8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відкриття провадження у справі про банкрутство
(підготовче засідання)
"11" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/923/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.
розглянувши заявуТовариство з обмеженою відповідальністю "Рент Центр"
про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Титаніум" , код ЄДРПОУ 38158237
за участю :
представника ТОВ "Рент-Центр" - Красніков П.І.
представника ТОВ "БК Титаніум" - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальність "Рент Центр" звернулось до Господаського суду Харківської області з заявою, в якій просить суд:
1) Прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальність "Рент Центр" (Код ЄДРПОУ 37659930, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 1) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Титаніум" (код ЄДРПОУ 38158237, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 1) до розгляду.
2) Відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Титаніум" (код ЄДРПОУ 38158237, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 1).
3) Визнати вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальність "Рент Центр" (Код ЄДРПОУ 37659930, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 1, до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Титаніум" (код ЄДРПОУ 38158237, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 1) в розмірі 533 200,00, з яких 450 000,00 грн. заборгованість за договором оренди нерухомого майна - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 33 280,00 грн. судовий збір за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство - 1 черга задоволення вимог кредиторів, та авансування винагороди арбітражному керуючому 49 920,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
4) Розпорядником майна призначити арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №174 від 24.04.2013, видане на підставі наказу Міністерства юстиції України від 202/5 від 31.01.2013).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 20.03.2026 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/923/26 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою суду від 25.03.2026 було залишено заяву Товариства з обмеженою відповідальність "Рент Центр" без руху.
06.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальність "Рент Центр" до суду подано документи на виконання ухвали суду від 25.03.2026.
Також в своїй заяві про виправлення недоліків Товариством з обмеженою відповідальність "Рент Центр" було уточнено розмір його вимог, а саме ініціюючий кредитор просить визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальність "Рент Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Титаніум" в розмірі 548 624,00, з яких 450 000,00 грн. заборгованість за договором оренди нерухомого майна - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 26 624,00 грн. судовий збір за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство - 1 черга задоволення вимог кредиторів, та авансування винагороди арбітражному керуючому 72 000,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 08.04.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальність "Рент Центр" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Титаніум" до розгляду. Підготовче засідання по справі призначити на 20.04.2026, яке було відкладено на 11.05.2026.
11.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальність "Рент Центр" надійшло клопотання (вх. №11155) в якому зазначило, що арбітражний керуючий Венська О.О., у зв'язку із завантаженістю та перебуванням в іншій області повідомила кредитора, що не зможе виконувати функції розпорядника майна у даній справі, в разі відкриття провадження та введення процедури розпорядження щодо боржника, у зв'язку з чим кредитор пропонує іншу кандидатуру арбітражного керуючого, та, керуючись ст. 34, 116 п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, просить господарський суд Харківської області:
- четверте питання, викладене в заяві ініціюючого кредитора ТОВ “Рент Центр» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БК “ТІТАНІУМ» щодо призначння розпорядником майна арбітражного керуючого Венської О.О. не розглядати;
- призначити арбітражного керуючого Єрьоміну Ольгу Юріївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №125 від 06.02.2013 року), 61001, м. Харків, вулиця Георгія Тарасенка, буд. 20А, поштова адреса: АДРЕСА_1 , розпорядником майна ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БК ТИТАНІУМ" (ЄДРПОУ 38158237, Адреса: Україна, 61003, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН КОНСТИТУЦІЇ, будинок 1, ПІД'ЇЗД 1), у справі про банкрутство №922/923/26.
Також, до суду надійшла заява арбітражного керуючого Єрьоміної Ольги Юріївни (вх. №11082 від 08.05.2026) про участь у справі в якості розпорядника майна.
Боржником подано відзив на заяву ТОВ “Рент Центр» (вх. № 11154 від 11.05.2026) відповідно до якого визнає вимоги кредитора.
Представник кредитора, який був присутній в підготовчому засіданні підтримав заяву, просив суд відкрити справу про банкрутство Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод".
Представник боржника в судове засідання не з'явився.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.
Частиною другою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.
