адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
11.05.2026 Справа № 917/334/26
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (адреса 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, ЄДРПОУ 31650052)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» (адреса 36019, місто Полтава, вулиця Колективна, будинок, 10, код ЄДРПОУ 21870998)
про стягнення 18938,40 грн страхового відшкодування
без виклику представників сторін.
Суть спору. Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (позивач) до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» (відповідач) про стягнення 18 938,40 грн страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним як страховиком було сплачено на рахунок станції технічного обслуговування (СТО) суму страхового відшкодування в розмірі 35 372,26 грн, що складає вартість відновлювального ремонту автомобіля JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка відбулася 25.05.2023 за участю автомобіля JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Opel VIVARO, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що згідно з постановою Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/7294/23 від 17.07.2023 особою, винною у скоєнні ДТП, є ОСОБА_2 , якого було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Оскільки цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 213985084, саме відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені витрати як особі, яка сплатила потерпілому страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Відповідно до рахунків СТО, вартість відновлювального ремонту автомобіля JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 склала 41 072,26 грн, з яких позивачем було виключено п. 3 Бампер 1045 на загальну суму 5 700,00 грн, тому остаточна вартість ремонту, відшкодована позивачем потерпілій особі, склала 35 372,26 грн.
Відповідачем було фактично сплачено позивачу за його зверненням лише частину страхового відшкодування в сумі 15 933,86 грн, тому позивачем заявлені вимоги про стягнення залишку заборгованості на суму 18 938,40 грн, з урахуванням 500 грн франшизи згідно полісу страхування № ЕР 213985084.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що ним була виплачена позивачу сума страхового відшкодування в розмірі 15 933,86 грн, визначена позивачем в заяві про виплату страхового відшкодування № 2544 від 12.07.2023 (за мінусом франшизи в розмірі 500 грн).
Відповідач також звертає увагу на те, що додаткова заява позивача про виплату (доплату) страхового відшкодування №3401 від 18.09.2023 була надіслана позивачем лише 18.09.2023, тобто вже після виплати відповідачем 22.08.2023 року страхового відшкодування.
Відповідач вважає, що зобов'язання з виплати страхового відшкодування вже було ним виконано, тому підстави для додаткових вимог до нього як до страховика відсутні, а позивач має право звертатись з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою виключно до винної особи, а не до страхової компанії.
Позивач у відповіді на відзив поти доводів відповідача заперечує, посилаючись на відсутність в діючому законодавстві вимоги щодо обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, тому вважає, що він, як особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою до страховика, чи звернутися безпосередньо до суду.
Позивач зазначає, що у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (який складає 160 000,00 грн.) та в межах суми фактичних затрат на оплату ремонту автомобіля; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відновлювальний ремонт транспортного засобу JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 , здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердженням чого є рахунок на оплату запчастин № 778 від 22.06.2023 та Акт виконаних робіт № 10534 від 24 квітня 2024, якими визначено, що вартість запасних частин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 41 072,26 грн, тому позивачем згідно складених страхових актів № 2297161-1 від 11.07.2023 та № 2297161-2 від 31.07.2023 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 35 372,26 грн, виплата якого фактично здійснена позивачем платіжними інструкціями № 33322 від 31.07.2023, № 30001 від 11.07.2023.
Позивач також звертає увагу на те, що оскільки коефіцієнт фізичного зносу автомобіля JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 дорівнює 0,00, то вартість матеріального збитку дорівнює вартості відновлювального ремонту.
В наданих додаткових поясненнях від 06.04.2026 відповідач зазначає, що чинне законодавство України у сфері страхування не містить норм, які б зобов'язували страховика переглядати вже прийняте рішення про здійснення страхового відшкодування, так само як і здійснювати додаткові виплати після повного виконання свого зобов'язання, тому підтримує свої доводи, викладені у відзиві.
