грн відповідач здійснив після відкриття провадження у справі - 13.03.2026, що підтверджується видатковою накладною №9 від 11.03.2026.
Таким чином, відповідач здійснив поставку визначеного договором та специфікацією №1 товару з порушенням строку, вказаного в п. 3.1 договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони у п. 8.2 договору погодили, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує замовнику штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості.
На підставі вищевказаних положень договору позивач заявив до стягнення 205056,00 грн пені, з яких 138840,00 грн нарахованої за період з 22.10.2025 по 25.12.2025 на суму 2136000,00 грн та 66216,00 грн - за період з 26.12.2025 по 25.02.2026 на суму 1068000,00 грн, а також 149520,00 грн штрафу, що становить 7 % від вартості товару, що був несвоєчасно поставлений (2136000,00 грн).
Проаналізувавши проведені розрахунки, враховуючи встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій.
Щодо посилань відповідача на наявність об'єктивних і незалежних від нього обставин, які зумовили невиконання зобов'язань за договором, то суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" вказано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Подібні за змістом положення місяться також у п. 7.1 договору.
Отже, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Відповідач як на форс-мажорні обставини посилається на введення воєнного стану на території України та мобілізацію, що призвело до зменшення кількості кваліфікованого персоналу. Зауважує, що звертався до позивача з листами, в яких повідомляв про неможливість вчасно здійснити поставку товару через обставини, що від нього не залежать.
Суд звертає увагу, що сторони у п. 7.2 договору погодили, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом: виданим Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства.
У п. 7.3 договору визначено, що сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які, унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх виникнення протягом 5 днів з моменту їх виникнення з наступним паланням, не пізніше двох місяців, відповідного підтверджуючого документу.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс - мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за не виконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором (п. 7.4 договору).
Верховний Суд в постанові від 31.08.2022 по справі №9910/15264/21 акцентував на тому, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс - мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.
При цьому, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).
Суд враховує, що відповідач не надав належних доказів наявності форс-мажорних обставин та не довів причинно-наслідкового зв'язку, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов'язання за договором у передбачені ним строки саме внаслідок дії воєнного стану, відсутності кваліфікованого персоналу, тощо.
До надісланих позивачу листів відповідачем не долучено передбачених розділом 7 договору документальних підтверджень наявності унеможливлюючих обставин, що перешкоджають своєчасному виконанню зобов'язань за договором.
При цьому, також зважається на те, що договір №53-124-01-25-26442 був укладений 23.07.2025, тобто у час, коли в країні уже діяв воєнний стан та мали місце інші обставини, зазначені у відзиві. В умовах воєнного стану здійснює свою господарську діяльність не лише відповідач, а також і позивач, що ставить їх в однакові умови.
Отже, враховуючи вищенаведене, відповідачем не доведено у встановленому договором порядку дії обставин непереборної сили, які призвели до неможливості виконання ним зобов'язання з поставки товару у встановлений строк.
Щодо зазначеного відповідачем права суду зменшувати розмір заявленої до стягнення неустойки, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Суд враховує, договір №53-124-01-25-26442 від 23.07.2025 був укладений сторонами в період дії в Україні воєнного стану та запровадженої мобілізації, тому при погодженні строків поставки вказані обставини мали бути враховані відповідачем.
При цьому відповідач підписав вищевказаний договір на викладених у ньому умовах, чим підтвердив можливість виконання зобов'язань з поставки товару у визначений у п. 3.1 договору строк.
Будь-яких доказів, які б підтверджували об'єктивну неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань, в матеріали справи не подано.
За таких обставин, суд не встановив наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки останні є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзапчасть" (м. Дніпро, вул. Калинова. буд.89, код 41752938) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл. м.Нетішин, вул. Енергетиків, буд 20, код ВП 21313677) 205056,00 грн (двісті п'ять тисяч п'ятдесят шість гривень 00 коп.) пені, 149 520,00 грн (сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять гривень 00 коп.) штрафу, 4254,91 грн (чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири гривні 91 коп.) витрат на оплату судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
Суддя Л.О. Субботіна
Рішення надсилається позивачу, його представнику та відповідачу до електронних кабінетів, позивачу на електронну адресу: office@khnpp.atom.gov.ua