З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд здійснив усі необхідні дії для надання сторонам достатнього часу в умовах воєнного стану для реалізації своїх прав, а також беручи до уваги строковий характер проведення підготовчого засідання суду, суд вважає, що зібраних доказів достатньо для проведення підготовчого засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з преамбулою КУзПБ, цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ, банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства, право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 39 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
За наслідками дослідження наданих до матеріалів справи документів судом встановлено наступне.
01.01.2016 року між ТОВ "РЕНТ-ЦЕНТР" (орендодавець) та ТОВ "БК Тітаніум" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень) що розташовані за адресою місто Харків, майдан Конституції, 1, 1 під'їзд, на підставі якого ТОВ "РЕНТ-ЦЕНТР" передав, а ТОВ "БК Титаніум" прийняв в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення з метою розміщення в них офісу.
Договір було укладено строком на 2 роки та в подальшому його дія продовжувалась шляхом укладання кожного року нового договору.
В подальшому ТОВ "БК Титаніум" уклало з ТОВ “Рент Центр» додаткову угоду до договору оренди від 03.06.2020 року, відповідно до умов якої ТОВ "БК Титаніум" визнало існування заборгованості за договором оренди від 01.10.2018 року № 2018/2п2-3-4 в сумі 450 000,00 грн та домовилось з кредитором про розстрочку її сплати на протязі 36 місяців з дати укладання вищевказаної додаткової угоди.
Станом на 27.02.2026 року ТОВ "БК Титаніум" погашення заборгованості не здійснило та має заборгованість перед ТОВ "РЕНТ-ЦЕНТР" на загальну суму 450 000,00 грн, строк оплати якої настав, що підтверджується відповідними актами прийому - передачі виконаних-наданих послуг та актами звірки взаємних розрахунків між кредитором та боржником.
Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
При цьому грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.
Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Так, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (ч. 5, ч. 6 ст. 39 КУзПБ).
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.
При цьому системний аналіз положень статей 36, 39 КУзПБ з урахуванням статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про покладення на кредитора обов'язку надати докази на підтвердження підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а на боржника, якому надана можливість подати відзив на заяву кредитора - обов'язку надати суду докази, які спростовують або підтверджують вимоги заявника.
Тобто положення КУзПБ не встановлюють обов'язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Доведення обставин можливості виконати такі майнові зобов'язання покладено саме на боржника.
Подібні за змістом висновки неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, в постанові від 17.08.2022 у справі №910/15533/20.
Також, обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Наведене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20.
Отже, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Правова категорія "спір про право" може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Проте, наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.
Боржник, в ході підготовчого провадження визнав заборгованість перед кредитором, а також не довів наявності спору про відповідне право, як і можливості погасити заборгованість кредитору.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Частинами 1 та 2 статті 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула Кодексу). Метою відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом через застосування процедур банкрутства передбачених Кодексом, є саме задоволення вимог кредиторів.
За таких обставин, можна дійти висновку, що у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
У відповідності до правової позиції Касаційного господарського суду викладеній у постанові від 22.09.2021 у справі 911/2043/20 визначено “Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, по суті, є реалізацією ним права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту».
Станом на момент прийняття судом даної ухвали в матеріалах справи відсутні докази сплати боржником на користь кредитора заборгованості.
З врахування вищезазначеного, Боржник має непогашену заборгованість перед Ініціюючим кредитором у загальному розмірі 450 000,00 грн, яка підтверджується наявними в справі доказами та не спростована боржником.
Слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула Кодексу). Метою відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом через застосування процедур банкрутства передбачених Кодексом, є саме задоволення вимог кредиторів.
У разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відсутність доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не вказує про передчасність, при ухваленні рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки можливість застосування щодо боржника процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №905/2030/19).
Під час підготовчого засідання судом не встановлено підстав для відмови у відкритті провадження, передбачених у частині шостій статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Зважаючи на викладене, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви ТОВ "РЕНТ-ЦЕНТР" про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "БК Тітаніум", визнання вимог ініціюючого кредитора - у розмірі 450 000,00 грн заборгованості, 26 624,00 грн судового збору та 72 000,00 грн витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому (в межах заявлених кредитором вимог), введення мораторію на задоволенні вимог кредиторів та процедури розпорядження майном боржника.
