Справа № 197/64/26
Провадження № 2/197/252/26
11 травня 2026 року с-ще Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
представник - адвокат Кудлюк О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.01.1991 позивачка уклала шлюб з відповідачем, який зареєстровано Дальногірським районним відділом ЗАГС Приморського краю, актовий запис № 20 від 18.01.1991. Спільних дітей сторони не мають. Рішення про розірвання шлюбу позивачка прийняла самостійно, так як сторони мешкають окремо, а шлюб фактично припинив своє існування. Підставою припинення шлюбних відносин стала втрата почуттів, взаєморозуміння між сторонами, як подружжям, тому шлюб існує формально, у зв'язку з чим просить його розірвати.
Ухвалою суду від 04.02.2024 позовну заяву було залишено без руху. 16 лютого 2026 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, згідно з поданою заявою представником позивачки адвокатом Кудлюком О.І. від 24.03.2026 просить розгляд справи проводити за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити (а.с. 48).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгдяду справи, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача в суд не надходило.
Суд у зв'язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв'язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення, а тому зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 223, 280 ЦПК України
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 18.01.1991 (а.с. 4), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) перебувають у шлюбі, зареєстрованому 18 січня 1991 року, Дальногірским районним відділом ЗАГС Приморського краю, актовий запис № 20.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 21.05.1986, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком зазначений ОСОБА_2 , матір'ю ОСОБА_5 , актовий запис № 330 (а.с. 32).
Як вбачається з копії пояснення ОСОБА_6 від 13.02.2026 (а.с. 33), остання вказує що є дочкою ОСОБА_1 , її дівоче прізвище " ОСОБА_7 ", та вказує що її батько ОСОБА_2 з початку 2000 років припинив спілкування та проживання разом з ОСОБА_1 . Вказує що від своїх знайомих мама дізналася що батько мешкав у АДРЕСА_1 . Більше про нього нічого не відомо.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 27.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони припинили сімейні і подружні стосунки, не бажають їх поновлення.
Суд вважає, що подальше збереження шлюбу порушує передбачене ст. 56 Сімейного кодексу України право дружини та чоловіка на особисту свободу.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Передбачене ч. 1 ст. 111 Сімейного Кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Згідно з ч. 3 статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Підстав для вжиття заходів щодо примирення подружжя, як того вимагають положення ст. 111 СК України, суд не вбачає.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не надав суду будь-яких заперечень, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Після розірвання шлюбу позивачка просить відновити їй дошлюбне прізвище " ОСОБА_8 ", право на що належить останній.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується наданою квитанцією про сплату готівки № 7190-4616-3659-7862 (а.с. 14), який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113, 114, 115, 160 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 133, 142, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 18 січня 1991 року, Дальногірским районним відділом ЗАГС Приморського краю, актовий запис № 20 - розірвати.
Стягнути зОСОБА_2 на користьОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення - 11.05.2026.
Суддя М.В. Панчук