Справа № 349/1645/24
Провадження № 2/349/15/26
іменем України
11 травня 2026 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі судді Могили Р.Г.
за участі секретаря судового засідання Мартиновської І.П.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоячасне виконання грошового зобов'язання,
учасники судового провадження:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2 ,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , де в подальшому позовні вимоги уточнив та просив стягнути 3% річних та інфляційних втрат за несвоячасне виконання грошового зобов'язання.
Позов обгрунтовано тим, що вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнано виним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_1 26 434,17 грн матеріальної шкоди та 97 000,00 грн моральної шкоди.
Зазначає, що виданий Рогатинським районним судом Івано-Франківської області виконавчий лист не був звернений до примусового виконання, оскільки засуджений ОСОБА_2 відбував покарання в місцях позбавлення волі, а також через відсутність у нього будь-якого майна.
Відповідач відбув покарання, працевлаштований та має доходи, однак в добровільному порядку відшкодував за весь період часу лише 9 000,00 грн.
На підставі ст.625 ЦК України просив стягнути з відповідача за період з 11 листопада 2015 року по 23 квітня 2025 року - 111 414,10 грн матеріальної шкоди та 344 426,00 грн моральної шкоди з врахуванням інфляційних витрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Відповідач ОСОБА_2 не подав відзив на позов.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав наведених в заяві про збільшення позовних вимог.
В доповнення до обставин зазначених в позові пояснив, що згідно листа ДУ «Коломийська виправна колонія (№41) « виконавчий лист у кримінальному провадженні до них не поступав. Окрім того, на запит адвоката, державна виконавча служба повідомила, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчий лист про стягнення з відповідача на його користь матеріальної та моральної шкоди на виконання до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби , не надходив.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позову не визнав, та пояснив, що під час розгляду кримінального провадження в апеляційній та касаційній інстанціях кошти за заподіяння потерпілому ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди було відшкодовано частинами на загальну суму, яка визначена у вироку Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.
Окрім того зазначив, що коли відбував покарання в місцях позбавлення волі, то якісь кошти з нього стягувалися за виконавчим документом.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
14 жовтня 2024 року судом зареєстровано позовну заяву з уточненням позовних вимог.
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
09 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
03 лютого 2025 року представник позивача адвокат Денис Т.Д. подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
03 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача адвокат Денис Т.Д. неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю в інших судових засіданнях та з інших причин.
Також відповідач ОСОБА_2 неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи по суті у зв'язку з хворобою та з інших причин.
24 квітня 2025 року судом зареєстровано заяву про збільшення позовних вимог з розрахунком сум, що позивач просив стягнути з відповідача.
01 липня 2025 року відповідач подав заяву про виклик свідка.
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2025 року витребувано у Рогатинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України ( справа №349/915/14-к), для огляду в судовому засіданні.
10 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів ( копій документів із матеріалів кримінального провадження ).
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2025 року поновлено судовий розгляд у справі. В ухвалі зазначено, що під час ухвалення рішення було встановлено необхідність повернення до судового розгляду для з'ясування обставини щодо звернення до виконання вироку Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2015 року ( справа №349/915/14-к ) в частині цивільного позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28 466,09 грн матеріальної шкоди та 97 000,00 грн моральної шкоди, а також результатів закінчення виконавчого провадження за примусовим виконанням вказаного виконавчого листа.
18 грудня 2025 року, 10 лютого 2026 року та 16 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 подавав заяви про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Фактичні обставини справи
За матеріалами цивілної справи та кримінального провадження встановлено, що вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2015 року, який набрав законної сили 11 листопада 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 28 466,09 грн матеріальної шкоди, 97 000,00 грн моральної шкоди заподіяної злочином, 1 000,00 грн судових витрат, всього на загальну суму 126 466,09 грн ( т.1 а.с. 173-188 ).
В заяві потерпілого ОСОБА_1 від 13 січня 2016 року зазначено, що «… ОСОБА_2 відшкодував мені певну суму завданої шкоди, а тому не заперечую щодо призначення міри покарання не пов'язанної із застосуванням реального позбавлення волі « ( т.1 а.с.76 ).
З копій чеків, які містяться в матеріалах кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 отримував кошти, а саме: 24 липня 2014 року - 2 000,00 грн та 3 000,00 грн, 08 вересня 2015 року - 2 000,00 грн , 05 жовтня 2015 року - 2 000,00 грн, всього на загальну суму 9 000,00 грн ( т.1 а.с. 77 ).
Рогатинським районним судом Івано-Франківської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26 434,17 грн матеріальної шкоди, 97 000,00 грн моральної шкоди, 1 000,00 грн судових витрат, всього на загальну суму 124 434,17 грн. У виконавчому листі зазначено, що вирок набрав законної сили 11 листопада 2015 року. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 11 листопада 2016 року ( т.1 а.с.25 ).
