8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/621/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Вячеслав" (вул. Промислова, буд. 14, смт Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл., 62495; код ЄДРПОУ 22679908)
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ 07923280)
про стягнення 111 889,50 грн
без виклику учасників справи
Приватне підприємство "Вячеслав" 25.02.2026 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 111 889,50 грн, що складаються з інфляційних втрат у розмірі 52 328,48 гривень, 3% річних у розмірі 14 285,26 грн, а також пені у розмірі 45 275,76 грн за порушення грошового зобов'язання. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 у справі № 922/1811/24 задоволено позовні вимоги ПП "Вячеслав", вирішено стягнути з КЕВ м. Харків на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 501 006,99 грн, що складаються з 495066,20 грн заборгованості за спожиту електроенергію та судового збору в розмірі 5 940,79 грн. Рішення набрало законної сили 21.08.2024. Проте, КЕВ м. Харків виконало рішення від 31.07.2024 у справі № 922/1811/24 лише 20.11.2024. У зв'язку з цим, позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з компенсації заборгованості за спожиту електроенергію за періоди з 01.08.2023 по 31.08.2023 та з 01.10.2023 по 31.12.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 позовну заяву Приватного підприємства "Вячеслав" залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
У заяві про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла до суду 11.03.2026, позивач вніс уточнення у розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме просив вважати позовну заяву починаючи зі слів "Щодо правового обґрунтування", а також прохальну частину викладеними у новій редакції, та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 115 160,03 грн, що складаються з інфляційних втрат у розмірі 51 340,96 грн, 3% річних у розмірі 14 285,40 грн, а також пені у розмірі 49 533,67 грн за порушення грошового зобов'язання. Тобто позивачем фактично було збільшено розмір позовних вимог.
Збільшення розміру позовних вимог обґрунтовано тим, що відповідно до тексту позовної заяви і розрахунку пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання вимоги від 23.05.2024 та вимоги від 05.05.2025, доданої до позовної заяви, строк нарахування пені та інфляційних втрат закінчується 09.02.2026, хоча позовна заява була подана лише 25.02.2026. Отже, позивачем здійснено перерахунок пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних станом на день подання позову до суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2026, після усунення недоліків, позовну заяву Приватного підприємства "Вячеслав", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 5886 від 11.03.2026), прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/621/26; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 09.04.2026, та які за своєю суттю є відзивом на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у Договорі про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії від № 173 від 13.03.2024 та подальших Договорах про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії відсутні умови про розмір та базу нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати наданих послуг, а тому відповідач вважає, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційні втрати не повинні бути задоволені. Також відповідач вказує, що в його діях немає вини в тому, що позивач не звертався за відшкодуванням у встановлені розумні строки, коли відповідач мав можливість оплатити за взятими на себе зобов'язаннями по Договору інакше як за рішенням суду.
17.04.2026 до суду надійшла відповідь позивача на додаткові пояснення відповідача, в якій позивач виклав свої міркування стосовно позиції відповідача та зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами у пов'язаних справах, і спрямовані виключно на ухилення від виконання грошового зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
12.12.2022 між Приватним підприємством "Вячеслав" (Балансоутримувач за договором, позивач у справі), Військовою частиною НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) (Користувач за договором) та КЕВ м. Харків (Платник за договором, відповідач у справі) було укладено трьохсторонній Договір тимчасового безоплатного користування № 09/22 (далі - Договір № 09/22).
За умовами цього договору позивач передав користувачу, для власних потреб останнього, у тимчасове безоплатне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 1037,8 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , а саме: блок цехів з АПК літ. "А-2" площею 1031, 2 кв.м (другий поверх та частина першого поверху), та вагова літ. "М-1" площею 6,6 кв.м, а Платник зобов'язався відшкодувати Балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Користувачем за час дії цього договору.
Відповідно до умов пунктів 3.2 - 3.4 Договору № 09/22, підставою для відшкодування Платником отриманих Користувачем комунальних послуг є виставлення постачальником комунальних послуг відповідних рахунків Балансоутримувачу. З метою відшкодування комунальних послуг Балансоутримувач повинен надати Платнику вказані рахунки.
Пунктами 8.2-8.4 Договору № 09/22 встановлено, що до обов'язків Платника входить відшкодування Балансоутримувачу вартості комунальних послуг, що спожиті Користувачем у процесі виконання цього договору, здійснювати витрати, пов'язані із спільним використанням майна, у тому числі фактичні комунальні платежі, укласти із Балансоутримувачем договори на відшкодування комунальних послуг.
З метою компенсації вартості спожитих Військовою частиною НОМЕР_1 комунальних послуг, ПП "Вячеслав" було підготовлено проекти відповідних договорів з метою відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за періоди з 01 по 31 серпня 2023 року та з 01 жовтня по 31 грудня 2023 року.