Відповідач також посилається на те, що, на його думку, подання позивачем заяви про виплату (доплату) страхового відшкодування №3401 від 18.09.2023, тобто більше ніж через 2 місяці після подання заяви про виплату страхового відшкодування №2544 від 12.07.2023, жодним чином не впливає на факт належного виконання відповідачем своїх зобов'язань та не створює підстав для пред'явлення додаткових вимог до нього.
Процесуальні дії суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.
Згідно з ухвалою від 10.03.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків - не пізніше 3 днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
11.03.2026 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків (вх. № 3194).
Ухвалою від 16.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням малозначності цієї справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Суд належним чином виконав обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи шляхом надіслання ухвали від 16.03.2026 в електронній формі до Електронних кабінетів сторін та оприлюднення в Державному реєстрі судових рішень.
30.03.2026 суд отримав від відповідача відзив на позовну заяву (вх. № 4074).
31.03.2026 суд отримав від позивача відповідь на відзив (вх. № 4175).
06.04.2026 від відповідача надійшли до суду додаткові пояснення у справі (вх. №4481).
Інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.
24.02.2023 між позивачем як Страховиком та ОСОБА_1 як Страхувальником було укладено договір № 16151908 добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - Договір), за яким Страховик (позивач) застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується Полісом № 16151908 від 24.02.2023 (а.с.23).
Належність ОСОБА_1 на праві власності автомобіля JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 , рік випуску 2019, підтверджується копією відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.22).
Відповідно до п.4 Полісу № 16151908, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода (ДТП), що сталася внаслідок зіткнення застрахованого транспортного засобу (автомобіля JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 ) з іншим транспортним засобом-учасником ДТП, яке сталося з вини водія іншого учасника транспортного засобу-учасника ДТП.
Як свідчить зміст п.п.6.1, 6.2 Полісу № 16151908, дата початку дії Договору - з 01.03.2023, але не раніше дати сплати страхового платежу; дата завершення дії Договору - 29.02.2024.
Факт сплати 24.02.2023 ОСОБА_1 як Страхувальником страхового платежу в розмірі 1060 грн за Договором підтверджується довідкою позивача (а.с.26).
25.05.2023, тобто в період дії Договору, у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля Opel VIVARO, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (далі - ДТП), внаслідок якої застрахований позивачем автомобіль JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження заднього бампера, кришки багажника, ліхтаря заднього лівого, що підтверджується схемою ДТП, складеною за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.7), актом (протоколом) огляду ТЗ-заявою на виплату від 26.05.2023 (а.с.31).
Особою, винною у скоєнні зазначеної вище ДТП, є ОСОБА_2 , що підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення № 260698 від 25.05.2023 (а.с.13), постановою Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/7294/23 від 17.07.2023 (а.с.21), відповідно до якої ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст.75 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК ) України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як свідчать відомості з Централізованої бази даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності МТСБУ, станом на момент ДТП (25.05.2023) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Opel VIVARO, д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована за полісом № ЕР 213985084, страховиком за яким є ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» (відповідач), з лімітом відповідальності за шкоду майну - 160 000 грн, франшиза - 500 грн, що підтверджується відповідним витягом перевірки чинності полісу внутрішнього страхування (а.с.32) та не заперечується відповідачем.
Відповідно до рахунку № 1975 від 07.06.2023, виставленого СТО (ТОВ «ДАР-АВТО»), вартість робіт з ремонту пошкоджень, спричинених ДТП, склала 16 433,86 грн (а.с.11).
Вказана вище сума була визначена страховим актом позивача № 2297161-1 від 11.07.2023 (а.с.9) як така, що підлягає відшкодуванню за Договором на користь СТО ( ТОВ «ДАР-АВТО»), та була сплачена позивачем на рахунок СТО платіжною інструкцією № 30001 від 11.07.2023 з посиланням на вказаний страховий акт як на підставу платежу (а.с.25).
