Справа № 346/4328/25
Провадження № 3/346/21/26
08 травня 2026 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого-судді Коваленка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ),
До суду надійшов протокол серія ЕПР1 № 432281 від 23 серпня 2025 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 статті 130 КУпАП.
Аргументи держави Україна. 23 серпня 2025 року о 21 годині 30 хвилин в с. Раківчик вул. Лесі Українки, 32А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, «Opel Vectra» номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Позиція ОСОБА_1 та його захисника. ОСОБА_1 визнає, що 23.08.2025 року вечором біля 22 години управляв автомашиною «Opel Vectra» номерний знак НОМЕР_2 , проїжджаючи ділянку по вул. Лесі Українки с. Раківчик Коломийського району був зупинений працівником патрульної поліції Бердій Романом Петровичем. Одночасно з машини вийшов він та його товариш ОСОБА_2 , останній почувши що не горить один із стоп-сигналів до лівого стопу - сигналу і легко вдари долонею по стоп сигналу, після чого стоп-сигнал запрацював. Поліцейський запропонував пройти тест на алкоголь. Як стверджує ОСОБА_1 спочатку він сприйняв прохання працівника поліції пройти перевірку на предмет вживання алкогольних напоїв як жарт, але коли поліцейський відповів, що причиною перевірки є та обставина, що від його товариша він чує запах алкоголю і просто хоче перевірити чи він теж з ними не пив, то зрозумів, що поліцейський робить собі показник. ОСОБА_1 стверджує, що зупинив транспортний засіб яким він управляв, саме мужчина поліцейський офіцер, а оформляла протоколи уже поліцейський жіночої статті в званні рядової, що підтверджується і відео файлами долученими до протоколу. Жодної з ознак алкогольного сп'яніння поліцейськими не пред'явлено водію, а отримавши заперечливу відповідь на питання чи вживав водій спиртні напої запропонували пройти тест на місці, що на погляд захисту є грубим порушенням вимог згаданої інструкції. Поведінка поліцейських розізлила його, вони навіть не наголосили з чого вони зробили висновок, що він в нетверезому стані, в нічний час побачити якісь зміни на обличчі чи розширені зіниці просто неможливо. В протоколі не описано точну назву прибору, а лише згадано газоаналізатор «Алкотест» та не продемонстровано сам прибор, що ставить під сумнів наявність в даного екіпажу такого спеціального прибору. Поліцейська Я. Стефанишин не оголошувала ОСОБА_1 , що вона приступає до оформлення протоколу, не повно зачитала його права, а саме згадала про ст. 63 Конституції України, але не роз'яснила вимоги ст.. 268 КУпАП, вказала на право водія мати перекладача але не роз'яснила його право на правовому допомогу з боку адвоката, внаслідок чого водій був позбавлений можливості скористатись послугами адвоката на місці. До протоколу не додано доказів що саме поліцейська є тією відповідальною особою, яка згідно п.6 Інструкції № 1026 надано дозвіл на копіювання та видачу доданих до протоколу відеозаписів. Також не надано доказів, що відповідна відмітка робилась в журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів. Дана обставина ставить під сумнів законність копіювання та видачі долученого до протоколу відеозапису з невідомого технічного засобу чи невідомих технічних засобів якими користувались поліцейські, а відтак докази які зібрані з порушенням порядку встановленого закон є недопустимими та не можуть братись до уваги в силу ст. 74 КУпАП України. Також на погляд захисту всі два відеозаписи зроблені різними технічними засобами та проглядаються елементи монтажу, а тому такий доказ з позиції сторони захисту є об'єктивно сумнівними.
Оцінка суду щодо обставин справи.
23 серпня 2025 року о 21 годині 30 хвилин в с. Раківчик вул. Лесі Українки, 32А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, «Opel Vectra» номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився (протокол - а.с.1 та диск, з відеозаписом події - а.с.8).
При цьому суд відзначає, що в силу положень частини 1 статті 251 КУпАП, і протокол, і аудіо-відеозапис події, є самостійними, і окремими доказами, які суд оцінив, як кожен з них окремо, так і у їх сукупності, які узгоджуються між собою.
Суд не має жодних сумнівів у тому, що вказаним автомобілем у зазначений у протоколі день і час, керував саме ОСОБА_1 , оскільки це підтверджується сукупністю даних аудіовідеозапису події та визнанням самого ОСОБА_1 (дані обставини підтверджуються фактичними даними саме із таким змістом, оскільки вони містяться у диску, з аудіо-відеозаписом події- а.с.8).
З відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб у зв'язку з непрацюючим габаритним вогнем. З місця водія вийшов ОСОБА_1 до нього підійшли працівники поліції та вказали на вищезазначене, на що ОСОБА_1 вказав, що йому про це відомо. Після чого працівники поліції попросили пред'явити посвідчення водія. Через деякий час працівники поліції повідомили, що чують запах алкоголю або від ОСОБА_1 або від його пасажира, у зв'язку із чим запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки. А ОСОБА_1 не заперечуючи те, що запах алкоголю саме від нього, запитав для чого це робити. Після чого працівник поліції повторно запитав ОСОБА_1 чи він відмовляється від такого проходження, і той погодився на проходження тесту. Для чого, поліцейський дістав прилад і ще раз повідомив, що є ознаки алкогольного сп'яніння у нього, а ОСОБА_1 цього не заперечив. Працівник поліції ще раз запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Однак цього разу ОСОБА_1 запропонував щоб було все по нормальному та адекватному.
Працівник поліції вказав, що це розцінює, як відмову від проходження огляду і запропонував проїхати у медичний заклад для проходження там огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння. І запитався чи ОСОБА_1 буде проходити там огляд, на що останній вказав, що «давайте по нормальному». Тоді працівник поліції перепитав у ОСОБА_1 чи той відмовляється від огляду у медичному закладі, однак останній повторно вказав «давайте по нормальному». У зв'язку із чим, працівник поліції вказав, що це розцінює як відмову та повторно запитав чи ОСОБА_3 погоджується чи відмовляється на такий огляд. Після чого ОСОБА_1 почав кричати, у зв'язку із чим почався конфлікт. Через деякий час працівники поліції роз'яснили йому його права, а потім поліцейський склав протокол по ч.1 ст. 130 КУпАП і повідомив про складений протокол, оголосив його, запропонував ОСОБА_1 підписати і надати пояснення та одержати протокол, однак останній відмовився (дані обставини підтверджуються фактичними даними саме із таким змістом, оскільки вони містяться у диску, з аудіо-відеозаписом події- а.с.8).
Оцінка суду щодо правопорушення.
Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
Зокрема частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, є адміністративним правопорушенням.
Названі положення узгоджуються із положеннями пункту 2.5. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі за текстом - Правила дорожнього руху) якими встановлений обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з цим суд враховує і застосовує положення статті 266 КУпАП за якими: особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (частина 1); огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (частина 2); проведення огляду на стан сп'яніння здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 6).
Тому суд враховує та застосовує і положення "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 за якими: огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (пункт 2); огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом (пункт 3); результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (пункт 5); водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (пункт 6).
А враховуючи вказані положення суд враховує і застосовує також положення "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", яка затверджена спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року за №1452/735, за якими, ознаками алкогольного сп'яніння є:наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість(пункт 4 Розділу І); у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (пункт 3 Розділу І); проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове (пункт 7 Розділу ІІІ).
Разом з цим, суд враховує та застосовує положення пункту 6 Розділу Х "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом МВС України за №1395 від 07 листопада 2015 року за якими, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
І з урахуванням вказаних вище нормативно-правових положень, суд відзначає, що встановлені ним обставини (що вказані вище і які підтверджуються оціненими судом доказами, у їх сукупності) прямо вказують на те, що ОСОБА_1 23 серпня 2025 року о 21 годині 30 хвилини, дійсно керував транспортним засобом, що вказаний у протоколі, з ознаками алкогольного сп'яніння; поліцейський встановив наявність у нього запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінку яка не відповідає обстановці, про що зазначив у направленні на огляд та протоколі; поліцейський запропонував пройти огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі охорони здоров'я, однак останній від цього фактично відмовлявся, що правильно було оцінено поліцейським, як фактичну відмову; під час спілкування, поліцейський застосував технічний засіб аудіо-відеозапису, матеріали якого у вигляді аудіо-відеозапису долучено до протоколу, і цим записом зафіксовано фактичну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо аргументів захисника
Суд враховує аргументи захисника що транспортний засіб зупинив чоловік, а протокол про адміністративне правопорушення складала жінка, однак суд зазначає, що відповідно до ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції. Норма закону не містить обов'язку щодо тотожності особи, яка виявила правопорушення чи здійснила зупинку транспортного засобу та особи, яка безпосередньо склала протокол.