Ці договори та додатки до них (акти фіксації показників лічильника, акти виконаних робіт за відповідні періоди), що підтверджують обсяг спожитих послуг були підписані з боку ПП "Вячеслав" та Військової частини НОМЕР_1 й передані на підпис КЕВ м. Харків.
Листом від 23.05.2024 ПП "Вячеслав" звернувся до КЕВ м. Харків з вимогою щодо підписання договорів та погасити заборгованість за спожиту електроенергію за періоди з 01 по 31 серпня 2023 року та з 01 жовтня по 31 грудня 2023 року.
Проте, підписувати договори про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, акти виконаних робіт та виконувати свій обов'язок з відшкодування вартості комунальних витрат КЕВ м. Харків безпідставно відмовився, у зв'язку з чим ПП "Вячеслав" звернулося за захистом своїх прав до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення грошових коштів з Платника за Договором.
Рішенням від 31.07.2024 у справі № 922/1811/24 позовні вимоги ПП "Вячеслав" задоволено, вирішено стягнути з КЕВ м. Харків на користь ПП "Вячеслав" (код ЄДРПОУ: 22679908) грошові кошти у загальному розмірі 501 006,99 грн, що складаються з 495 066,20 грн заборгованості за спожиту електроенергію та судового збору в розмірі 5 940,79 грн.
Вищевказане рішення господарського суду набрало законної сили 21.08.2024, відповідно до статей 241 та 256 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, КЕВ м. Харків виконало рішення від 31.07.2024 у справі № 922/1811/24 лише 20.11.2024.
У зв'язку з зазначеним, позивачем було нараховано інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з компенсації заборгованості за спожиту електроенергію за періоди з 01 по 31 серпня 2023 року та з 01 жовтня по 31 грудня 2023 року, підтвердженої вказаним судовим рішеннями.
З метою компенсації вартості спожитих Військовою частиною НОМЕР_1 комунальних послуг за період з 01 жовтня по 30 листопад 2024 року, ПП "Вячеслав" було підготовлено проекти відповідних договорів.
Однак, КЕВ м. Харків знову не стало виконувати свій обов'язок з відшкодування вартості комунальних витрат.
Тому, 05.05.2025 ПП "Вячеслав" звернувся до КЕВ м. Харків з вимогою підписати Додаткову угоду та погасити заборгованість за період з жовтня по листопад 2024 року, яке було проігнороване зі сторони відповідача.
У зв'язку із зазначеним, у травні 2025 року ПП "Вячеслав" звернулося до Господарського суду Харківської області за захистом своїх прав у зв'язку з невиконанням Платником умов трьохстороннього Договору.
25.08.2025 Господарський суд Харківської області прийняв рішення у справі №922/1689/25, яким позов ПП "Вячеслав" до КЕВ м. Харків було задоволено.
Вирішено стягнути з КЕВ м. Харків (ЄДРПОУ: 07923280) на користь ПП "Вячеслав" (код ЄДРПОУ: 22679908) грошові кошти у загальному розмірі 327 663,82 грн, які складаються із заборгованості у розмірі 323 778,48 грн та 3 885,34 грн судового збору.
Повний текст вказаного рішення складено 04.09.025, отже, відповідно до статей 241 та 256 ГПК України, воно набрало чинності 25.09.2025.
Водночас, відповідач продовжує не виконувати зобов'язання, встановлене Договором тимчасового безоплатного користування № 09/22 від 12.12.2022 з компенсації заборгованості за період з жовтня по листопад 2024 року, підтвердженої рішенням Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1689/25.
У зв'язку із зазначеним, позивачем було нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, визнаних вказаним судовим рішенням.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу положень статей 599-601 та 603-609 ЦК України вбачається, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника.
Вказане відповідає положенням частини 5 статті 11 ЦК України, яка зазначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що закріплені у статті 625 ЦК України, продовжують діяти і після прийняття рішень від 31.07.2024 у справі № 922/1811/24 та від 25.08.2025 у справі №922/1689/25.
Відповідно до сталої судової практики, у випадку невиконання судового рішення, положення статті 625 ЦК України дозволяють продовжувати нарахування інфляційних втрат та 3% відсотків річних з метою захисту майнового права та інтересу позивача - кредитора.
Оскільки строк виконання зобов'язань не було встановлено Договором №09/22, обов'язок зі сплати заборгованості за спожиту електричну енергію виник у КЕВ м.Харків через 7 днів після пред'явлення вимог від 23.05.2024 та вимоги від 05.05.2025.
Тому, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 11 474,44 грн та 3% річних у розмірі 7 265,06 грн, починаючи з 13.05.2025 (дня, наступного за останнім днем семиденного строку на виконання вимоги ПП "Вячеслав" від 05.05.2025), а також, інфляційні втрати у розмірі 40 854,04 грн та 3% річних у розмірі 7020,20 грн за період з 01.06.2024 (дня, наступного за останнім днем семиденного строку на виконання вимоги ПП "Вячеслав" від 23.05.2024) по 20.11.2024.