Відповідно до рахунку № 778 від 22.06.2023, виставленого ТОВ «КНР-АВТО», вартість запчастин, необхідних для ремонту пошкоджень, спричинених ДТП, склала 24 638,430 грн (з ПДВ), при цьому позивачем було виключено з оплати Бампер 1045 вартістю 5 700,00 грн (з ПДВ), який не був ушкоджений під час ДТП, тому страховим актом позивача № 2297161-2 від 31.07.2023 (а.с.8) була визначена сума 18 938,40 грн як така, що підлягає відшкодуванню за Договором ОСОБА_1 .
Вказана вище сума 18 938,40 грн була сплачена позивачем ОСОБА_1 платіжною інструкцією № 33322 від 31.07.2023 (а.с.24) з посиланням на страховий акт № 2297161-2 від 31.07.2023 як на підставу платежу.
Позивачем на офіційну електронну адресу відповідача була направлена заява про виплату страхового відшкодування № 2544 від 12.07.2023 щодо виплати 16 433,86 грн страхового відшкодування з додатками (а.с.48) та заява №3401 від 18.09.2023 про збільшення регресної вимоги до суми страхового відшкодування в розмірі 35 372,26 грн, в зв'язку з додатковою виплатою 18 938,40 грн, з додатками (а.с.49), що підтверджується скріншотом відправки вказаних електронних листів (а.с.50) та визнається відповідачем у відзиві.
22.08.2023 відповідачем було сплачено позивачу частину страхового відшкодування в сумі 15 933,86 грн (16 433,86 грн мінус франшиза 500 грн), що підтверджується довідкою позивача вих. № 4693/2023 від 21.12.2023 (а.с.27) та визнається сторонами в заявах по суті спору.
Фактичне виконання ремонтних робіт, визначених ТОВ «ДАР-АВТО» рахунку № 1975 від 07.06.2023, підтверджується актом виконаних робіт №10534 від 24.04.2024 на суму 16 433,86 грн з ПДВ (а.с.30).
За розрахунком позивача, наведеним в позовній заяві, розмір заборгованості відповідача з оплати страхового відшкодування внаслідок ДТП складає 18 938,40 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням вартості запасних частин на загальну суму 35 372,26 грн, за мінусом 500 грн франшизи та 15 933,86 грн, фактично сплачених відповідачем).
Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1187 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ст. 108 Закону України «Про страхування» № 1909-IX від 18.11.2021, який введено в дію з 01.01.2024, також передбачено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки (ч.2 ст.108 Закону України «Про страхування» № 1909-IX).
Як було встановлено судом, позивачем як страховиком за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 16151908 було сплачено страхове відшкодування в розмірі 35 372,26 грн (16 433,86 + 18 938,40), як вартість відновлювального ремонту автомобіля JAC S4, д.р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, з урахуванням вартості запасних частин, використаних для ремонту.
Враховуючи викладене, до позивача в порядку суброгації (заміни кредитора у зобов'язанні) відповідно до норм, зазначених вище, перейшло право вимоги потерпілого внаслідок ДТП до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Водночас, ст. 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Законом України «Про страхування» № 85/96-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) були встановлені види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону № 85/96-ВР).
На момент ДТП правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів були врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 у відповідній редакції (далі - Закон № 1961-IV), який був чинним до 01.01.2025.
За змістом норм Закону № 1961-IV (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п.9.1 ст.9 Закону № 1961-IV)
Як було встановлено судом, на момент ДТП (30.10.2021) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Opel VIVARO, д.р.н. НОМЕР_2 , винного у скоєнні ДТП, була застрахована третьою особою як страховиком.
Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразового наголошувала на тому, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п.58 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 лютого 2024 року у справі № 917/1093/21).
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 цього Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічні висновки зроблені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17, від 12.09.2018 у справі №569/96/17, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 27.03.2019 у справі №752/16797/14-ц, від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, від 14.06.2023 у справі №125/1216/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, серед іншого, викладено висновок, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Як було встановлено судом, позивачем понесені витрати з відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, на суму 35 372,26 грн, зазначена сума не перевищує ліміт відповідальності відповідача, тобто розмір страхової суми, яку відповідач має сплатити як страховик за полісом № ЕР 213985084 (160 000 грн мінус франшиза 500 грн).
