Справа № 383/424/26
Номер провадження 2/383/464/26
06 травня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді - Замші О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кареліної Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Бобринець Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Обґрунтовує позовні вимоги тим, що 06.03.2025 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7740095.
Кредитор взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 17600 грн., яка складається з 5000 грн. - заборгованості за тілом позики; 5600 грн. - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 7000 грн. - заборгованості за неустойкою.
18 вересня 2025 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №18092025, відповідно до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передало ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до боржників, зокрема до відповідача, а ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" прийняло права такої вимоги.
Таким чином, у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" за кредитним договором №7740095 в розмірі 17600 грн., яка складається з 5000 грн. - заборгованості за тілом позики; 5600 грн. - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 7000 грн. - заборгованості за неустойкою.
Ухвалою суду від 23.03.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву до суду відповідач не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 06.03.2025 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7740095, відповідно до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передало ОСОБА_1 грошові кошти, які відповідач зобов'язався повернути та сплатити комісію за надання кредитом, проценти за користування кредитом у термін встановлений договором.
Згідно п. 1.2, 1.3, 1.5. сума кредиту складає 5000 грн., кредит надається строком на 345 днів; орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника 21650 грн.
Відповідно до заявки на тримання кредиту №7740095 від 06.03.2025 року, ОСОБА_1 надала ТОВ "МІЛОАН" свої особисті данні, РНОКПП, номер та дату видачі паспорту, адресу місця проживання та вказала номер банківської картки на яку мають бути зараховані кредитні кошти НОМЕР_1 .
Відповідно до паспорту споживчого кредиту №7740095 який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 390293, сторони погодили істотні умови кредитування, включаючи суму кредиту, строк надання, відсоток та загальну вартість кредиту.
Відповідно до платіжного доручення 149186535 від 06.03.2025 року, ТОВ "МІЛОАН" перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору №7740095.
Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "МІЛОАН" за кредитним договором №7740095 від 06.03.2025 року становить 17600 грн., яка складається з 5000 грн. - заборгованості за тілом позики; 5600 грн. - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 7000 грн. - заборгованості за неустойкою.
18 вересня 2025 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №18092025, відповідно до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передало ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №7740095 від 06.03.2025 року, а ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" прийняло права такої вимоги.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" за кредитним договором №7740095 в розмірі 17600 грн., яка складається з 5000 грн. - заборгованості за тілом позики; 5600 грн. - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 7000 грн. - заборгованості за неустойкою.
Докази на спростування даного розрахунку заборгованості, на підтвердження виконання зобов'язань по договору відсутні, тобто відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання не виконав, кредит та платежі відповідно до договору не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для застосування до даних відносин правил згідно ст.1049 ЦК України щодо зобов'язання відповідача повернути грошові кошти відповідно до умов договору.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
В силу п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №7740095 від 06.03.2025 року, в сумі 5000 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованості за тілом позики.
З приводу стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за неустойкою в розмірі 7000 грн. слід зазначити наступне.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення"Цивільного кодексу України пунктом 18.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Так у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Враховуючи зазначене, вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов'язання, суперечать законодавству.
На підставі переліченого вимоги ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 7000 грн. задоволенню не підлягають.
З приводу стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 5600 грн. слід зазначити наступне.
У кредитному договору №7740095 від 06.03.2025 року згідно з п. 1.5.2 договору, встановлено розмір комісії за обслуговування кредиту в сумі 15400 грн., що нараховується за ставкою 14.00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Враховуючи те, що позивачем встановлено плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору, а саме п. 1.5.2 договору №7740095, укладеного між відповідачем та ТОВ "МІЛОАН", щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту, є нікчемним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначено, що «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно зі змістом статті 11 Закону № 1023-XII дію Закону № 1023-XII звужено до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII».
Оскільки банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь, до яких відноситься й комісія за обслуговування кредитної заборгованості, тому позовні вимоги в частині стягнення 5600 грн. заборгованості з комісії є необґрунтованими та позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, відповідачем ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов'язання позичальника погашення заборгованості за кредитом.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" заявлені до відповідача, підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з позичальника боргу за кредитним договором №774009 від 06.03.2025 року в загальній сумі 5000 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованості за тілом позики.
Крім того, на підставі ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме, згідно розрахунку: 5000 грн. (задоволена частина вимог) : 17600 грн. (ціна позову) х 100 = 28,41%, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 756 грн. 39 коп. (28,41% від 2662 грн. 40 коп.).
Керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 263, 265, 280, 281, 430 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість кредитним договором №7740095 від 06.03.2025 року в сумі 5000 грн.
У частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою в розмірі 7000 грн. та заборгованості по комісії 5600 грн., відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" 756 грн. 39 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження за адресою: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Київська область, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 11.05.2026 року.
Суддя Олена ЗАМША