Сам по собі факт складання протоколу іншим поліцейським не свідчить про порушення процедури, оскільки така особа була уповноважена на це та діяла в межах компетенції.
Також захисник вказував, що жодної з ознак алкогольного сп'яніння поліцейським не пред'явлено водію та вони не наголосили з чого вони зробили висновок, що водій в нетверезому стані. Разом з цим працівниками поліції не повно зачитано його права та не роз'яснила вимоги ста. 268 КУпАП.
Однак суд зазначає, що йому надано відеозапис з якого чітко вбачається, що працівники поліції неодноразово зазначали про ознаки алкогольного сп'яніння, у тому числі й у нього проти чого він не заперечював, які можна побачити також з відеозапису та оголосили їх водію, що вони приступають до складання протоколу та було роз'яснено водієві його права, але він відмовлявся це слухати, перебивав. Також водієві було запропоновано надати свої заперечення, однак водій відмовився від такої можливості.
Крім цього захисник зазначав, що суду не надано доказів, що саме поліцейська ОСОБА_4 є тією відповідальною особою, якій надано дозвіл на копіювання та видачу доданих до протоколу відеозаписів. На думку захисника, два відеозаписи зроблені різними технічними засобами та проглядаються елементи монтажу.
Суд вважає доводи сторони захисту про те, що матеріали відеофіксації є недопустимими доказами через ненадання суду окремих доказів на підтвердження того, що працівник поліції мав спеціальний дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів, також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, зокрема показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису. Закон не ставить допустимість відеозапису у залежність від надання суду окремого письмового підтвердження про наявність у конкретного працівника поліції спеціального дозволу на копіювання чи передачу відповідних файлів.
При цьому сторона захисту фактично не навела жодних конкретних обставин, які б свідчили про фальсифікацію відеозапису, втручання у його зміст, порушення цілісності файлів або їх невідповідність подіям, зафіксованим під час оформлення адміністративного матеріалу. Формальне посилання на відсутність доказів щодо внутрішньої організації доступу до інформаційних систем поліції саме по собі не спростовує достовірності та належності відеозапису.
Суд також враховує, що КУпАП не містить вимоги щодо обов'язкового долучення до кожного адміністративного матеріалу наказів, доручень, службових інструкцій чи інших внутрішніх документів органу поліції, які підтверджують технічні або організаційні повноваження працівника щодо копіювання відеофайлів. Вимога сторони захисту фактично зводиться до покладення на орган, який склав протокол, обов'язку доводити внутрішній розподіл службових функцій, що не передбачено законом.
А за таких обставин суд погоджується із тим, що 23 серпня 2025 року ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, і саме він винний у його вчиненні.
Обставин, які б виключали адміністративну відповідальність, а також обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. А тому, він підлягає адміністративній відповідальності, на загальних підставах.
На виконання положень статті 33 КУпАП суд констатує, що за своїм характером, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, з огляду на його об'єкт та наслідки, є тяжким; суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 вчиняв у минулому такі ж самі правопорушення чи однорідні, суд має докази його віку, статі, місця проживання.
Адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП, являє собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на підставі пункту 5 підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України складає 17000 гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до положень частини 1 статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, врахувавши усі обставини для вирішення питання про накладення на ОСОБА_1 , стягнення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд вважає, що накладення на нього штрафу у розмірі 17000 гривень, разом з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік буде достатньою і адекватною мірою відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Разом з цим, відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. А тому, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з ОСОБА_1 слід стягнути ще й 665 гривень 60 копійок у якості судового збору.
Отже, керуючись статтями 1, 2, 7, 8, 9, 10, 17-24, 26, 27, 33-38, 40-1, 124, 221, 245-253, 254-255, 268, 271, 276, 279, 280, 283-285, 287, 294, 298-300, 304, 305, 306 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) винуватим у вчиненні ним 23.08.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, на користь Держави Україна (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судовий збір має бути сплачений на наступний робочий день, після набрання цією постановою законної сили. Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання нею законної сили, з урахуванням строків для сплати судового збору. Для недопущення звернення цієї постанови до примусового виконання, слід надати до апарату Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області документи, що підтвердять сплату судового збору у розмірі, за реквізитами та у строки, що передбачені цією постановою.
Суддя: Коваленко Д. С.