Оскільки розмір шкоди, завданої ДТП, не перевищує ліміт відповідальності відповідача як страховика особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, судом відхиляються доводи відповідача про те, що позивач має звертатися з вимогами до особи, винної у скоєнні ДТП, оскільки такі доводи суперечать нормі, викладеній в ст.1194 ЦК України
Суд приймається до уваги, що відповідач не посилається на те, що у нього як у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування позивачу в порядку суброгації та в межах ліміту відповідальності, визначеному в полісі № ЕР 213985084 (160 000 грн мінус франшиза 500 грн).
Відповідач також не посилається на наявність жодної із підстав для відмови позивачу у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), передбачених у ст. 37 Закону № 1961-IV, чинного на момент ДТП та на момент звернення позивача з заявами про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
В ст. 37 Закону № 1961-IV відсутня така підстава для відмови страховиком у здійсненні страхового відшкодування, як прийняття ним рішення про здійснення страхового відшкодування та здійснення оплати на підставі такого рішення, у випадку, коли на підставі такого рішення відшкодована лише частина спричиненої шкоди.
Нормами Закону № 1961-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ні іншими нормами законодавства, не була обмежена кількість звернень до страховика особи, яка має право на отримання страхового відшкодування (регламентної виплати), тобто обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування визначається саме лімітом його відповідальності за відповідним договором страхування.
Суд звертає увагу на те, що підстави для припинення зобов'язань визначені главою 50 ЦК України.
Зокрема, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст.598 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст.599 ЦК України).
З урахуванням викладеного, суд констатує, що звернення до страховика особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, з заявою про виплату, яка відшкодовує лише частину спричиненої шкоди, та здійснення страховиком відповідної виплати на підставі такої заяви, не передбачені діючим законодавством України як обставина, яка свідчить про припинення зобов'язання страховика здійснити страхове відшкодування в межах ліміту його відповідальності за відповідним договором страхування.
Суд також звертає увагу, що звернення позивача до відповідача з заявою про страхове відшкодування №3401 від 18.09.2023, в якій було зазначено про збільшення регресної вимоги до суми страхового відшкодування в розмірі 35 372,26 грн, в зв'язку з додатковою виплатою 18 938,40 грн, було здійснене позивачем в межах року з моменту скоєння ДТП.
Згідно з п. 36.1 ст.36 Закону № 1961-IV, страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Страховик зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону (п.36.2 ст.36 Закону № 1961-IV у відповідній редакції).
Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (п.37.2 ст.37 Закону № 1961-IV у відповідній редакції).
Відповідачем не надані суду докази прийняття рішення про відмову позивачу у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) за його заявою №3401 від 18.09.2023.
При цьому, відповідачем не надані суду докази наявності будь-яких підстав, передбачених ст.37 Закону № 1961-IV, для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, визначеного в полісі № ЕР 213985084.
Враховуючи викладене, доводи відповідача, з посиланням на факт належного виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем, відхиляються судом як необґрунтовані.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Ч. 2 ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з частинами 1,3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
З огляду на встановлення судом факту здійснення позивачем як страховиком виплат особі, потерпілій внаслідок ДТП, які складають вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на загальну суму 35 372,26 грн, до позивача відповідно до ст. 993 ЦК України у межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, спричинені ДТП.
Оскільки відповідач є страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу, винного у скоєнні ДТП, тобто особи, відповідальної за завдані збитки, вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 938,40 грн страхового відшкодування (35 372,26 грн вартості відновлювального ремонту, за мінусом 500 грн франшизи та 15 933,86 грн, фактично сплачених відповідачем) визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір, який складає 2662,40 грн з застосуванням коефіцієнту 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в зв'язку з поданням позовної заяви до суду в електронній формі.
Керуючись ст. 74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» (адреса 36019, місто Полтава, вулиця Колективна, будинок, 10, код ЄДРПОУ 21870998) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (адреса 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, ЄДРПОУ 31650052): 18 938,40 грн страхового відшкодування; 2662,40 грн судового збору.
3. Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.І. Пушко