Приписами ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.
Проте, Законом України від 05.06.2020 № 686-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства" доповнено Прикінцеві та перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства пунктом 2-1, відповідно до якого встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною 1 статті 34, частиною 2 статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною 3 статті 28 цього Кодексу.
Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Ініціюючий кредитор запропонував кандидатуру арбітражного керуючого Єрьоміної Ольги Юріївни (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №125 від 06.02.2013 (дублікат), видане на підставі наказу Міністерства юстиції України від 2317/5 від 20.11.2015).
Частиною 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрута встановлено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня в 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; 4) які мають конфлікт інтересів; 5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи.
До призначення арбітражним керуючим особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до осіб, зазначених у цій частині.
Вказаним арбітражним керуючим подано заяву про участь у справі.
Судом встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого Єрьоміної Ольги Юріївни не належить до жодної з категорії осіб, перелічених в ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд вважає, що кандидатура арбітражного керуючого Єрьоміної Ольги Юріївни відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, в зв'язку з чим за таких обставин суд призначає арбітражного керуючого Єрьоміної Ольги Юріївни розпорядником майна боржника.
Також боржником з арбітражною керуючою Єрьоміної Ольги Юріївни 07.05.2026 укладено угоду про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, згідно якого сторони погодили, що оплата послуг арбітражного керуючого становить 3 мінімальні заробітні плати за три місяці виконання повноважень в сумі 77823,00 грн, Кредитор здійснює оплату після призначення арбітражного керуючого в останній день кожного місяця на рахунок арбітражного керуючого.
П. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду;
Тобто, в даному випадку, Кредитор уклав угоду з арбітражним керуючим про порядок оплати його винагороди.
Враховуючи, що на час проведення підготовчого засідання боржник не може в повному обсязі задовольнити вимоги кредитора, з метою виявлення всіх кредиторів і осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, суд здійснює оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.
Керуючись ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, 11, 16, 28, 36, 39-41, 44-45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
Відкрити провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Титаніум", код ЄДРПОУ 38158237.
Визнати розмір грошових вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "РЕНТ ЦЕНТР" до боржника - ТОВ "БК ТИТАНІУМ" в розмірі 450 000,00 грн заборгованості, 26 624,00 грн сплаченого судового збору та 72 000,00 грн витрат на оплату винагороди арбітражному керуючому.
Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Ввести процедуру розпорядження майном боржника строком до 28.10.2026.
Призначити розпорядником майна боржника - ТОВ "БК ТИТАНІУМ" (код ЄДРПОУ 38158237) арбітражного керуючого Єрьоміну Ольгу Юріївну (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №125 від 06.02.2013 (дублікат), видане на підставі наказу Міністерства юстиції України від 2317/5 від 20.11.2015).
Встановити розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна боржника в розмірі та на умовах угоди, укладеної між ТОВ "РЕНТ ЦЕНТР" та арбітражною керуючою Єрьоміною О.Ю. від 07.05.2026.
Здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України (Вищого господарського суду України) про відкриття справи про банкрутство боржника - ТОВ "БК ТИТАНІУМ" (код ЄДРПОУ 38158237).
Встановити розпоряднику майна строк до 20.06.2026 для:
- подання до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів боржника;
- проведення інвентаризації жують встановлені в ході інвентаризації дані;
- звіту про проведену роботу в межах процедури розпорядження майном та доказів на підтвердження проведеної розпорядником роботи та обставин, викладених у звіті.
Попереднє засідання господарського суду призначити на "22" червня 2026 р. о(б) 12:00 год. яке відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 8-й під'їзд, 1-й поверх, зал № 110.
Копії ухвали направити: боржнику, кредитору, власнику майна та органу, уповноваженому управляти майном боржника, до ДПС у Харківській області, Шевченківського районного суду м. Харків, Шевченківський ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 11.05.2026 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено і підписано 11.05.2026.
СуддяПрохоров С.А.