Також на підставі ст.549 ЦК України позивачем було нараховано пеню у розмірі 45 275,76 грн за період з 29.08.2025 по 09.01.2026.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 52 328,48 грн, 3% річних у розмірі 14 285,26 грн, а також пені у розмірі 45 275,76 грн законними та обґрунтованими.
Заперечення відповідача проти позову зводяться до наступного:
- позивач не звертався в 2024 році до КЕВ м. Харків з відповідним пакетом документів на відшкодування за жовтень, листопад 2024 року чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги;
- договорами про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії відсутні умови про розмір та базу нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати наданих послуг.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Господарський суд Харківської області, розглядаючи справу № 922/1689/25, відкриту за позовом ПП "Вячеслав" до КЕВ м. Харків про стягнення грошових коштів за спожиту електричну енергію, встановив:
"Позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.05.2025 за вих. № 01 з вимогою підписати Додаткову угоду та погасити заборгованість перед ПП "Вячеслав", що складається з витрат за спожиту військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за період з жовтня по листопад 2024 року, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист за трекінгом №610720008762".
"Тобто, як вбачається з вказаних Акту виконаних робіт (наданих послуг) та Акту фіксації показників лічильника електричної енергії, зазначений в цих актах обсяг поставленої з 01.10.2024 по 30.11.2024 електричної енергії вартістю на суму 241972,28 грн, відповідно за розподіл електричної енергії 68619,31 грн, за послуги з перетікання реактивної електроенергії 13186,89 грн, був погоджений споживачем Стороною 2, що підтверджується відповідною відміткою командира - ВЧ НОМЕР_1 в цих актах, засвідченою його особистим підписом та печаткою військової частини, а відтак обсяг спожитої електричної енергії за період з 01.10.2024 по 30.11.2024 є підтвердженим."
"При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених п. 8.2 Договору тимчасового безоплатного користування від 12.12.2022 № 09/22, щодо оплати вартості спожитої Стороною 2 - ВЧ НОМЕР_1 електричної енергії, за розподіл електричної енергії, за послуги з перетікання реактивної електроенергії за період з 01.10.2024 по 30.11.2024 на суму 323778,48 грн".
Вказане зазначено у рішенні Господарського суду Харківської області у справі № 922/1689/225 від 25.08.2025.
Також, Господарським судом Харківської області було розглянуто справу №922/1811/24, відкриту за позовом ПП "Вячеслав" до КЕВ м. Харків про стягнення грошових коштів за спожиту електричну енергію. У рішенні від 31.07.2024 у справі № 922/1811/24 встановлено:
"Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Вячеслав" (балансоутримувачем) та ВЧ НОМЕР_1 (споживачем) було укладено договори про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, відповідно до умов яких, позивач забезпечує постачання електричної енергії, що використовується споживачем, а відповідач відшкодовує витрати, понесені споживачем з оплати електричної енергії, яка була спожита споживачем, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором. Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 12.12.2023 № 22/09."
"Однак, з наявних в матеріалах справи копій вищевказаних договорів не вбачається підписання таких договорів відповідачем."
Отже, Господарським судом Харківської області встановлено, що ПП "Вячеслав" було вимушене звертатися до суду за захистом своїх прав, тому що саме КЕВ у м. Харків свідомо відмовлялося від підписання договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію у 2023 та 2024 роках, тобто неналежно виконувало свої зобов'язання.
Відтак, твердження відповідача, відповідно до якого позивач не звертався до нього з вимогою про відшкодування не відповідає дійсності та встановленим у справах № 922/1811/24 та № 922/1689/25 обставинам, що мають преюдиційне значення для відповідача.
Щодо доводів відповідача про відсутність в договорі умов про розмір та базу нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до умов пункту 9.1 Договору тимчасового безоплатного користування № 09/22 від 12.12.2022, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені".
Як було зазначено вище, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є імперативним наслідком прострочення грошового зобов'язання та не потребує окремого погодження сторонами у договорі.
Таким чином, навіть за відсутності у Договорі тимчасового безоплатного користування № 09/22 від 12.12.2022 умови про нарахування трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, право на їх нарахування є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання, що прямо закріплений Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Вячеслав" є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного підприємства "Вячеслав" (вул. Промислова, буд. 14, смт Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл., 62495; код ЄДРПОУ 22679908) - грошові кошти у розмірі 111 889,50 грн (що складаються з інфляційних втрат у розмірі 52 328,48 грн, 3% річних у розмірі 14 285,26 грн, а також пені у розмірі 45 275,76 грн за порушення грошового зобов'язання), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "11" травня 2026 р.
СуддяН.М. Кухар