З листів-повідомлень державних установ, які містяться в матеріалах кримінального провадження та копії яких долучено позивачем до матеріалів цивільної справи встановлено, що засуджений ОСОБА_2 відбував покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки - Коломийській виправній колонії №41. Судом було видано чотири виконавчі листи, які надіслані до Івано-Франківської установи виконання покарань ( №12), та в подальшому 27 червня 2018 року за № 2/3/3-2641 з вказаної установи скеровані до Івано-Франківського ВДВС ( т.1 а.с.220, 226-228).
03 червня 2020 року ОСОБА_1 подав до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області заяву про видачу йому виконавчого листа на виконання вироку Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2015 року ( т.1 а.с. 225 ).
На вказану заяву судом йому надано письмову відповідь від 25 червня 2020 року про те, що виконавчі листи у кримінальному провадженні 1-кп/349/3/15 були направлені 19 листопада 2015 року в Івано-Франківську установу виконання покарання №12 для скерування за місцем відбування засудженим покарання. Згідно відповіді з вказаної установи, виконавчі листи 27 червня 2018 року направлено до Івано-Франківського ВДВС, а тому підстав для повторної їх видачі немає ( т.1 а.с. 229 ).
Згідно копії листа ДУ « Коломийська виправна колонія ( №41 )» від 05 березня 2026 року №4/1057, виконавчий лист на підставі вироку Рогатинського районного суду від 14 серпня 2015 року ( провадження №1-кп/349/3-15 ) в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяної шкоди, у виправну колонію не поступав та стягнення не проводилося ( т.1 а.с. 243 ).
З листа Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області від 15 грудня 2025 року встановлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчий лист по справі №349/915/14-к про стягнення з ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 матеріальної шкоди в розмірі 28 466,09 грн та моральної шкоди в розмірі 97 000,00 грн на виконання до вказаного відділу , не надходив ( т.1 а.с. 207 ).
Згідно довідки від 11 лютого 2026 року №30 виданої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на виконанні в Галицькому ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відкриті виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_2 в органах ДВС не перебувають ( т.1 а.с. 234 ).
Згідно наведеного позивачем розрахунку інфляційнихвтрат за несвоячасне виконання грошового зобов'язання 28 466,00 грн матеріальної шкоди за період з 11 листопада 2015 року по 28 лютого 2025 року становить 46 412,58 грн , а загальна сума вимог - 74 878,58 грн ( т.1 а.с. 99-106 ).
Відповідно до розрахунку 3% річних за грошовим зобов'язанням 28 466,00 грн матеріальної шкоди за період з 11 листопада 2015 року по 23 квітня 2025 року становить 8 069,52 грн , а загальна сума вимог - 36 535,52 грн ( т.1 а.с. 107-111 ).
Згідно розрахунку інфляційнихвтрат за несвоячасне виконання грошового зобов'язання 88 000,00 грн моральної шкоди за період з 11 листопада 2015 року по 28 лютого 2025 року становить 143 480,18 грн , а загальна сума вимог - 231 480,18 грн ( т.1 а.с. 112-120 ).
Відповідно до розрахунку 3% річних за грошовим зобов'язанням 88 000,00 грн моральної шкоди за період з 11 листопада 2015 року по 23 квітня 2025 року становить 24 946,20 грн , а загальна сума вимог - 112 946,20 грн ( т.1 а.с. 121-125 ).
Свідок ОСОБА_3 , яка є мамою відповідача по справі, надала показання про те, що в присутності адвоката, який захищав її сина вона відшкодувала потерпілому ОСОБА_1 100 000,00 грн, як компенсацію за заподіяну йому шкоду і тоді він написав розписку від 13 січня 2016 року .
Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). За пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла до набрання 05 жовтня 2016 року чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження») пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання визначався як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Тобто за межами цього строку (строку пред'явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, підстави переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, право стягувача, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду визначені у статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».
До 05 жовтня 2016 року положення щодо строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, підстави переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, право стягувача, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду визначались у статтях 22-24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».
Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 433 ЦПК України можливість поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання в разі його пропуску з причин, визнаних судом поважними.
Метою застосування статті 433 ЦПК України є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа для виконання з поважних причин. Поважними вважаються зокрема, причини, які не залежали від волі стягувача.
Наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов'язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов'язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.
Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.
Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред'явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов'язання (борг як цивільно-правовий обов'язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов'язання неможлива через примусове виконання.
У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.
За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.
Відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься в постанові від 11 лютого 2026 року в справі 754/511/23.
З врахуванням вказаного правового висновку та оскільки строк пред'явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26 434,17 грн матеріальної шкоди, 97 000,00 грн моральної шкоди, 1 000,00 грн судових витрат закінчився 11 листопада 2016 року, а стягувач не вживав передбачених законодавством заходів щодо звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення його для виконання, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоячасне виконання грошового зобов'язання необхідно відмовити.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати, які пов'язані з розглядом справи необхідно покласти на позивача .
Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України ,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоячасне виконання грошового зобов'язання, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя Р. Г. Могила